про залишення позовної заяви без руху
18 листопада 2019 року СєвєродонецькСправа № 360/4889/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Луганського науково- дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України про стягнення компенсації середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні,-
14 листопада 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Луганського науково- дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України, відповідно до якого позивач просить стягнути з Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на його користь компенсацію середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 28.05.2015 по 29.02.2016 у розмірі 39974,10 грн.
В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення строку на звернення до суду, в обгрунтування якого зазначено таке.
Позивач за фахом інженер-механік та не має юридичної освіти. До вересня 2019 року позивач не знав про порушення своїх прав з боку відповідача. Випадково ознайомився на сайті protocol.ua із Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по справі №806/1551/17, провадження №К/9901/2430/17 про стягнення колишнім поліцейським грошової компенсації за затримку розрахунку при звільненні на підставі ст.ст.116,117 КЗпП України. Дізнавшись, що діями суб'єкта владних повноважень порушені права позивача, який має право на компенсацію середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, позивач 19.09.2019 звернувся до відповідача із заявою про виплату середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні та отримав відмову від 03.10.2019 №19/113/6- 8382, тому вимушений звертатись з позовом до суду. На думку позивача, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, обумовлений ч.2.ст.122 КАСУ, він пропустив з поважної причини, оскільки дізнався про порушення своїх прав тільки у вересні 2019 року.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, суд дійшов такого.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
В силу частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у правах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як вбачається із позовної заяви, позивач з 21.04.2003 по 28.05.2015 проходив службу в ОВС України. З 21.04.2003 по 28.05.2015 проходив службу в НДЕКЦ при ГУ МВС України в Луганській області на різних посадах, та був звільнений, згідно наказу від 28.05.2015 №173 о/с, з органів внутрішніх справ за п.64 «а»(за віком) у званні майора міліції. При цьому, позивач зауважує, що остаточний розрахунок при звільненні з ним був проведений тільки 29.02.2016.
Рішенням Конституційного суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу встановлено наступне.
За статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
З огляду на наведене Конституційний Суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Таким чином, про порушення своїх прав позивачу стало відомо з дня проведення із ним фактичного розрахунку, тобто 29.02.2016, з якого й розпочинається перебіг тримісячного строку для звернення ОСОБА_1 до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Натомість, позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою 14.11.2019, тобто після спливу визначеного тримісячного строку.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд вважає неповажними підстави, зазначені позивачем в обгрунтування клопотання про поновлення строку на звернення до суду.
Відповідно до вимог частини першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки суд дійшов до висновку про неповажність підстав, зазначених позивачем в обгрунтування клопотання про поновлення строку на звернення до суду, суд вважає за необхідне запропоновувати позивачу надати заяву про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, разом з доказами поважності причин пропуску такого строку.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки вищевказані обставини перешкоджають відкриттю провадження у справі, позовну заяву слід залишити без руху, з встановленням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Луганського науково- дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України про стягнення компенсації середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, - залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом вказавши інші підстави для поновлення строку, разом з доказами поважності причин пропуску такого строку.
У разі ненадання вищевказаних документів позовна заява буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
СуддяК.Є. Петросян