28 жовтня 2019 року Справа № 280/4104/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянув у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Запорізької області
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна судова адміністрація України, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Запорізької області (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна судова адміністрація України, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому позивач просить:
1) визнати протиправними дії та бездіяльність ліквідаційної комісії апеляційного суду Запорізької області, що полягають у відмові, викладеній у листі від 19.03.2019 за № 110/17-48/66 видати позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 04 грудня 2018 року та на 01 січня 2019 року, виходячи з посадового окладу в розмірі 15 мінімальних заробітних плат з коефіцієнтом 1.1.
2) зобов'язати ліквідаційну комісію апеляційного суду Запорізької області видати позивачу:
оновлену довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 04 грудня 2018 року виходячи з посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07 грудня 2017 року, з коефіцієнтом 1,1;
оновлену довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2019 року, виходячи з посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23 листопада 2018 року, з коефіцієнтом 1,1.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона звільнена з посади судді у зв'язку з виходом у відставку без проходження кваліфікаційного оцінювання, тому обчислення суддівської винагороди для визначення щомісячного довічного грошового утримання має здійснюватись згідно приписів ст. 133 Закону № 2453-VІ у редакції Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018, тобто виходячи з посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат та відповідної доплати за вислугу років.
Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов (вх. №38552 від 17.09.2019), в якому проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що відповідач не мав правових підстав для видачі позивачу довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених Законом України Про державний бюджет України на 2018 рік та Законом України Про державний бюджет України на 2019 рік у іншому розмірі, який не передбачений Законом № 1402 - VIII, Законом № 2453-VІ.
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - до суду надійшли письмові пояснення (вх. №38927 від 18.09.2019) в яких не погоджується з позовними вимогами позивача, просить відмовити у задоволенні позову. Зокрема вказує, що починаючи з 04.12.2018 посадовий оклад судді місцевого суду встановлено у розмірі 15 мінімальних заробітних плат як розрахункова величина встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Довідки про суддівську винагороду видано у відповідності до діючого законодавства, тому для задоволення позовних вимог позивача немає законних підстав.
Від Державної судової адміністрації України не надходило будь яких пояснень щодо позовної заяви.
Ухвалою суду від 28.08.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 28.10.2019 року замінено третю особу Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд з'ясував наступне.
Постановою Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08.09.2016 № 1515-VІІІ позивачка звільнена з посади судді Апеляційного суду Запорізької області у зв'язку з виходом у відставку, а наказом голови Апеляційного суду Запорізької області від 20.09.2016 № 78-к відраховано ОСОБА_1 зі штату суду.
Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді, призначене відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ (далі - Закон № 2453-VІ).
07.03.2019 ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про видачу довідки про розмір суддівської винагороди станом на 04.12.2018 та на 01.01.2019, виходячи з розміру посадового окладу судді апеляційного суду, передбаченого положеннями частини 3 статті 133 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 № 2453-VІ , з врахуванням рішення Конституційного Суду України № 11-р/2018 від 04.12.2018, тобто, виходячи з 15 мінімальних заробітних плат з коефіцієнтом 1,1, яка була необхідна для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання відповідно до вищезазначених норм Законів № 2453-VІ, № 1402- VIII та відповідно до п.2 ч III Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 .
Листом відповідача від 19.03.2019 за №110/17-48/66 у видачі такої довідки позивачу відмовлено з посиланнями на положення п.3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким установлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Вважаючи, що відповідачем як станом на 04.12.2018, так і станом на 01.01.2019 розмір посадового окладу неправомірно визначено виходячи не з 15 мінімальних заробітних плат, як це визначено рішенням Конституційного Суду України № 11-р/2018 від 04.12.2018 року, а виходячи з 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
За приписами статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
На час виходу позивачки у відставку (08.09.2016) правовідносини щодо відставки регулювалися Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI у редакції, зміненій Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 № 192-VIII.
За приписами ч. 4 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) та ч. 3 ст. 141 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, яка підлягає застосуванню згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016) у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що норми ч. 4 ст. 142, п.25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII безпосередньо пов'язують розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розміром суддівської винагороди, яку отримує суддя, що працює на відповідній посаді.
Водночас, оскільки, як встановлено судом, позивачка не проходила кваліфікаційного оцінювання, розмір суддівської винагороди для нарахування йому щомісячного довічного грошового утримання обчислюється у відповідності до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 року (далі - Закон № 2453-VI) виходячи із розміру грошового утримання судді, який не проходив кваліфікаційне оцінювання та працює на відповідній посаді.
Пунктом 3 частини II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за № 200/14891 (далі - Порядок № 3-1), визначено, що звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Згідно з п. 2 частини III Порядку № 3-1 до заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
У свою чергу, отримавши від відповідача відповідні довідки, позивачка, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 року № 11-р/2018 вважає, що в якості розрахункової величини потрібно брати не прожитковий мінімум, а мінімальну заробітну, встановлену ЗУ "Про Державний бюджет" на відповідний рік.
Вирішуючи питання щодо правомірності відповідних доводів позивача, суд зазначає про таке.
Рішенням від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, положення частини третьої статті 133 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 192-VIII. За змістом резолютивної частини вказаного Рішення, це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року -12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 положення частин третьої, десятої статті 133 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 192-VIII, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Разом з тим, суд зауважує, що норма ч. 3 ст. 133 Закону № 2453-VI (в первинній редакції, чинній з 03.08.2010 року) є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розміру мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього.
Натомість, нормативним доповненням до зазначеної статті є положення ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII, а саме пункт 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VІІІ, яким установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Отже, у такий спосіб законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі суддів, і водночас передбачив, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного року, в даному випадку - 1762,00 грн. станом на 01.01.2018 та 1921,00 грн. станом на 01.01.2019 року.
При цьому, положення Закону № 1774-VІІІ, яким заборонено застосовувати при розрахунку посадових окладів показник мінімальної заробітної плати є до теперішнього часу чинними та неконституційними не визнавались, а тому підлягають застосуванню, у тому числі і до спірних відносин.
Також, суд зауважує, що рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 року № 11-р/2018, на яке посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, не вирішувалось питання розрахункової величини, яка підлягає застосуванню при розрахунку посадового окладу суддів.
Таким чином, з аналізу наведених норм законодавства слідує, що у зв'язку з набранням чинності Законом № 1774-VІІІ розмір посадового окладу, та, відповідно, суддівської винагороди діючих суддів визначається з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не від мінімальної заробітної плати, а тому суддівська винагорода позивача не могла бути розрахована відповідачем виходячи з мінімальної заробітної плати.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що підстави для обчислення розміру суддівської винагороди для розрахунку щомісячного довічного грошового забезпечення позивача як судді у відставці, виходячи з мінімальної заробітної плати в розмірі, встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" відсутні.
Крім того, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі Ейрі проти Ірландії констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що при видачі позивачу довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, відповідач діяв в межах і спосіб, передбачених Конституцією України та Законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову, понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Запорізької області (69005, м.Запоріжжя, пр-т. Соборний, 162, код ЄДРПОУ 02891457), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна судова адміністрація України (01601, м.Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.В.Стрельнікова