Постанова
Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 705/7494/16-ц
провадження № 61-42026св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Уманська міська рада,
третя особа - комунальне підприємство «Уманська міська лікарня»
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Уманської міської ради на постанову апеляційного суду Черкаської області в складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Василенко Л. І., Нерушак Л. В. від 03 липня 2018 року,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до Уманської міської ради, третя особа - комунальне підприємство «Уманська міська лікарня» (далі - КП «Уманська міська лікарня»), у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Уманської міської ради від 06 грудня 2016 року № 318 рк «Про звільнення ОСОБА_1 », поновити його на посаді головного лікаря КП «Уманська міська лікарня» з 08 грудня 2016 року; стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 08 грудня 2016 року по 31 грудня 2017 року в сумі 37 396,52 грн та судові витрати.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що Відповідно до розпорядження міського голови м. Умань «Про призначення головного лікаря КП «Уманська міська лікарня» його призначено на посаду головного лікаря КП «Уманська міська лікарня» на умовах контракту, укладеного 11 липня 2012 року, на період з 11 липня 2012 року по 10 липня 2013 року. У подальшому між ним міським головою м. Умань було підписано додаткову угоду № 1 від 27 червня 2013 року до контракту, термін дії контракту було продовжено до 10 липня 2018 року. 06 грудня 2016 року міський голова Уманської міської ради Цебрій О. В. видав розпорядження № 318 рк про звільнення його за пунктом 8 статті 36 КЗпП України, на думку позивача відповідач діяв з порушенням умов укладеного між сторонами контракту, не відбулось факту одноразового грубого порушення ним обов'язків, передбачених контрактом та звільнення відбулось з порушенням статті 148 КЗпП України. Крім того, його було звільнено з посади в період тимчасової непрацездатності. У відповідності до статті 235 КЗпП України вважає, що йому має бути виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 06 грудня 2016 року міським головою м. Умань відповідно до пункту 8 статті 36 КЗпП України, пунктів 10,20 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 24 Закону України «Про відпустки» підпунктів 3.2 пункту 3 розділу 5 Контракту, було видано розпорядження № 318 «Про звільнення ОСОБА_1 », яким припинено дію контракту з 07 грудня 2016 року, у зв'язку з одноразовим грубим порушенням обов'язків, передбачених контрактом, в результаті чого підприємство зазнало негативних наслідків.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Черкаської області від 03 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано незаконним розпорядження міського голови Уманської міської ради від 06 грудня 2016 року № 318 рк «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КП «Уманська міська лікарня» з 08 грудня 2016 року. Стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 грудня 2016 року по 31 грудня 2017 року в сумі 37 396,52 грн. В частині скасування розпорядження міського голови Уманської міської ради від 06 грудня 2016 року № 318 рк «про звільнення ОСОБА_1 » відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що в спірних правовідносинах між сторонами відсутній факт одноразового грубого порушення позивачем своїх обов'язків, які б давали право на застосування такого крайнього виду дисциплінарної відповідальності, як звільнення з роботи за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, а мають місце триваючі недоліки у керівництві установою, ослаблення контролю за роботою підлеглих, тощо, які були виявлені проведеними перевірками і щодо яких позивачем надані відповідні пояснення, тому розпорядження міського голови Уманської міської ради № 318 рк від 06 грудня 2016 року про припинення дії контракту з головним лікарем КП «Уманська міська лікарня» та звільнення ОСОБА_1 , з посади головного лікаря у зв'язку з одноразовим грубим порушенням обов'язків, передбачених контрактом не може бути визнане правомірним.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
Уманська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Черкаської області від 03 липня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що звільнення позивача відбулось не з підстав передбачених пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, як зазначив суд апеляційної інстанції в своїй постанові, а за пунктом 8 статті 36 КЗпП України, як правильно було встановлено судом першої інстанції та зазначено в спірному розпорядженні.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
ОСОБА_1 подав на адресу Верховного Суду відзив на вищевказану касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу Уманської міської ради залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Позивач вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У свою чергу касаційна скарга не містить підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду Черкаської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 11 липня 2012 року між Уманською міською радою, в особі міського голови м. Умань та ОСОБА_1 було укладено контракт.
На підставі даного контракту, 11 липня 2012 року за № 98 було видано розпорядження міського голови м. Умань «Про призначення головного лікаря КП «Уманська міська лікарня». Відповідно до даного розпорядження ОСОБА_1 призначено на посаду головного лікаря КП «Уманська міська лікарня» на умовах контракту, укладеного 11 липня 2012 року, на період з 11 липня 2012 року по 10 липня 2013 року. У подальшому, між ОСОБА_1 та Уманською міською радою було підписано додаткову угоду № 1 від 27 червня 2013 року до контракту, термін дії контракту було продовжено до 10 липня 2018 року. На підставі даної угоди було видано розпорядження міського голови від 27 червня 2013 року № 97 рк «Про продовження дії контракту, укладеного з ОСОБА_1 », до 10 липня 2018 року.
Згідно пункту 1 розділу І контракту, за цим контрактом головний лікар зобов'язується безпосередньо і через адміністрацію лікарні, здійснювати поточне управління (керівництво) лікарнею, забезпечувати її діяльність, ефективне використання та збереження закріпленого за лікарнею комунального майна.
Пунктом 3.2 пункту 3 контракту передбачено, що головний лікар може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи засновника у разі одноразового грубого порушення головним лікарем законодавства чи обов'язків передбачених контрактом, в результаті чого підприємство зазнало негативних наслідків.
06 грудня 2016 року міським головою міста Умань було видано розпорядження № 318 рк «Про звільнення ОСОБА_1 », яким припинено дію контракту з 07 грудня 2016 року, у зв'язку з одноразовим грубим порушенням обов'язків, передбачених контрактом, в результаті чого підприємство зазнало негативних наслідків. Підставою видання спірного розпорядження слугували результати перевірки фінансово-господарської діяльності КП «Уманська міська лікарня» за період з 01 лютого 2013 року по 30 вересня 2016 року.
Так, відповідно до довідки, в період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2016 року, працівникам фтизіатричного відділення КП «Уманська міська лікарня» безпідставно здійснювалося нарахування та виплата надбавки за тривалість безперервної роботи, виходячи з посадового окладу, підвищеного в зв'язку з шкідливими і важкими умовами праці, як працівникам протичумних закладів та структурних підрозділів з боротьби з особливо небезпечними інфекціями інших закладів. Відповідне порушення призвело до зайвого нарахування та виплати надбавки за тривалість безперервної роботи працівникам на загальну суму 390 750,61 грн та, як наслідок, зайвого проведення нарахування єдиного соціального внеску на заробітну плату на суму 114 218,47 грн.
Серед іншого, в ході перевірки встановлено неналежний стан збереження нерухомого майна КП «Уманська міська лікарня» (покрівля прибудови адміністративного корпусу до поліклініки потребує капітального ремонту, зовнішні стіни потребують герметизації, більшість віконних дерев'яних блоків у незадовільному стані та ін).
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
У пункті 8 статті 36 КЗпП України встановлюється така підстава припинення договору як умови, зазначені в контракті.
Вказана норма не враховує загальну класифікацію підстав припинення трудового договору, визначену законодавством про працю.
Виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання договору.
Вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за пунктом 8 статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.
Підпунктом 3.2 пункту 3 контракту від 11 липня 2012 року, укладеного між Уманською міською радою та ОСОБА_1 передбачено, що головний лікар може бути звільнений з посади, а контракт припинений у разі одноразового грубого порушення головним лікарем законодавства чи обов'язків передбачених контрактом, в результаті чого підприємство зазнало негативних наслідків (понесено збитки, виплачено штрафи і т.д.).
В цій справі судом було встановлено, що відповідач пов'язував звільнення з низкою порушень, а саме за дії, вчинені за період з 01 лютого 2013 року по 30 вересня 2016 року, що слідує з розпорядження про звільнення ОСОБА_1
Апеляційний суд обґрунтовано встановив, що зазначені в розпорядженні підстави для звільнення позивача є триваючими і не можуть розцінюватися як одноразове грубе порушення трудових обов'язків, що підпадає під дію підпункту 3.2 пункту 3 вищевказаного контракту, а також відповідачем не надано доказів того, що саме з вини позивача відповідачем було понесено будь-які збитки у розумінні зазначеного пункту контракту, що потягло за собою звільнення ОСОБА_1 .
З урахуванням обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для припинення дії трудового договору та звільнення позивача.
Оскільки позивача звільнено з займаної ним посади неправомірно, то правильними є висновки апеляційного суду про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого судом визначено правильно.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком апеляційного суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обгрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Уманської міської ради залишити без задоволення.
Постанову апеляційного суду Черкаської області від 03 липня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун