ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"07" листопада 2019 р. справа № 300/1380/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Панікара І.В.,
за участю секретаря судового засідання Подольської Т.М.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представник відповідача: Гоголь М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2018 року, -
25.06.2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2018 року.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач, як пенсіонер за віком, звільнена від сплати єдиного внеску. Однак, в порушення положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування "Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, винесено на її адресу вимогу про сплату боргу в розмірі 9223,70 зі сплати єдиного внеску. Враховуючи наведене, позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) винесеної Надвірнянським управлінням Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за №Ф-86443-53 від 05.11.2018 року зі сплати єдиного соціального внеску на суму 9223,70 гривень.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Головуючий по справі суддя Панікар І.В. у період з 05.08.2019 року по 04.10.2019 року перебував у відпустці, а в період з 07.10.2019 по 11.10.2019 року у службовому відрядженні, у зв'язку з чим, 60-денний строк розгляду справи продовжено.
02.08.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що не погоджується із доводами позивача, вважає їх безпідставними та такими що суперечать чинному законодавству. В обгрунтування своїх заперечень зазначив, що оскільки ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, то зобов'язана сплачувати єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Вказав на відсутність у такого платника податку пільг по сплаті ЄСВ, оскільки він не є пенсіонером за віком. Враховуючи наведене, посилаючись на законність формування та надіслання оскаржуваної вимоги, просив суд відмовити в задоволенні позову.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження заслухавши в судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.
З 12.04.2000 року позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець (а. с. 15).
З 03.11.2016 року ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, окрім того, отримує пенсію за вислугу років з 18.02.2001 року, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 13.01.2003 р., а також довідками управління ПФУ про розмір пенсійних виплат (а. с. 14, 16-20).
05.11.2018 року відповідачем сформовано та надіслано на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-86443-53 на суму 9223,70 гривень, який виник у зв'язку з несплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а. с. 11).
Листами від 13.05.2019 року та 25.04.2019 року (а.с. 12,13), відповідач поінформував позивача про наявність у неї боргу по сплаті єдиного соціального внеску за період: 2017 року - у сумі 8404,64 грн. та за І квартал 2018 року - у сумі 819,06 грн., вказавши підставами його виникнення наявність в програмі Податковий блок у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 статусу «пенсіонер, який досяг пенсійного віку» з датою встановлення пенсії з 01.01.2018 року. Внаслідок чого, рекомендував звернутися до органів Пенсійного Фонду України для виправлення дати встановлення пенсії відповідно до пенсійного віку платника.
В судовому засіданні позивач, заявлені вимоги адміністративного позову підтримала повністю. Пояснила, що пільгову пенсію за вислугу років за стаж роботи на посаді медичної сестри отримує з березня 2001 року. Коли в 2016 році їй виповнилось 60 років та виникло право обирати між пенсією по вислузі років та пенсією за віком, вона залишилась на пенсії по вислузі років, оскільки умови її одержання її влаштовували краще. В подальшому неодноразово зверталась до органів ДФС з метою добровільного врегулювання зазначеного спору, однак жодних дієвих заходів відповідачем вжито не було.
Представник відповідача позовних вимог не визнала, вказала на те, що оскаржувана податкова вимога згенерована системою Податковий блок, внаслідок інформації про статус фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що внесені туди працівниками органів ПФУ, які не відображають вірно пенсійного віку позивачки.
Враховуючи наведене, суд виходив із наступного правового регулювання спірних правовідносин.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464).
Положення пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначають єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно частини 4 статті 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті четвертому частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, за змістом частини 4 статті 4 Закону № 2464 законодавчими підставами для звільнення фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску за себе є:
- якщо вона є пенсіонером за віком або інвалідом;
- отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги.
Єдиним виключенням з цієї норми є добровільна участь фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що надання пільг щодо звільнення від сплати єдиного внеску законодавець не пов'язує та не ставить у залежність від виду призначеної/отримуваної пенсії пенсіонером (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника чи за вислугу років, визначальним критерієм надання вказаних пільг є досягнення фізичною особою-підприємцем пенсійного віку.
Таким чином, фізична особа-підприємець, яка досягла пенсійного віку, незалежно від виду пенсії, яку їй призначено та яку вона отримує відповідно до закону, має право на пільги, встановлені частиною 4 статті 4 Закону № 2464.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначене, в силу положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дозволяє суду дійти висновку про те, що вимога відповідача про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017-2018 роки є неправомірною, оскільки позивач звільнена від обов'язку сплачувати єдиний соціальний внесок ще з 2016 року, внаслідок чого, позовні вимоги позивача слід визнати обґрунтованими, такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з квитанцією № 136 від 20.06.2019 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 гривень (а.с.3). Відтак, враховуючи наявність підстав для задоволення позову, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачений позивачем судовий збір.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задоволити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) винесеної Надвірнянським управлінням Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за №Ф-86443-53 від 05.11.2018 року зі сплати єдиного соціального внеску на суму 9223,70 гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 39394463) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 );
Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (вул. Незалежності 20, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, код ЄДРПОУ 39394463).
Суддя Панікар І.В.
Рішення складене в повному обсязі 18 листопада 2019 р., в зв'язку з перебуванням головуючого судді Панікара І.В. з 11.11.2019 по 15.11.2019 року у службовому відрядженні.