Іменем України
18 листопада 2019 року
Київ
справа №826/13830/13-а
адміністративне провадження №К/9901/3468/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічний центр "Принт-24"
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року (Судді: Оксененко О.М., Бистрик Г.М., Карпушова О.В.),
у справі № 826/13830/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічний центр "Принт-24"
до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграфічний центр "Прінт-24" (далі - позивач, ТОВ "Поліграфічний центр "Прінт-24") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Оболонському районі) з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2013 року: №0004582207 на загальну суму 80 213 грн (основний платіж - 73 703 грн, штрафні санкції - 6 510 грн) та №0004572207 на загальну суму 64 172 грн (основний платіж - 58 963, штрафні санкції - 5 209 грн).
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм процесуального та матеріального права при вирішенні справи, просив суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач зазначив на неврахування судом апеляційної інстанції, що позивачем документально підтверджена реальність господарських операцій по взаємовідносинам з ПП "Ардея-Тех", та як наслідок, правомірність формування податкового кредиту з ПДВ за спірний період, на підтвердження чого позивачем додано: договір про надання поліграфічних послуг по виготовленню поліграфічної продукції; рахунки-фактури до договору, виписані виконавцем послуг і прийняті позивачем до оплати; акти наданих послуг і виписані виконавцем податкові накладні, які відображені в акті перевірки і підтверджують придбання позивачем послуг на загальну суму 353 776 грн (у т.ч ПДВ - 58 962,67 грн); банківські виписки про оплату придбаних послуг; акти-передачі матеріалів - (сировини) для виконання ПП «Ардея-Тех» поліграфічних послуг, а також акти приймання-здачі продукції. Відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників валових витрат і податкового кредиту по операціям ПП «Ардея-Тех» перевіркою не встановлено і в судовому засіданні відповідачем не зазначалося.
Крім цього, послуги придбавались позивачем для подальшого виконання зобов'язань перед замовниками, зокрема: ТОВ «Торговий дім - Ніко», ТДВ «Альянс-Україна», ТОВ «Хорс», ТОВ «Рекламне агентство Дата Медіа», на підтвердження чого позивач надав копії договорів із вказаними підприємствами, рахунки на оплату, видаткові та податкові накладні, довіреності на отримувачів, які відповідачем не заперечувались.
В надісланих на адресу суду запереченнях на касаційну скаргу відповідач стверджує, що позивач неправомірно сформував валові витрати і податковий кредит з ПДВ по операціям з ПП "Ардея-Тех", оскільки діяльність останнього, як зазначено в акті Алчевської ОДПІ від 15.05.2012 №299/22-300/37156768 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Ардея-Тех" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.09.2010 по 31.05.2011, здійснюється поза межами правового поля, зважаючи на відсутність у вказаного контрагента матеріально-технічних засобів та трудових ресурсів для провадження господарської діяльності. Також, в акті зазначено, що засновник, директор і бухгалтер ПП "Ардея-Тех" ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення на підставі ст. 63 Конституції України, а згідно з поясненнями гр. ОСОБА_2 від 07.11.2011 - сусіда, ОСОБА_1 часто зловживає алкогольними напоями, немає постійної роботи, в побутовому плані матеріальне забезпечення - нижче середнього. Посилається на позицію, що викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі № 826/7047/13-а, та постанові Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 року по справі № К/9901/59642/12. На підставі викладеного просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2018 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу від 24.05.2013 №1067, направлення від 24.05.2013 №1039/22 та відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ПП "Ардея-Тех" за період з 01.04.2010 по 31.12.2012 рік, за результатами якої складено акт перевірки від 05.06.2013 року №1/22.7/36871568 з висновками про порушення ТОВ "Поліграфічний центр "Прінт-24" вимог п. 5.1 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 73703 грн. (у т.ч.: за 4 кв. 2010р. - 26037 грн., за 1 кв. 2011р. - 47666 грн.); пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК та заниженням ПДВ на загальну суму 58 963 грн. (у т.ч.: за жовтень 2010р. - 14450 грн., за грудень 2010р. - 6380 грн., за січень 2011р. - 1700 грн., за лютий 2011р. - 12500 грн., за березень 2011р. - 23933 грн.), у зв'язку з укладенням правочинів з ПП "Ардея-Тех", які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.
На підставі висновків акта перевірки 19.06.2013 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0004572207, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 64172 грн. (у т.ч.: основний платіж - 58 963 грн., штрафні санкції - 5 209 грн.) та №0004582207, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 80 213 грн. (у т.ч.: основний платіж - 73 703 грн., штрафні санкції - 6 510 грн.).
Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що подані позивачем документи є належними і допустимими доказами, які відповідно п. 5.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість", ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК є достатнім підтвердженням фактів здійснення господарських операцій з придбання поліграфічних послуг, а також правильності обчислення і повноти нарахування валових витрат і податкового кредиту по операціям з ПП "Ардея-Тех".
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, посилався на те, що директор та керівник ПП "Ардея-Тех" ОСОБА_1 , від імені якого підписані усі первинні документи, їх не підписував, а тому надані позивачем документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг. До того ж відсутні і докази на підтвердження особи, якою така діяльність здійснювалась при відсутності управлінського та іншого кваліфікованого персоналу. Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012 року у справі № 21-421а11, у якій ВСУ зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
При цьому, позивачем не було також надано суду доказів щодо укладення його контрагентом субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності матеріально-технічної бази (устаткування, транспортних засобів) та відповідних трудових ресурсів.
Отже, за висновками суду апеляційної інстанції, факт наявності у платника податків податкових накладних і платіжних доручень не може бути єдиною та беззаперечною підставою для формування податкового кредиту, за відсутності у контрагента фізичних, технічних та технологічних можливостей.
Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній до 01.01.2011) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Аналогічний порядок визначення та нарахування податкового кредиту також передбачено пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що діє з 01.01.2011.
Крім того, в силу приписів абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР (у редакції, чинній до 01.04.2011), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Норми Закону України «Про податок на додану вартість» (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону) кореспондуються із ст. 198, ст. 199, ст. 200 та ст. 201 Податкового кодексу України та (п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») кореспондуються із п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.
Обов'язкові реквізити, які зазначаються в податкові накладній визначені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Отже, показники доходів та витрат безпосередньо впливають на об'єкт оподаткування.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Як вірно встановлено судами, між позивачем (Замовник) і ПП "Ардея-Тех" (Виконавець) був укладений договір про надання послуг від 01.10.2010 №22/10, відповідно до вимог якого ПП "Ардея-Тех" надає позивачу поліграфічні послуги по виготовленню поліграфічної продукції на підставі рахунків-фактур до договору, в яких конкретизується асортимент, кількість, якість та вартість послуг.
На підтвердження реальності здійснення господарської операції до перевірки позивачем, були надані:
-податкові накладні: від 04.10.2010 №224 на загальну вартість 13042 грн. (у т.ч. ПДВ - 2173,67 грн.), від 08.10.2010 №225 на загальну вартість 30894 грн. (у т.ч. ПДВ - 5149 грн.), від 18.10.2010 №226 на загальну вартість 23538 грн. (у т.ч. ПДВ - 3923 грн.), від 22.10.2010 № 227 на загальну вартість 19224 грн. (у т.ч. ПДВ - 32047 грн.), від 07.12.2010 №1507 на загальну вартість 15060 грн. (у т.ч. ПДВ - 2510 грн.), від 14.12.2010 №1508 на загальну вартість 23220 грн. (у т.ч. ПДВ - 3870 грн.), від 19.01.2011 №267 на загальну вартість 10200 грн. (у т.ч. ПДВ - 1700 грн.),від 08.02.2011 №529 на загальну вартість 15000 грн. (у т.ч. ПДВ - 2500 грн.), від 10.02.2011 №867 на загальну вартість 38058 грн. (у т.ч. ПДВ - 6343 грн.), від 21.02.2011 №879 на загальну вартість 21942 грн. (у т.ч. ПДВ - 3657 грн.), від 03.03.2011 №356 на загальну вартість 32106 грн. (у т.ч. ПДВ - 5351 грн.), від 15.03.2011 №357 на загальну вартість 23292 грн. (у т.ч. ПДВ - 3882 грн.), від 18.03.2011 № 358 на загальну вартість 32028 грн. (у т.ч. ПДВ - 5338 грн.), від 22.03.2011 №359 на загальну вартість 27015 грн. (у т.ч. ПДВ - 4502,50 грн.), від 28.03.2011 №360 на загальну вартість 29157 грн. (у т.ч. ПДВ - 4859,50 грн.), які підтверджують придбання позивачем послуг визначеного найменування, обсягу та ціни на загальну вартість 353776 грн. (у т.ч. ПДВ - 58962,67 грн.);
-банківські виписки, які підтверджують оплату позивачем придбаних послуг;
-складені між ним та ПП "Ардея-Тех" акти приймання-передачі матеріалів (сировини) для виконання ПП "Ардея-Тех" поліграфічних послуг, рахунки, а також акти приймання-здачі продукції (т.2, а.с.167-195).
До того ж, під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що послуги придбавались позивачем для подальшого їх використання в межах господарської діяльності позивача, порушень чого перевіркою не встановлено і в ході розгляду справи відповідачем не заперечувалося. Як пояснила представник позивача послуги придбавалися позивачем для подальшого виконання зобов'язань перед замовниками позивача, зокрема: ТОВ "Торговий дім - Ніко", ТДВ "Альянс Україна", ТОВ "Хорс", ТОВ "Рекламне агентство Дата Медіа", на підтвердження чого позивач надав копії договорів позивача із вказаними підприємствами, виписаних рахунків на оплату, видаткових та податкових накладних, довіреностей на отримувачів, які відповідачем не заперечувалися.
Також, представник позивача надала суду першої інстанції пояснення про те, що позивач не міг виконати власними силами замовлені у ПП "Ардея-Тех" поліграфічні послуги у зв'язку з відсутністю необхідного обладнання, оскільки наявні у власності: двокольорова листова машина SM 4-2, різальна машина SQZK 780, фальцювальна машина STAL 78, кольоропробний комплекс "DupontCromalin B2" не наділені функціями для виконання здійнених ПП "Ардея-Тех" таких поліграфічних послуг, як: ультрафіолетове лакування, тиснення, брошюрування, нанесення скретчу, конгрев, виготовлення друкованих аркушів формату А-1, припресовка плівкою, висікання.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що господарський договір недійсним (фіктивним) в судовому порядку не визнавався, зміст господарських зобов'язань з надання поліграфічних послуг не суперечить вимогам національного законодавства. Первинні документи містять необхідні дані, що підтверджують факти господарських операцій і дозволяють ідентифікувати господарські операції, та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 201.1 ст. 201 ПК.
Таким чином, оцінюючи докази по справі, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що подані позивачем документи є належними і допустимими доказами, які відповідно п. 5.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК є прямим і достатнім підтвердженням фактів здійснення господарських операцій з придбання поліграфічних послуг, а також правильності обчислення і повноти нарахування валових витрат і податкового кредиту по операціям з ПП "Ардея-Тех".
Вищевикладене спростовує підстави для застосування до даних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених в постанові суду по справі № 826/7047/13-а, як на це вказує відповідач в запереченнях на апеляційну скаргу, оскільки рішення в наведеній справі прийнято за відмінних від встановлених в даній справі фактичних обставин.
Крім цього, суд апеляційної інстанції помилково застосував до даних правовідносин висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 05.03.2012 року, оскільки позивач на підтвердження реальності господарських правовідносин надав не тільки виписані від імені його контрагента податкові накладні, а й інші первинні документи, які підтверджують рух надання послуг. До того ж відповідачем не доведений факт того, що особа, від імені яких складено такі документи заперечує свою участь у створенні та діяльності підприємства, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів. При цьому навпаки, в акті перевірки Алчевської ОДПІ від 15.02.2012 року, який використовував відповідач процитовано, що: « ОСОБА_1 повідомив, що він з серпня 2010 року по теперішній час є бухгалтером та засновником ПП «Ардея-Тех», основним видом діяльності якого є оптова торгівля». Тобто особа не заперечувала свою діяльність від імені підприємства. Вироків судами по контрагенту позивача прийнято не було.
Висновки суду апеляційної інстанції, на відміну від висновків суду першої інстанції, не відповідають правильному змісту правового регулювання вищенаведених норм, а тому у суду апеляційної інстанції не було підстав, встановлених статтею 202 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення), для скасування постанови суду першої інстанції.
Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічний центр "Принт-24" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року скасувати. Залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 року у справі № 826/13830/13-а.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя:І.А. Васильєва
Судді С.С. Пасічник
В.П. Юрченко