17 жовтня 2019 року Справа № 280/969/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стрельнікової Н. В.,
за участю секретаря Фесик А.В.
представника позивача: Мудрак Д.В.
представника відповідача 1: Міщенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБАР ЕКСПОРТ БКВ"
до відповідача 1 Головного управління ДФС у Запорізькій області
до відповідача 2 Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області
до відповідача 3 Управління Державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізької області
про стягнення з державного бюджету пені за прострочення відшкодування бюджетної заборгованості,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "АМБАР ЕКСПОРТ БКВ" (далі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач 1), до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі - відповідач 2), до Управління Державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізької області (далі - відповідач 3), в якому позивач просив суд стягнути з державного бюджету України на користь позивача суму пені в розмірі 39235,24 грн. за прострочення відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за червень 2017 року.
У зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам ст.161 КАС України, ухвалою суду від 11.03.2019 позовна заява залишена без руху.
Ухвалою суду від 25.03.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання на 24.04.2019 року.
24.04.2019 року ухвалою суду призначено розгляд адміністративної справи, у загальному позовному провадженні. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та призначено підготовче засідання на 23.05.2019 року.
23.05.2019 року в судовому засіданні протокольною ухвалою витребувано від ГУ ДФС України у Запорізькій області докази на підтвердження отримання копії рішення та оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 13.06.2019.
13.06.2019 року ухвалою суду зупинено провадження у справі для примирення сторін до 20.08.2019 року.
Позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог (вх.№33800 від 15.08.2019), відповідно до якого просить суд стягнути суму пені в розмірі 44438,69 грн.
20.08.2019 ухвалою суду поновлено провадження у справі.
20.08.2019 ухвалою суду залучено до участі у справі у якості співвідповідача Управління Державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізької області
Ухвалою суду 20.08.2019 року зупинено провадження у справі для примирення сторін до 17.10.2019 року.
17.10.2019 ухвалою суду поновлено провадження у справі.
У судовому засіданні 17.10.2019, на підставі ст. 243 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Відповідно до ст. 229 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: звукозаписуючого пристрою "Акорд".
Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх.№33800 від 15.08.2019) та відповіді на відзив (вх.№15772 від 19.04.2019). Зокрема зазначив, що у зв'язку з триваючим порушенням строків бюджетного відшкодування податку на додану вартість та відповідно до вимог пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України розмір додаткової нарахованої на суму бюджетної заборгованості пені за наступний період з 09.04.2018 року по 24.04.2018 року складає 39026,15 грн. та з 24.04.2018 року по 23.05.2018 року складає 5412,54 грн. що підлягає стягненню з бюджету на користь ТОВ "АМБАР ЕКСПОРТ БКВ". На підставі викладеного, просив задовольнити позовні вимоги.
Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області позов не визнав з підстав, викладених у відзиві (вх. №14091 від 09.04.2019 року) в якому зазначив, що за період з 11.04.2018 року по 24.04.2018 року сума пені за розрахунком позивача складає суму 33822,67 грн. за розрахунком відповідача складає суму 31477,22 грн. що на 2345,45 грн. є меншою ніж у позивача. Щодо періоду з 24.04.2018 року по 23.05.2018 року позивачем розраховано пеню у розмірі 322809 грн. за затримку в отриманні бюджетного відшкодування на 30 днів. Однак враховуючи, що решта суми бюджетного відшкодування на суму 322809 грн. 11.05.2018 року була поновлена в інтегрованій картці платника податків згідно ухвали про відкриття провадження по справі №808/1564/18, тому п'ятиденний термін на проведення відшкодування починається з 17.05.2018 року по 23.05.2018 року тобто за рахунком позивача це 30 днів, а за розрахунком відповідача це 7 днів, різниця по сумі складає у позивача 5412,57 грн. у відповідача це 1262,93 грн. тобто за період з 24.04.2018 року по 23.04.2018 року. Таким чином враховуючи, що пеня нараховується за несвоєчасно перераховану суму органами державного казначейства, включаючи день погашення однак позивачем не обґрунтовані дати початку нарахування пені. Просить у задоволенні позову відмовити.
Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області в судове засідання не прибув та ним подано до суду клопотання (вх.№42994 від 17.10.2019) про розгляд справи без участі його представника. Також представником подано відзив на позов (вх.№14361 від 10.04.2019) та доповнення до відзиву (вх.№16651 від 24.04.2019) в якому зазначив, що не порушував прав позивача і жодним нормативним актом не передбачено відповідальність органів казначейської служби за дії або бездіяльність органів ДФС.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АМБАР ЕКСПОРТ БКВ» (код ЄДРПОУ 40921939) 28.10.2016 зареєстроване в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДФС у Запорізькій області.
Судом встановлено, що 14.07.2017 року TOB «АМБАР ЕКСПОРТ БКВ» засобами телекомунікаційного зв'язку направило на адресу Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2017 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Разом з податковою декларацією в той же день, TOB «АМБАР ЕКСПОРТ БКВ» у відповідності до вимог пунктів 200.7, 200.8 статті 200 Податкового кодексу України подало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування, автоматично була внесена до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
З 06.09.2017 року по 12.09.2017 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB «АМБАР ЕКСПОРТ БКВ» з питань достовірності нарахування від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2017 року. За результатами перевірки було складено Акт № 515/08-01-12-02/40921939 від 15.09.2017 року, на підставі якого Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011021202 від 04.10.2017 року, яким встановлено відсутність права TOB «АМБАР ЕКСПОРТ БКВ» на отримання бюджетного відшкодування у сумі 4 655 081,00 грн. за червень 2017 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.12.2017 року у справі № 808/3301/17 адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 04.10.2017 року №0011021202.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 року у справі № 808/3301/17, апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишено без задоволення. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у справі залишено без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства Україна обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до підпункту 14.1.18 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних відносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість встановлені статтею 200 Податкового кодексу України, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39, у чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Порядок №39).
Так, відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з пунктами 200.10 та 200.11 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
У відповідності до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Згідно п.п.60.1.4 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Відповідно до п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
Постановою Кабінету Міністрів України №26 від 25.01.2017 року затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок №26).
Відповідно до п.3 Порядку №26 формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства.
Згідно з п.4 Порядку №26 орган ДФС вносить до Реєстру такі дані: найменування платника податку на додану вартість (далі - платник податку) та його індивідуальний податковий номер; дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання); дату надсилання платнику податку органом ДФС повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшену на суму податкового боргу; реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування; реквізити бюджетних рахунків для перерахування бюджетного відшкодування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування; дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; дату складення та вручення платнику податку акта перевірки; дату та номер податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням уточнюючого розрахунку (у разі їх подання), не узгоджену органом ДФС; дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, що оскаржується; дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження; суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.
Відповідно до п.7 Порядку №26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
У разі коли за результатами перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган ДФС не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника податку або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру.
Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду орган ДФС на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку.
Згідно з п.8 Порядку №26 Казначейство вносить до Реєстру такі дані: дату та суму повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку; дату та суму зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Відповідно до п.12 Порядку №26 узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.
Суд наголошує, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 11.12.2017 року по справі № 808/3301/17 набрала законної сили 21.03.2018 року, а відтак датою закінчення судового оскарження права позивача на відшкодування з Державного бюджету суми ПДВ у розумінні п. 200.15 ПК України слід вважати дату 21.03.2018 року
Отже постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду отримана позивачем 30.03.2018 року.
Відповідачем не було доведено суду своєчасність внесення суми бюджетного відшкодування до Реєстру заяв.
Судом в судовому засіданні витребувані від відповідача 1 докази на підтвердження дати отримання копії відповідного рішення суду.
Відповідачем 1 суду надано копію журналу обліку вхідної кореспонденції юридичного управління, з якого вбачається, що датою отримання відповідачем 1 постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду справа №808/3301/17 є 30.03.2018 року (а.с.92-94).
Отже, п'ятиденний строк для перерахування узгодженої суми бюджетного відшкодування органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на поточний банківський рахунок ТОВ «АМБАР ЕКСПОРТ БКВ» в обслуговуючому банку закінчується 09.04.2018 року.
Сторонами не заперечувався той факт, що сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ «АМБАР ЕКСПОРТ БКВ» по декларації з ПДВ за червень 2017 в розмірі 4332272,00 грн. була перерахована на рахунок ТОВ «АМБАР ЕКСПОРТ БКВ» 24.04.2018 року, а залишок суми в розмірі 322809,00 грн. було перераховано 23.05.2018 року.
У відповідності до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Наведені норми встановлюють обов'язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена в строк, визначений в ст.200 Податкового кодексу України, безвідносно до того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні. Обов'язок нарахування пені лежить на органі Державної фіскальної служби, яка здійснює функції держави у сфері оподаткування.
Крім того, такий правовий висновок викладено в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2017 року у справі №826/3775/15 та постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі №826/260/13-а.
Враховуючи те, що позивачу не було відшкодовано відповідні суми бюджетного відшкодування, у встановлені законом строки, позивач беззаперечно набув право на нарахування пені у порядку, встановленому п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України.
Тобто період нарахування пені з 09.04.2018 року по 24.04.2018 року в розмірі 4655081,00 грн. складає 15 днів. Виходячи з вказаного, сума пені складає: 4655081,00 грн. (сума заборгованості бюджету) х 17% (облікова ставка НБУ на момент виникнення пені) х 120% (рівень облікової ставки) : 365 (кількість днів у році) х 15 (кількість днів заборгованості) = 39 026,15 грн. Також сума пені з 24.04.2018 року по 23.05.2018 року в розмірі 322809,00 грн. складає 30 днів. Виходячи з вказаного, сума пені складає: 322809,00 грн. (сума заборгованості бюджету) х 17% (облікова ставка НБУ на момент виникнення пені) х 120% (рівень облікової ставки) : 365 (кількість днів у році) х 30 (кількість днів заборгованості) = 5412,54 грн.
Враховуючи наведені розрахунки, суд вважає вірною сумою пені 44438,69 грн. за період з 09.04.2018 року по 24.04.2018 року та з 24.04.2018 року по 23.05.2018 року.
Частиною 1 статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В силу частини 4 статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Суд зазначає, що суми податку, не відшкодовані або несвоєчасно відшкодовані платникам, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, а отже пеня, яка нараховується на такі суми підлягає стягненню саме з Державного бюджету України, а не з податкового органу, а тому з метою повного і ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне стягнути вищевказані суми пені саме з Державного бюджету України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБАР ЕКСПОРТ БКВ» суму пені в розмірі 44 438,69 грн. (сорок чотири тисячі чотириста тридцять вісім гривень 69 коп.) за прострочення відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за червень 2017 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39396146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБАР ЕКСПОРТ БКВ» (місцезнаходження: 69005, Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Якова Новицького, буд. 11, код ЄДРПОУ 40921939) судові витрати у розмірі 1921 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.10.2019.
Суддя Н.В. Стрельнікова