Справа № 320/2658/19 Головуючий у 1 інстанції: Лапій С.М.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
12 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Карпушової О.В. Ключковича В.Ю. Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002014001 від 01 березня 2019 року, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі, за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності 10 000 грн. за платежем адмінштрафи та штрафні санкції за порушення закону у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну, винесене на підставі акта №47/10-36-40-00-10/2813717643 від 12.02.2019 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року адміністративний задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 01.03.2019 року № 0002014001.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДФС у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що позивачем здійснено продаж алкогольних напоїв за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни, при цьому, факт продажу підтверджується фіскальним чеком №0000002147 від 31 жовтня 2018 року.
25 жовтня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована 21 березня 2012 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Працівниками ГУ ДФС у Київській області, на підставі наказу Головного управління ДФС у Київській області від 08 лютого 2019 року № 251 «Про проведення фактичних перевірок» та направлень на перевірку від 11 лютого 2019 року № 205 та 206, проведено фактичну перевірку магазину-кафетерію суб'єкта господарської діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції, за результатами якої, складено акт перевірки від 12 лютого 2019 року №47/10-36-40-00-10/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено факт реалізації позивачем 31 жовтня 2018 року горілки «Український стандарт» об'ємом 0,5 л міцністю 40 % об в кількості 2-х пляшок по ціні 85,50 грн. на загальну суму 171 грн., у той час, коли Постановою КМУ № 957 від 30 жовтня 2008 року із змінами та доповненнями встановлено мінімальну роздрібну ціну на таку горілку в такій тарі в сумі 89,40 грн., чим порушено статтю 18 Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-BP від 19 грудня 1995 року із змінами та доповненнями.
За результатами перевірки, ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 березня 2019 року № 0002014001, яким до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано суму штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну, у розмірі 10 000,00 грн.
Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням рішенням, звернувся зі скаргою від 18 березня 2019 року до Державної фіскальної служби України, рішенням якої, від 15 травня 2019 року № 22496/6/99-99-11-06-01-25 податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 01 березня 2019 року № 0002014001 залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP (далі - Закон № 481/95-BP).
Відповідно до частини 2 статті 17 вказаного Закону, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10 000 гривень.
У силу приписів ч. 10 ст. 18 Закону № 481/95-BP, Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.
Згідно з абз. 31 ст. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.
Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) визначено правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Відповідно до абз. 2 ст. 2 вказаного Закону, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Абзацом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
На виконання Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розроблено «Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги)» (далі - Порядок №547), який затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 547 від 14 червня 2016 року.
Відповідно до абз. 2 п.1 розділу І Порядку №547, цей Порядок поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників суб'єктів господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій для здійснення розрахункових операцій в готівковій та/або безготівковій формі.
Згідно пункту 7 розділу ІІІ Порядку №547, реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми. Якщо алгоритм роботи РРО не забезпечує окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків дозволяється реєструвати видачу коштів (скасування помилкової суми) за допомогою операції «службова видача».
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 березня 2019 року № 0002014001, яким до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано суму штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну, у розмірі 10 000,00 грн. (а.с. 19).
Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення став Акт Головного управління ДФС у Київській області (довідка) про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції від 12 лютого 2019 року №№47/10-36-40-00-10/ НОМЕР_1 , яким встановлено реалізацію позивачем «Український стандарт» за ціною, нижчою за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої (а.с. 7-8).
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів продажу 31 жовтня 2018 року ФОП ОСОБА_1 горілки «Український стандарт» на загальну суму 171,00 грн., а також, не надано доказів фактичної наявності вказаної горілки в магазині-кафетерії суб'єкта господарської діяльності.
Доводи апелянта про те, що фіскальним чеком від 31 жовтня 2018 року №0000002147 підтверджується факт реалізації товару, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
Матеріали справи свідчать, що за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 зареєстровано електронний контрольно-касовий апарат MINI-T 400ME.
Відповідно до п. 5.4.5 Посібника з експлуатації 3.021.056-01 ПЕ на електронний контрольно-касовий апарат MINI-T 400ME, операції відмови виконуються тільки в межах відкритого чека, тобто, до натискання клавіш «ОПЛ», «ЧЕК» та «КРТ/КРД». Після закриття чека операції відмови не виконуються (а.с. 21).
Пунктом 5.4.8 вказаного Посібника передбачено, що ЕККА виконує службові операції внесення та видачі як «Службове внесення» та «Службова видача» коштів з каси (а.с. 22).
Як свідчить Z-звіт електронного журналу за 31 жовтня 2018 року, позивач скасував помилкову операцію на суму 171,00 грн. за допомогою операції «службова видача» (а.с. 14).
Колегія суддів зазначає, що проведення вказаної операції «службова видача» відповідає нормам пункту 7 розділу ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не було допущено порушень вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Карпушова О.В. Ключкович В.Ю.
Повний текст постанови виготовлено 18.11.2019 року