05 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9438/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.
суддів: Большакової О.О., Качмара В.Я.,
за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.
представника позивача - Мацана О. О . , Лісового О.О. ,
представника відповідача - Решетника О.Л.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів «Енергія-І» Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року (головуючий суддя: Ксензюк А.Я., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів «Енергія-І» Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
встановив:
Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів «Енергія-І» Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України», 03.06.2019 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26 листопада 2018 року № 0464511303 у сумі 123 585 грн 58 коп та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26 листопада 2018 року № Ю-04645011303 на суму 247 171 грн 16 коп.
Обґрунтовує позов тим, що винесені відповідачем податкова вимога та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є протиправними, прийняті ГУ ДФС у Волинській області внаслідок суб'єктивного і необґрунтованого тлумачення норм чинного законодавства України та порушують права та законні інтереси позивача, як сумлінного платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Спірні рішення відповідача прийняті на підставі акта перевірки, зі змісту якого вбачається, що позивачем порушено порядок нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме занижено нарахування єдиного внеску за період червень 2016 року по грудня 2017 року. Вважає, оскаржувану вимогу та рішення повністю необґрунтованими та такими, що прийняті із грубим порушенням вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та просить суд їх скасувати.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає таке необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, покликається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.
Відповідачем, 03.10.2019 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача у зв'язку з отриманням податкової інформації про порушення вимог пункту 142.1 статті1 42 та пункту 197.6 статті 197 Податкового кодексу України (далі - ПК України), виявленням недостовірності даних у деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток, фінансовій звітності та звітах 1ДФ, ненаданням пояснень та їх документального підтвердження, які спростовують виявлені недостовірності даних та порушення за період діяльності з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року на запит від 08 лютого 2018 року №2069/10/03-20-12-04-08.
За результатами перевірки складено акт від 02 листопада 2018 року № 22942/14-04/30659431 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача в зв'язку з отриманням податкової інформації про порушення вимог пункту 142.1 статті 142 та пункту 197.6 статті 197 ПК України, виявленням недостовірності даних у деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток, фінансовій звітності та звітах 1ДФ, ненаданням пояснень та їх документального підтвердження, які спростовують виявлені недостовірності даних та порушення за період діяльності з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року на запит від 08 лютого 2018 року № 2069710/03-20-12-04-08».
Вищевказаною перевіркою встановлено порушення, зокрема, пункту 1 частини 1 статті 7, частини п'ятої, тринадцятої та чотирнадцятої статті 8 та пункту 1 частини другої статті 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування», у результаті чого, платником своєчасно не нарахований єдиний внесок за період, що перевірявся, на загальну суму 247171,16 грн, у тому числі: за червень 2016 - 8661,49 грн, липень 2016 - 9293,48 грн, серпень 2016 - 10146,97 грн, вересень 2016 - 8631,43 грн, жовтень 2016 - 8662,30 грн листопад 2016 - 8948,25 грн, грудень 2016 - 8996,79 грн, березень 2017 - 13079,92 грн, квітень 2017 - 15980,41 грн, травень 2017 - 17971,68 грн, червень 2017 - 17927,59 грн, липень 2017 - 18935,68 грн, серпень 2017 - 19652,65 грн, вересень 2017 - 19797,32 грн, жовтень 2017 - 18680,56 грн, листопад 2017 - 19274,34 грн та грудень 2017 - 22530,29 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 26 листопада 2018 року № 10-0464501303 в розмірі 247 171,16 грн та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26 листопада 2018 року № 0464511303.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 26 листопада 2018 року № Ю-04645011303 про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26 листопада 2018 року № 0464511303, винесені відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства України та в межах наданих повноважень.
З цими висновками суду першої інстанції, погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VІ (далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) - або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464, базою нарахування єдиного внеску для роботодавців та найманих працівників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Частини 5 ст. 8 Закону № 2464, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Закону № 2464, єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, в яких працюють особи з інвалідністю, встановлюється у розмірі 8,41 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску для працюючих осіб з інвалідністю.
Згідно ч. 14 ст. 8 Закону № 2464, єдиний внесок для підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю, в яких кількість осіб з інвалідністю становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких осіб з інвалідністю становить не менш як 25 відсотків суми витрат на оплату праці, встановлюється у розмірі 5,3 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 року № 2460-XII до всеукраїнських об'єднань громадян належать об'єднання, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості її областей.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно п. 1.2 1. Загальні положення Статуту Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів «Енергія-І» Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» у редакції від 13.08.2008 (а. с. 156-164), засновником Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів «Енергія-І» є Волинська обласна організація Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України».
Крім цього, відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, також підтверджується, що засновником Центру є Волинська обласна організація всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України».
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки засновником підприємства є не всеукраїнська громадська організація інвалідів, а її регіональний осередок, діяльність якого не поширюється на територію всієї України, то позивач не може користуватися пільгами, запровадженими для підприємств, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.01.2015 у справі № 21-527а14.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для винесення оскаржуваних рішень, було те, що у період за який проводилась перевірка (січень 2016 року - грудень 2017 року), підприємство нараховувало єдиний внесок відповідно до частини 14 статті 8 Закону № 2464, у розмірі 5,3 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску, тобто скористалося пільгою визначеною цим Законом, яка встановлюється для всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю для нараховування єдиного внеску. Однак, оскільки засновником відповідача є не всеукраїнська громадська організація інвалідів, а Волинська обласна організація всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України», тому Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів «Енергія-І», мав проводити нарахування єдиного внеску відповідно до частини 5 та 13 статті 8 Закону № 2464, тобто у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску та у розмірі 8,41 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску для працюючих осіб з інвалідністю.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки засновником Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів «Енергія-І» є Волинська обласна організація всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України», діяльність якої не поширюється на територію всієї України, а тому у позивача відсутні умови для застосування пільг для підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю. Отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 26 листопада 2018 року № Ю-04645011303 про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26 листопада 2018 року № 0464511303, винесені відповідачем правомірно.
Апеляційна скарга Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів «Енергія-І» Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів «Енергія-І» Волинської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року у справі № 140/1791/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.
Суддя-доповідач: О. М. Гінда
судді О. О. Большакова
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 18.11.2019.