Іменем України
14 листопада 2019 року
Київ
справа №815/6114/15
адміністративне провадження №К/9901/19494/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області
на постановуОдеського окружного адміністративного суду від 20.11.2015 (суддя: Я.В.Балан)
та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 (колегія суддів у складі: Коваль М.П., Домусчі С.Д, Кравець О.О.)
у справі №815/6114/15
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рузана-Плюс»
доДержавної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області
проскасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «РУЗАНА-ПЛЮС» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області форми «Р» № 0004821502 від 24.06.2015.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно збільшено за результатами проведення камеральної перевірки суму податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 8 610 773 грн. 00 коп. за основним платежем та застосовано фінансову санкцію у розмірі 2 152 693 грн. 25 коп. за порушення п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 200-1 ст. 200-1, п. 3.3 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, п. 9-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 569 від 16.10.2014 та пп. 8 п. 5 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 13 від 23.01.2015, оскільки, сума задекларованого податкового кредиту ТОВ «РУЗАНА-ПЛЮС» у розмірі 8 610 773 грн. 00 коп. задекларована підприємством на законних підставах, про що свідчить наявна у позивача первинна документація, тощо. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0004821502 від 24.06.2015 є неправомірним, оскільки прийнято з порушення норм податкового законодавства, адже позивачем під час подання заяви (додаток 2) до податкової декларації з податку на додану вартість про збільшення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН, визначену п. 200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення, було дотримано встановлених чинним законодавством вимог для збільшення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН, визначену п. 200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення. Крім того, самостійно виявивши помилку у поданій за лютий 2015 року податковій декларації з податку на додану вартість, підприємством було подано до податкового органу уточнюючий розрахунок, за яким показники податкової декларації за лютий 2015 року були відкориговані платником до проведення камеральної перевірки.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем при декларуванні оспорюваної суми від'ємного значення було дотримано вимоги пп. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 200-1.1 ст. 200-1, п. 3.3 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, п. 9-1 постанови Кабінету Міністрів України № 569 від 16.10.2014 та пп. 8 п. 5 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 13 від 23.01.2015.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження в зв'язку неявкою в судове засідання представників сторін, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підприємстві ТОВ «РУЗАНА-ПЛЮС», згідно поданих податкових декларацій з податку на додану вартість, обліковуються залишки від'ємного значення податку на додану вартість попередніх періодів до 01 лютого 2015 року в сумі 13 429 316 грн. 00 коп., правомірність формування та декларування не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні, а також не заперечується відповідачем, з огляду на зміст акта перевірки (том І аркуші справи 118-233, том ІІ аркуші справи 1-250, том ІІІ аркуші справи 1-249, том ІV аркуші справи 1-252).
Залишок від'ємного значення суми податку на додану вартість відображено у рядку 22 декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року; залишки від'ємного значення попередніх звітних періодів після бюджетного відшкодування відображено у рядку 24 декларації за січень 2015 року (том І аркуші справи 63-68).
У березні 2015 року платником податків було подано до податкового органу податкову декларацію за лютий 2015 року, у якій в тому числі визначено значення рядків 18, 20, 20.1 у сумі 552 466 грн. 00 коп.
15.04.2015 до податкового органу платником було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року, у якій зокрема визначено з урахуванням показників попередньої податкової декларації показники рядків 18, 20, 20.1 у сумі 9 163 239 грн. 00 коп.
Самостійно виявивши у поданій за лютий 2015 року податковій декларації з податку на додану вартість помилку, у задекларованих показниках рядків 18, 20, 20.1, позивачем до ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області було подано 15.05.2015 уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно з яким було збільшено розмір суми податку, визначеної п. 200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН у сумі 9 163 239 грн. 00 коп.
Вказане уточнення позивачем здійснено було до проведення камеральної перевірки.
20.05.2015 посадовою особою відповідача було проведено камеральну електронну перевірку податкової звітності ТОВ «Рузана-Плюс» з податку на додану вартість за березень 2015 року, результати якої оформлено актом № 592/15-02/33799175, на підставі якого ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004821502 від 24.06.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Рузана-Плюс» з податку на додану вартість у загальному розмірі 10763466,25 грн., з яких: за основним платежем - 8610773 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2152693,25 грн.
Підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування відповідного розміру штрафних (фінансових) санкцій з даного виду податку стали висновки відповідача про порушення позивачем вимог пп. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 200-1.1 ст. 200-1 розділу V, п. 33 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, п. 9-1 постанови Кабінету Міністрів України № 569 від 16.10.2014, пп. 8 п. 5 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 13 від 23.01.2015.
Встановлені з боку позивача порушення вказаних вимог Податкового кодексу України відповідач обґрунтовує відображенням позивачем збільшення суми податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за березень 2015 року не в періоді, в якому було здійснено таке збільшення. З огляду на подання позивачем декларації з ПДВ за березень 2015 року з додатком 2 саме у квітні, тому збільшення розміру суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, здійснюється в квітні 2015 року.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України.
Відповідно до пунктів 200.1 та 200.2 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї ж статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
В силу п.200.4 ст.200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 201.3 статті 201 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
Пунктом 33 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року:
а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні /розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), визначену пунктом 201.3 статті 201 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення. Суми такого від'ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку;
б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 січня 2014 року.
Згідно пп. 200-1.1, 200-1.2 ст. 200-1 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України. Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Таким чином, платник податків, збільшуючи розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України, зобов'язаний одночасно збільшити розмір суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення.
За таких обставин, враховуючи, що згідно поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року з додатком 2 до вказаної декларації, ТОВ «Рузана-Плюс» було прийнято рішення про збільшення суми податку, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН на непогашені залишки суми податку на додану вартість у розмірі 9163239 грн., саме на таку суму податкового кредиту платник має право збільшити податковий кредит у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення, тобто в березні 2015 року.
Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
А також, приймаючи до уваги те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.05.2016 було відстрочено Державній податковій інспекції у м. Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення у справі, відстрочена сума судового збору в розмірі 193742,39 грн. підлягає стягненню.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 - без змін.
2. Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (ЄДРПОУ - 39551135) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Держаної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 193742 (сто дев'яносто три тисячі сімсот сорок дві) грн. 39 коп.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду