Іменем України
18 листопада 2019 року
Київ
справа №826/653/16
адміністративне провадження №К/9901/17642/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду від 19.01.2017 (колегія суддів у складі: Федорчука А.Б., Кобилянського К.М., Мазур А.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 (колегія суддів у складі: Губської О.А., Парінова А.Б., Беспалова О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Наталії Василівни, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н.В., в якому просить: визнати протиправним не проведення відповідачем належної об'єктивної, всебічної і вчасної перевірки обставин вчинених правопорушень, викладених в заяві ОСОБА_1 (вх. № Б-11384 від 08.07.2015); визнати протиправним надання Міністерством юстиції України неповної та недостовірної інформації у своїй відповіді від 08.06.2015 № Б-11384/13 на заяву ОСОБА_1 ( вх. № Б-11384 від 08.07.2015); зобов'язати Міністерство юстиції України в межах повноважень в строк та в порядку, передбаченому діючим законодавством України провести перевірку відповідальності вчинених (проведених) приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н.В. нотаріальних дій за участю або від імені ОСОБА_2 вимогам чинного законодавства України і міжнародного права; зобов'язати Міністерство юстиції України у строки, встановлені законом надати ОСОБА_2 повну, об'єктивну і достовірну інформацію на його звернення від 08.06.2015 та 21.07.2015.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем у наданій відповіді на заяву позивача внесено недостовірні відомості, відсутня об'єктивна, всебічна та вчасна перевірка обставин, які викладені в заяві, а тому не забезпечено поновлення прав ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Окружний адміністративний суд міста Києва від 19.01.2017 позов задовольнив частково. Визнав протиправним не проведення Міністерством юстиції України належної об'єктивної та всебічної перевірки обставин вчинених правопорушень, викладених в заяві ОСОБА_1 вх. № Б-11384 від 08.06.2015. Визнав протиправним надання Міністерством юстиції України неповної та недостовірної інформації у своїй відповіді № Б-11384/13 від 08.07.2015 на заяву ОСОБА_1 вх. № Б-11384 від 08.06.2015. Зобов'язав Міністерство юстиції України в межах повноважень в строк та в порядку, передбаченому діючим законодавством України провести перевірку відповідальності вчинених (проведених) приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н.В. нотаріальних дій за участю або від імені ОСОБА_3 вимогам чинного законодавства України і міжнародного права. Зобов'язав Міністерство юстиції України у строки, встановлені законом надати ОСОБА_2 повну, об'єктивну і достовірну інформацію на його звернення від 08.06.2015 та 21.07.2015. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.04.2017 рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що у межах спірних правовідносин відповідачем не досліджено всіх питань, які були поставлені позивачем у зверненні та не надано належної оцінки документам, які їм було передано для розгляду та погодився із доводами позивача щодо не проведення відповідачем об'єктивної та всебічної перевірки.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволенні позовних вимог до Міністерства юстиції України та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано Порядок проведення перевірки № 357/5, оскільки не враховано, що проведення таких перевірок є дискреційним правом, а не обов'язком Міністерства юстиції України. Також зазначає, що судами попередніх інстанцій надана неправильна правова оцінка обставинам справи, а саме неправильно оцінюючи обставини справи судами зроблено помилковий висновок про те, що єдиним доказом перевірки фактів, викладених у заяві позивача, має бути довідка про перевірку. Крім того, наголошує на тому, що Міністерство юстиції України, відповідно до своїх дискреційних повноважень, самостійно визначає необхідність проведення будь-якої позапланової перевірки.
Позиція інших учасників справи
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Третя особа заяву про приєднання до касаційної скарги відповідача або відзиву на неї не надала.
Рух касаційної скарги
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.05.2017 відкрив касаційне провадження за скаргою Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду від 19.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017.
07.02.2018 вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2019 справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 звернувся 05.06.2015 на пряму телефонну лінію Кабінету Міністрів України за участю заступника Міністра - керівника апарату Івченко О.П. зі скаргою на дії приватного нотаріуса Кучак Н.В. Заявник скаржився на дії приватного нотаріуса Кучак Н.В., а саме: оскільки, начебто, 17.05.2007 заявник звернувся до нотаріуса з метою посвідчити довіреність та договір купівлі-продажу, але ОСОБА_1, наголошував, що ніколи не звертався за правовою допомогою до даного нотаріуса. Враховуючи ці обставини, позивач просив провести перевірку дій вказаного нотаріуса.
До Міністерства юстиції України вказане звернення надійшло 08.06.2015 за вх. № Б-11384.
Листом від 08.07.2015 № Б-11384/13 відповідачем надано відповідь на звернення позивача, в якому зазначено, що перевіркою, проведеною за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 встановлено, що 17.05.2007 за реєстровим № 1164 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н.В. було посвідчено договір купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 між позивачем та ОСОБА_5 (покупець). Для посвідчення вказаного договору нотаріусом були витребувані всі необхідні документи, передбачені статтею 55 Закону України «Про нотаріат» та пунктами 38, 61, 63 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за № 283/8882 (в редакції, яка діяла на час посвідчення договору). Будь-які інші нотаріальні дії, в тому числі довіреності, від імені ОСОБА_1 приватним нотаріусом Кучак Н.В. не вчинялись.
Позивач, вважаючи, що відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства надано недостовірні відомості та не в повному обсязі досліджено порушене питання, звернувся до суду.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15.12.2017 (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийнятті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок розгляду звернень громадян визначено Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Під зверненням громадян стаття 3 Закону України «Про звернення громадян» розуміє викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги; скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Відповідно до пункту 7 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, Мін'юст здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні територіальні управління юстиції Мін'юсту в Автономній Республіці Крим, в областях, мм. Києві та Севастополі, а також районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції.
Механізм здійснення Міністерством юстиції України (далі - Міністерство юстиції), Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління юстиції) перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства визначає Порядок проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 17.02.2014 № 357/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.02.2014 за № 298/25075 (далі - Порядок № 357/5).
У цьому Порядку терміни вживаються у таких значеннях: перевірка - планова або позапланова перевірка, під час якої перевіряється робота державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, нотаріальна діяльність приватного нотаріуса за відповідний період; планова перевірка - комплексна перевірка організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій і виконання правил нотаріального діловодства; позапланова перевірка - не запланована Міністерством юстиції, головним управлінням юстиції комплексна, цільова або контрольна перевірка організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил нотаріального діловодства, а також перевірка за зверненнями фізичних і юридичних осіб (пункт 2 Порядку № 357/5).
Відповідно до пункту 13 Порядку № 357/5 позапланова комплексна, цільова або контрольна перевірка державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса проводиться за результатами попередньої перевірки або за дорученням Міністерства юстиції чи головного управління юстиції. За наслідками такої перевірки комісія складає довідку про результати проведеної перевірки з висновками.
Пунктом 14 Порядку № 357/5 передбачено, що перевірка за зверненнями фізичних та юридичних осіб проводиться у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції, головного управління юстиції шляхом витребування від державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса (особи, яка заміщує тимчасово відсутнього нотаріуса) необхідних документів та відомостей, що стосуються фактів, викладених у такій інформації, та письмових пояснень нотаріуса або з виїздом за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, робочого місця приватного нотаріуса.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Головним територіальним управлінням юстиції у Івано-Франківській області листами від 19.06.2015 № Б-260/01-34 та від 03.08.2015 № Б-14874/13 повідомлено позивача про проведення перевірки поставлених питань у зверненні ОСОБА_1 щодо нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н.В.
На переконання відповідача, на підставі вказаних листів Міністерство юстиції України надало відповіді по суті порушених питань, які зазначені в листах від 08.07.2015 № Б-11384/13 та від 20.08.2015 № Б-14874/13.1.
Водночас, посилаючись на необ'єктивність та недостовірність висновків відповідача, позивач акцентував увагу на тому, що у листах-відповідях відповідачем зазначено, що 17.05.2007 приватним нотаріусом Кучак Н.В. складено і посвідчено договір купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим номером 1164, замість реєстрового номеру 1152.
Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, бланк нотаріальних документів ВЕО № 562516, на підставі якого складено і посвідчено спірний договір купівлі-продажу, зіпсовано, а бланк нотаріальних документів ВЕО № 562517 було використано для спірного договору та зареєстровано цивільно-правовий договір від 17.05.2007 за реєстровим номером 1152.
Крім того, відповідачем у своїх відповідях зазначено, що 17.05.2007 третьою особою не вчинялись будь-які інші нотаріальні дії, в тому числі і посвідчення довіреності.
Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що у зазначених вище відповідях не відображено інформацію щодо здійснення нотаріальних дій 15.04.2009, зокрема, і здійснення посвідчення довіреності за № 356 від імені ОСОБА_1 та довіреності № 358 від імені ОСОБА_1 та не надано інформації щодо дослідження та перевірки цих обставин.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до паспорта ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Кучак Н.В. 17.05.2007, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже, ІНФОРМАЦІЯ_2 він досяг 45-річного віку. Водночас, фотографія ОСОБА_1 по досягнені ним 45-річного віку була вклеєна вже після посвідчення його паспорту нотаріусом - лише 19.07.2007.
Відповідно пункту 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII до паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що у засвідченому нотаріусом договорі купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зазначено, що ОСОБА_1 (продавець) проживає за адресою: АДРЕСА_1 , інд. № НОМЕР_2 . Водночас, відповідно до паспорта позивача, ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 жодного разу зареєстрований не був.
Проте відповідач, проводячи перевірку, не врахував зазначених обставин та не надав їм жодної оцінки.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що в даному випадку відповідачем не досліджено всіх питань, які поставлені позивачем у зверненні та не надано належної оцінки документам, які їм було передано для розгляду, перевірка була проведена не об'єктивно, а відомості, наведені у адресованих позивачеві листах про результати перевірки, не відповідають дійсності і спростовуються наявними у справі матеріалами.
Також, як встановлено судом апеляційної інстанції, за результатами позапланової перевірки приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н.В., дотримання нею порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил ведення нотаріального діловодства при посвідченні 17.05.2007 договорів за реєстраційними номерами 1152 та 1164, було складено довідку від 10.10.2016, якою встановлено, що приватним нотаріусом не дотримано: вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 № 20/5, що діяв на момент вчинення нотаріальної дії, в частині допущення технічної помилки у зазначені реєстрових номерів на примірниках договорів та зазначенням на примірнику договору, викладеного на білому аркуші, який лишається у справах приватного нотаріуса номера бланка; пункту 25 Інструкції щодо проставлення застереження у Реєстрі при правленні чи дописці у ньому. У зв'язку із цим, вказано на доцільність приватному нотаріусу Кучак Н.В. у відповідно до вимог Закону України «Про нотаріат» пройти курси підвищення кваліфікації у м. Києві за програмами тематичних короткострокових семінарів.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним не проведення Міністерством юстиції України належної об'єктивної, всебічної перевірки обставин вчинених правопорушень, викладених в заяві ОСОБА_1 вх. № Б-11384 від 08.06.2015 та визнання протиправним дій щодо надання Міністерством юстиції України неповної та недостовірної інформації у своїй відповіді № Б-11384/13 від 08.07.2015 на заяву ОСОБА_1 вх. № Б-11384 від 08.06.2015.
Водночас, врахувавши висновки Верховного Суду України у постановах від 16.09.2015 (справа № 826/4418/14), від 02.02.2016 (справа № 804/14800/14), суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Як наслідок, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання Міністерства юстиції України в межах повноважень в строк та в порядку, передбаченому діючим законодавством України, провести перевірку відповідальності вчинених (проведених) приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н.В. нотаріальних дій за участю або від імені ОСОБА_2 вимогам чинного законодавства України і міжнародного права та зобов'язання Міністерства юстиції України у строки, встановлені законом надати ОСОБА_2 повну, об'єктивну і достовірну інформацію на його звернення від 08.06.2015 та 21.07.2015.
Щодо доводів скаржника стосовно того, що при задоволенні позовних вимог зобов'язального характеру суди попередніх інстанцій втрутилися у дискреційні повноваження відповідача, колегія суддів вважає обраний судом спосіб захисту порушених прав позивача виправданим з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Водночас, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Аналізуючи встановлені судами фактичні обставини справи, враховуючи те, що фактично порушення мали місце, що тим не менш, не було виявлено під час дослідження питань, які ставилися позивачем у його перших двох зверненнях, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ефективним засобом юридичного захисту права позивача у спірних правовідносинах є саме зобов'язання Міністерства юстиції України в межах повноважень в строк та в порядку, передбаченому діючим законодавством України, провести перевірку відповідальності вчинених (проведених) приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н.В. нотаріальних дій за участю або від імені ОСОБА_2 вимогам чинного законодавства України і міжнародного права та зобов'язання Міністерства юстиції України у строки, встановлені законом надати ОСОБА_2 повну, об'єктивну і достовірну інформацію на його звернення від 08.06.2015 та 21.07.2015.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в даних спірних правовідносинах дискреційні повноваження відповідачем здійснені за межами розсуду (режиму законності в ситуаціях правозастосування), а тому в такому випадку контроль за розсудливістю повинен здійснюватися судом.
Отже, висновки судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог є правильними та обґрунтованими. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не допущено таких, що призвели до неправильного вирішення спору, порушень вимог процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу відповідно до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду від 19.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Судді Верховного Суду