Справа № 320/1669/19 Головуючий у 1 інстанції: Василенко Г.Ю.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
12 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Карпушової О.В. Ключковича В.Ю. Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-К" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішень,-
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон-К" звернувся до суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просив:
- скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів від 26.02.2019 р. №UA100010/2019/000050/2;
- скасувати картку відмови Київської митниці Державної фіскальної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100010/2019/00531 від 26.02.2019 р.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року адміністративний задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 26 лютого 2019 року №UA100010/2019/000050/2. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС від 26 лютого 2019 року №UA100010/2019/00531.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Київська міська митниця Державної фіскальної служби України звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що у митного органу виник обґрунтований сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару.
04 листопада 2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-К" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22 листопада 2016 р. між компанією CERAMICA SALONI S.A.U. (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еталон-К" (Покупець) було укладено контракт №12/МК16, за умовами якого, продавець продає, а покупець купує товари відповідно до інвойсів (рахунків-фактур).
Відповідно до п. 1.2. контракту, виробником товару є CERAMICA SALONI S.A.U.
Згідно з п. 4.2. контракту, ціна за одиницю товару встановлюється в євро (EUR) і зазначається в інвойсах (рахунках-фактурах) на кожну партію товару за цим Контрактом.
Відповідно до п. 3.1. контракту, Продавець поставляє Покупцю Товар на умовах, зазначених в інвойсі (на підставі IНКОТЕРМС 2010).
Відповідно до п. 8.2. контракту, умовою оплати є відстрочення платежу - протягом 120 днів після дати поставки.
У грудні 2018 року, на виконання умов вказаного контракту, CERAMICA SALONI S.A.U. за інвойсом (рахунком - фактурою) № FM1844631 від 28.12.2018 р. було поставлено позивачу плитку керамічну облицювальну глазуровану завтовшки не більше 15 мм з кам'яної кераміки для покриття підлоги: ABALON HAYA, MAGICWOOD CREMA, TALISMAN MARRON, TAMIR IRIS, TALISMAN CREMA, на умовах EXW відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «ІНКОТЕРМС» (в редакції 2010 року).
18 лютого 2019 року, з метою митного оформлення вказаного товару, позивач подав до Київської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA100010/2019/317940, в якій вартість товару визначена, відповідно до основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у розмірі 48 619,45 грн.
На підтвердження заявленої митної вартості товару, позивачем було подано митному органу документи, згідно переліку, що зазначений у графі 44 МД №UA100010/2019/317940: зовнішньоекономічний договір (контракт) №12/МК16 від 22.11.2016 р. з додатком до нього №1 від 18.12.2017 р.; інвойс (рахунок-фактура) № FM01844631 від 28.12.2018 р.; коносамент № МЕ 1900007/02 від 23.01.2019 р.; автотранспортна накладна СМР № 26135/4 від 15.02.2019 р.; довідка про транспортні витрати №7513 від 15.02.2019 р.; експортна декларація (митна декларація країни відправлення) №19ЕS00461110020685 від 04.01.2019. Також подано, за власним бажанням, керуючись ч. 6 ст. 53, Митного кодексу України видаткові накладні від 29.08.2018 р. № ЦБЕК009825, від 27.02.2018 р. № ЦБЕК0001533; прайс - лист 2017 від 01.01.2017 р.; рахунок за послуги перевезення №298035 від 15.02.2019 р.; договір №841/15 про надання транспортно - експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів від 16.04.2015 р.
Однак, вказані документи відповідач визнав недостатніми для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару, у зв'язку з чим, направив декларанту повідомлення щодо надання додаткових документів від 22.02.2019 р. о 14:47:01 до МД №№ UA100010/2019/317940, в якому просив надати протягом 10 календарних днів (за наявності): - виписку з бухгалтерської документації; - висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
На вимогу посадової особи митного органу, позивачем, листом від 25.02.2019 р. вих. №25/02-03, були надіслані письмові пояснення щодо надання митному органу у повному обсязі обов'язкових документів, які підтверджують митну вартість товару, згідно з вимогами ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Повідомлено, що декларантом, керуючись ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України, за власним бажанням 18.02.2019 р. та 21.02.2019 р. було подано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а також, надані додаткові документи, а саме: експертний висновок №КТП-0451 від 22.02.2019 р. Київської обласної Торгово - промислової палати; оплата за попередні поставки за контрактом № 12/МК16 від 22.11.2016 р., а саме: платіжне доручення № 188 від 06.02.2019 р. (за яким було сплачено інвойс № FМ01844103 від 21.09.2018 р., інвойс № FМ01844144 від 28.09.2018 р.), платіжне доручення №141 від 06.11.2018 р. (за яким було сплачено інвойс №FМ01843579 від 20.06.2018 р.), платіжне доручення № 172 від 10.01.2019 р. (за яким було сплачено інвойс № FМ01843778 від 20.07.2018 р., інвойс №FМ01843822 від 26.07.2018 р.); копії ВМД за якими здійснювалось митне оформлення ідентичного товару: ВМД №UA100010/2018/155012 від 05.11.2018 р., ВМД №UA100010/2018/157840 від 24.11.2018 р.
Окрім того, позивачем були надані пояснення щодо надання банківських платіжних документів та щодо надання страхових документів, а також, документів, що містять відомості про вартість страхування, а саме зазначено: "згідно з п. 8.2. Контракту № 12/МК16 від 22.11.2016 р., платіж здійснюється у валюті, зазначеній в інвойсах (рахунках-фактурах) на кожну партію товару, в такий спосіб: Покупець перераховує на рахунок Продавця, зазначений у цьому Контракті, грошові кошти протягом 120 днів після дати поставки товару. Тобто, TOB «Еталон-К» зобов'язано провести оплату товару, митне оформлення якого здійснюється, протягом 120 днів після дати поставки товару.
Таким чином, TOB «Еталон-К» не може надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, так як інвойс №FM01844631 від 28.12.2018 р. на сьогоднішній день не сплачено та буде сплачено, за умовами Контракту №12/МК16 від 22.11.2016 р. протягом 120 днів після дати поставки товару. TOB «Еталон-К» не здійснювалося страхування товару, митне оформлення якого проводиться за МД UA100010/2019/317940 від 18.02.2019 р., тому, страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування Товариство не має. Умовами Контракту № 12/МК16 від 22.11.2016 р. не передбачено обов'язку TOB «Еталон-К» здійснювати страхування товару".
Також, у зазначених поясненнях, Товариство звертало увагу митного органу на те, що ним вже неодноразово здійснювалося митне оформлення ідентичного товару за Контрактом 12/МК16 від 22.11.2016 р., а саме: ВМД № UA100010/2018/155012 від 05.11.2018 р., ВМД № UA100010/2018/1S7840 від 24.11.2018 р.
Розглянувши подані документи та пояснення, Київською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 26.02.2019 р. №UA100010/2019/000050/2, згідно з яким, відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості, заявлену позивачем митну вартість товару у розмірі 1584,67 Євро у митній декларації від 18.02.2019 р. №UA100010/2019/317940 скоригував до рівня 2379,24 Євро.
Крім того, відповідачем сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.02.2019 р. №UA100010/2019/00531.
26 лютого 2019 року позивач подав до Київської митниці ДФС нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ №UA100010/2019/321301, в якій відкоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу щодо коригування митної вартості, сплатив до державного бюджету всі митні платежі, у тому числі, й різницю між сумою митних платежів, обчисленою, згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою, згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.
У зв'язку з цим, Київською митницею ДФС прийнято рішення про завершення митного оформлення товару позивача, пропуск його на митну територію України та випуск у вільний обіг за митною декларацією від 26.02.2019 р. №UA100010/2019/321301.
Не погоджуючись з рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (далі МК України), митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
В силу частин 1 та 2 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно частини 1 статті 64 «Резервний метод» МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами 5 - 6 статті 53 МК України визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Так, з матеріалів справи вбачається, що Київською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 26.02.2019 р. №UA100010/2019/000050/2, згідно з яким, відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості, заявлену позивачем митну вартість товару у розмірі 1584,67 Євро у митній декларації від 18.02.2019 р. №UA100010/2019/317940 скоригував до рівня 2379,24 Євро.
Підставами для коригування митної вартості за шостим (резервним) методом, у відповідності до графи 33 оскаржуваного рішення, стали: метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Кодексу; метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв 'язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у статті 60 Кодексу; метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв'язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 Кодексу; метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків; метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв'язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Кодексу; митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Також, відповідачем сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.02.2019 р. №UA100010/2019/00531.
Матеріали справи свідчать, що, на підтвердження заявленої митної вартості товару, позивачем було подано митному органу документи, згідно переліку, що зазначений у графі 44 МД №UA100010/2019/317940.
Також, позивачем, на вимогу митного органу, листом від 25.02.2019 р. вих. №25/02-03, були надіслані письмові пояснення щодо надання митному органу у повному обсязі обов'язкових документів, а також, надані додаткові документи, а саме: експертний висновок №КТП-0451 від 22.02.2019 р. Київської обласної Торгово - промислової палати; оплата за попередні поставки за контрактом № 12/МК16 від 22.11.2016 р., а саме: платіжне доручення № 188 від 06.02.2019 р. (за яким було сплачено інвойс № FМ01844103 від 21.09.2018 р., інвойс № FМ01844144 від 28.09.2018 р.), платіжне доручення №141 від 06.11.2018 р. (за яким було сплачено інвойс №FМ01843579 від 20.06.2018 р.), платіжне доручення № 172 від 10.01.2019 р. (за яким було сплачено інвойс № FМ01843778 від 20.07.2018 р., інвойс №FМ01843822 від 26.07.2018 р.); копії ВМД за якими здійснювалось митне оформлення ідентичного товару: ВМД №UA100010/2018/155012 від 05.11.2018 р., ВМД №UA100010/2018/157840 від 24.11.2018 р.
Також, зазначено, що TOB «Еталон-К» не може надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, так як інвойс №FM01844631 від 28.12.2018 р. на сьогоднішній день не сплачено та буде сплачено, за умовами Контракту №12/МК16 від 22.11.2016 р. протягом 120 днів після дати поставки товару. TOB «Еталон-К» не здійснювалося страхування товару, митне оформлення якого, проводиться за МД UA100010/2019/317940 від 18.02.2019 р., тому, страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування Товариство не має. Умовами Контракту № 12/МК16 від 22.11.2016 р. не передбачено обов'язку TOB «Еталон-К» здійснювати страхування товару".
В той же час, частиною 6 статті статті 54 МК України, передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Колегія суддів, дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, дійшла висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених Законом обмежень для застосування першого методу та обставин достатніх для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже, і підстав для використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.
При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
В той же час, відповідач в апеляційній скарзі вказує на розбіжності, які стали підставою для витребування додаткових документів, а саме:
- «Декларантом ТОВ «Глобал Оушен Лінк» надана довідка про транспортні витрати від 15.02.2019 № 7513, у якій вказані витрати по перевезенню, навантажувально-розвантажувальні роботи та експедиторські витрати із розбивкою по номерам коносаментам та контейнерам. Але, зазначена у митній декларації сума на транспортування (4787,43 грн.) відсутня у довідці. Тому, зазначені у довідці витрати на транспортування неможливо перевірити та прийняти до уваги. Також, у довідці вказано «компенсация стоимости услуг автотранспортом выполненная по маршруту Валенсия (Испания) - порт Кастелон (Испания)», але не вказано про транспортні витрати до митного кордону України. Копія митної декларації країни відправлення не містить відміток митних органів країни відправлення та країн транзиту».
Разом з цим, як вірно вказує позивач, вказані обставини не були підставою для витребування додаткових документів. Відповідач не вказав, які саме відомості та щодо яких складових митної вартості імпортованих товарів підлягають підтвердженню витребуваними документами.
Колегія суддів погоджується із доводами позивача про те, що посилання митного органу в оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості товарів на обставини, які не були підставою для витребування додаткових документів суперечить положенням Митного кодексу України.
Відповідачем суду апеляційної інстанції не надано жодних доказів недостовірності заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю "Еталон-К" вартості поставленого товару , а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Враховуючи викладене, твердження митного органу про неможливість визначення митної вартості плитки керамічної облицювальної, що ввозилася позивачем, із застосуванням першого методу є безпідставними, а відтак, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування картки відмови Київської митниці Державної фіскальної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100010/2019/00531 від 26.02.2019 р. та рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 26.02.2019 р. №UA100010/2019/000050/2.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-К" та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243,250, 287, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Карпушова О.В. Ключкович В.Ю.
Повний текст постанови виготовлено 18.11.2019 р.