06.11.2019 Справа № 756/3983/17
№756/3983/17-ц
№2/756/415/19
30 вересня 2019 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Шевчука А.В.,
при секретарі - Гордієнко А.А.
за участі представника позивача - ОСОБА_4.
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа - закрите акціонерне товариство «Торговий дім «Массандра» про зняття арешту з майна,
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві про зняття арешту та заборони на відчуження нерухомого майна накладеного постановою №2495/1 від 30.10.2007 року державного виконавця ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Михайловської І.Г. вказуючи про безпідставність вказаних дій з огляду на відсутність жодних боргів і невиконаних зобов'язань та незрозумілість природи даного обтяження.
В процесі розгляду справи, з огляду на з'ясовані відомості про наявність боргу ОСОБА_1 перед ЗАТ «Торговий дім «Массандра» позивачем змінено обґрунтування позову, а останнє залучено до участі у справі в якості третьої особи.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що про природу та дійсну причину накладення арешту на належне йому нерухоме майно дізнався лише в судовому засіданні. Разом з тим, зняти арешт шляхом фактичного виконання зобов'язання не виявляється можливим, оскільки на сьогодні виконавче провадження відсутнє у зв'язку з його знищенням. За відомостями Головного територіального управління юстиції у м. Києві виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 на виконанні не перебуває. Таким чином, вирішення питання про зняття арешту неможливо іншим способом, окрім як у позовному провадженні за рішенням суду.
Таким чином, наявність вказаного арешту порушує права та інтереси ОСОБА_1 , що й стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Представники ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, подали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, у вирішенні даного питання поклались на розсуд суду.
Представники ЗАТ «Торговий дім «Массандра» в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином за наданою суду адресою, причин неявки до суду не повідомили. Заяв, заперечень, клопотань суду не надали.
З огляду на зазначене, вислухавши позицію представника позивача, враховуючи заяву відповідача, суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника третьої особи.
Таким чином, суд вислухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, встановив наступне.
З інформаційноїдовідки з Державного реєструречових прав на нерухомемайно та Реєстру прав власності на нерухомемайно, Державного реєструІпотек, Єдиногореєструзаборонвідчуженняоб'єктівнерухомого майна вбачається, щопостановою №2495/1 від 30.10.2007 року державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Оболонського району у м. Києві Михайловської І.Г. було накладено арешт та заборону відчуження на все нерухоме майно ОСОБА_1 Реєстратором вказаного обмеження була Одинадцята київська державна нотаріальна контора (а.с. 8).
При цьому, в судовому засіданні встановлено, що арешт накладався в межах виконавчого провадження №2-674 за виконавчим листом Ялтинського міського суду Автономної республіки Крим від 22.08.2006 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Масандра» боргу в розмірі 59 039,53 грн. (а.с. 35).
Представник позивача в судовому засіданні стверджував, що зі слів позивача, останній про існування такого арешту не знав й не отримував жодних повідомлень по місцю реєстрації й місцю постійної роботи, які не змінював понад десять років.
Згідно листа ВДВС Оболонського РУЮ ГТУЮ в м. Києві від 20.03.2018 року (а.с. 43), перевіркою наявних журналів реєстрації виконавчих проваджень, переданих державним виконавцям та згідно відомостей, які містяться в Автоматизованій системі виконаних проваджень встановлено, що виконавче провадження в межах якого виносилася постанова про накладення арешту на майно ОСОБА_1 на виконанні у відділі відсутнє. Також повідомлено, що виконавчі провадження з 2001 по 2013 роки знищенні за закінченням терміну зберігання у відповідності до п. 2 Розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки. Що, за таких обставин, виключає можливість зняття арешту виконавчою службою. При цьому, рекомендовано звернутись до суду із відповідною заявою.
У відповідності до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Хоча в судовому засіданні встановлено природу накладення арешту на майно ОСОБА_1 , суд погоджується з обґрунтуванням сторони позивача, що наразі відсутній механізм виконання вказаного рішення суду за межами виконавчого провадження та вирішення питання про зняття арешти іншим чином, як у судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести тіобставини, на які вона посилається як на підставусвоїхвимогабозаперечень, крімвипадків, встановленихцим Кодексом.
Матеріали справи не містять відомостей про будь-яку зацікавленість третьої сторони - ЗАТ "Торговий дім "Массандра" у виконанні рішення суду, зокрема відсутні відомості щодо повторного звернення з виконавчим листом про його виконання.
За ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснюєвідповідно до закону за своєю волею, незалежновідволііншихосіб.
У відповідності до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власникволодіє,користується, розпоряджаєтьсясвоїммайном на власнийрозсуд.
Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправнопозбавленийцього права чиобмежений у йогоздійсненні. Особа може бути позбавлена права власностіабообмежена у йогоздійсненнілише у випадках і в порядку, встановлених законом.
У відповідності до ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 37 цього Закону, крімнаправленнявиконавчого документа за належністю до іншого органу державноївиконавчоїслужби; поверненнявиконавчого документа стягувачузгіднозі статтею 40 цього Закону; поверненнявиконавчого документа до суду абоіншого органу (посадовійособі), якиййоговидав, згіднозістаттею 40-1 цього Закону, припиняєтьсячинністьарешту майна боржника, скасовуютьсяіншіздійсненідержавнимвиконавцем заходи примусовоговиконаннярішення, а такожпровадятьсяіншідії, необхідні у зв'язку з завершеннямвиконавчогопровадження.
Якщо у виконавчомупровадженнідержавнимвиконавцембувнакладенийарешт на майноборжника, у постанові про закінченнявиконавчогопровадження, поверненнявиконавчого документа стягувачуабоповерненнявиконавчого документа до суду абоіншого органу (посадовійособі), якиййоговидав, державнийвиконавецьзазначає про скасуванняарешту, накладеного на майноборжника (ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавчепровадження»).
Відповідно до п. 2 Розділу ХІ Наказу МіністерстваюстиціїУкраїни № 1829/5 від 07.06.2017 року строк зберіганнязавершенихвиконавчихпроваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крімвиконавчихпроваджень, завершених за постановами про накладенняадміністративногостягнення, строк зберіганняяких становить 1 (один) рік.
Таким чином, у суду є всі підстави вважати, що на теперішній час відсутні будь-які правові підстави для продовження існування арешту та обмеження щодо розпорядження нерухомим майном позивача, оскільки виконавче провадження, в межах якого накладалася заборона, знищене, а механізм фактичного виконання рішення суду за межами виконавчого провадження відсутній.
Згідно ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавчепровадження» (в редакціївід 02.06.2016) арештможе бути знятий за рішенням суду.
За таких обставин, суд вважаєнеобхідним на підставі ст. 59 Закону України «Про виконавчепровадження» позовнівимогизадовольнити та знятиарештізаборону на відчуженнянерухомого майна позивачанакладенихпостановою №2495/1 від 30.10.2007 року державного виконавця ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разізадоволення позову судовівитратипов'язані з розглядомсправипокладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 316, 319, 321 ЦК України, ст.ст. 38, 37, 40-1, 50, 59 39 Закону України «Про виконавче провадження» ст.ст. 4, 12, 19, 76, 80, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа - закрите акціонерне товариство «Торговий дім «Массандра» про зняття арешту з майна, - задовольнити.
Зняти арешт з та заборону на відчуженнянерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (ІНН НОМЕР_1 ), накладеного постановою № 2495/1 від 30.10.2007 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Михайловською І.Г.
Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції в м. Києві на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 640,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В.Шевчук