Постанова
Іменем України
04 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 127/19704/18
провадження № 61-15659св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області,
третя особа- начальник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області Олійник Михайло Петрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2019 року у складі судді Подоляк М. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 липня 2019 року в складі колегії суддів: Сопруна В. В., Міхасішина І. В., Оніщука В. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області (далі - УВДФССУ у Вінницькій області), за участю третьої особи начальника УВДФССУ у Вінницькій області Олійника М. П. про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працював першим заступником начальника УВДФССУ у Вінницькій області.
26 жовтня 2017 року ОСОБА_1 попереджено про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади та про можливе звільнення, однак в даному попередженні йому не запропоновано іншу роботу.
18 грудня 2017 року відповідачем видано наказ №389-к/тр про звільнення позивача із займаної посади у зв'язку зі скороченням штату та чисельності працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
09 липня 2018 року відповідачем видано наказ №184-к/тр, яким внесені зміни до наказу №389-к/тр від 18 грудня 2017 року, згідно якого ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника УВДФССУ у Вінницькій області 09 липня 2018 року у зв'язку зі скороченням штату та чисельності працівників на підставі пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Копію зазначеного наказу позивач отримав 09 липня 2018 року.
Позивач вважає, що накази про його звільнення підлягають скасуванню, а він поновленню на роботі, оскільки в УВДФССУ у Вінницькій області діє об'єднана профспілкова організація працівників Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яка входить у Федерацію профспілок Вінницької області, членом Ради якої з 12 листопада 2015 року він є, а тому на звільнення останнього з займаної посади мала бути надана згода виборного органу профспілки.
Крім того, зазначив, що в дійсності скорочення займаної ним посади не відбулося, а у новому штатному розписі свідомо не передбачено посади першого заступника начальника управління, з метою звільнити позивача. Зокрема, після звільнення позивача, з грудня 2017 року було призначено заступника начальника УВДФССУ у Вінницькій області. Більше того, після видачі наказу №184-к/тр від 09 липня 2018 року було затверджено новий штатний розпис, у якому передбачено посаду третього заступника.
Також при звільненні не враховано його кваліфікацію та продуктивність праці, оскільки він працює в соціальній сфері більше 20 років, 12 років очолював головне Управління праці та соціального захисту населення Вінницької ОДА і з 15 липня 2011 року по 09 липня 2018 року був членом правління Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Неодноразово був відзначений нагородами Міністерства праці та соціальної політики України, є академіком Української Академії політичних наук, має науковий ступінь доктора політичних наук зі спеціальності політичні інститути та процеси, йому присвоєно вчене звання доцента кафедри прикладної політології, комунікації та паблік рилейшнз, присвоєно кваліфікацію економіст, фінансовий менеджер, присвоєно вчене звання кандидата філософських наук.
Незаконне звільнення призвело до глибоких душевних страждань позивача, оскільки останній не очікував, що відносно нього буде штучно створено скорочення штату працівників та через погіршення стану здоров'я внаслідок стресу він був вимушений перебувати на лікарняних.
Таким чином, просив суд скасувати наказ №389-к/тр від 18 грудня 2017 року та наказ №184-к/тр від 09 липня 2018 року, видані начальником УВДФССУ у Вінницькій області щодо його звільнення; зобов'язати відповідача поновити його на рівнозначній займаній посаді в УВДФССУ у Вінницькій області; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 липня 2018 року по час фактичного поновлення на робот, моральну шкоду в розмірі 19 500,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 16 липня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, проведено відповідно до вимог трудового законодавства, тому ОСОБА_1 не підлягає поновленню на роботі.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 127/19704/18 та витребувано її з Вінницького міського суду Вінницької області.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд не врахував, що ОСОБА_1 був членом найвищого виборного органу профспілок Вінницької області, за згодою якого на звільнення відповідач не звертався. Підставою для звільнення стало скорочення штату працівників, проте фактично скорочення не відбулось.
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні касаційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 з 01 серпня 2017 року прийнятий на посаду першого заступника начальника УВДФССУ у Вінницькій області в порядку переведення з виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що підтверджується наказом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області від 25 липня 2017 року №141-к/тр про прийняття на роботу та копією трудової книжки БТІ №1521201.
Постановою правління Фонду соціального страхування України від 12 вересня 2017 року №47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України» затверджено з 01 січня 2018 року граничну чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів у кількості 5192 штатні одиниці, в тому числі працівників виконавчої дирекції - 188 штатних одиниць.
Відповідно до постанов правління Фонду соціального страхування України від 10 жовтня 2017 року № 50 «Про затвердження структури органів Фонду» затверджено з 01 січня 2018 року структуру органів Фонду: виконавча дирекція Фонду - 1 виконавчий орган; управління виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - 27 робочих органів; відділення в районах та містах обласного значення управлінь виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - 288 одиниць; № 51 «Про затвердження схем посадових окладів працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та її робочих органів» затверджено з 01 січня 2018 року схеми посадових окладів працівників виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів; № 52 «Про внесення змін до Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України» змінюються з 01 січня 2018 року умови оплати та стимулювання праці працівників виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів.
Наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 23 жовтня 2017 року №556 «Про затвердження граничної чисельності працівників робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області» зобов'язано затвердити граничну чисельність працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області та його відділень у кількості 185 штатних одиниць.
Пунктом 2 цього ж наказу зобов'язано начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області провести до 01 листопада 2017 року передбачені чинним законодавством заходи щодо попередження працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області та його відділень про зміни в організації виробництва і праці та про зміни істотних умов праці.
Штатний розпис управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, затверджений 15 травня 2017 року, який діяв до 01 січня 2018 року включав 80 посад та передбачав посаду першого заступника начальника управління.
Як вбачається із звітності про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці від 27 жовтня 2017 року, було заплановано вивільнення працівників УВДФССУ у Вінницькій області в кількості 263 особи, в тому числі і першого заступника начальника управління.
Про заплановане масове вивільнення працівників відповідач повідомив Державну службу зайнятості України 27 жовтня 2017 року, що підтверджується інформацією про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.
26 жовтня 2017 року УВДФССУ у Вінницькій області ОСОБА_1 було попереджено про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посад, які вступають в дію з 01 січня 2018 року та про можливе майбутнє звільнення, про що свідчить його підпис. Попередження від 26 жовтня 2017 року № 01-1262 не містить жодних заперечень чи зауважень ОСОБА_1
Згідно штатного розпису УВДФССУ у Вінницькій області, який затверджений директором виконавчої дирекції ФСС України 31 жовтня 2017 року та введений в дію з 01 січня 2018 року, посада першого заступника начальника управління була скорочена. Залишені посади заступника начальника управління - начальника юридичного відділу та заступника начальника управління - начальника відділу - головного страхового експерта з охорони праці.
Як вбачається з витягу з протоколу засідання Кадрової комісії з вирішення питань щодо переважного права на залишення на роботі працівників УВДФССУ у Вінницькій області та його відділень від 14 грудня 2017 року на якому були присутні: Затайдух С. Г. - голова первинної організації профспілки «Соціал» УВДФССУ у Вінницькій області; Яворський В. І. - заступник начальника управління - начальник відділу профілактики виробничого травматизму, головний страховий експерт - голова комісії; Березовський А. О. - начальник відділу кадрів; Лимар А. В. - начальник відділу юридичної роботи; Павлов В. Г. - заступник начальника відділу юридичної роботи - голова об'єднаної профспілкової організації працівників Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; Тарковський Я. О. - начальник відділу фінансово-економічної діяльності; Марков Ю . В . - головний бухгалтер - начальник відділу бухгалтерського обліку та консолідованої звітності; секретар комісії Кузь Т.С. - головний спеціаліст відділу кадрів (на період відсутності Штельмах Т.М. ); запрошені: Танцюра Н. Ю. - начальник відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту; Богатчук Н. А. - начальник Вінницького відділення управління виконавчої дирекції ФСС України у Вінницькій області, вирішено надати рекомендацію начальнику управління щодо звільнення у зв'язку зі скороченням посади першого заступника начальника ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Відповідно до наказу № 389-к/тр від 18 грудня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника УВДФССУ у Вінницькій області 29 грудня 2017 року у зв'язку зі скороченням штату та чисельності працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
З 22 грудня 2017 року по 05 липня 2018 року ОСОБА_1 хворів, що підтверджується листками непрацездатності.
Згідно наказу №184-к/тр від 09 липня 2018 року Про внесення змін до наказу від 18 грудня 2017 року №389-к/тр у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 з 22 грудня 2017 року по 05 липня 2018 року внесені такі зміни: абзац другий викладено в такій редакції: «Звільнити ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області 09 липня 2018 року у зв'язку зі скороченням штату та чисельності працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України».
З акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю Управління Держпраці у Вінницькій області від 07 серпня 2018 року № ВН1273/205/АВ вбачається, що порушень законодавства про працю при проведенні вивільнення працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області не виявлено, окрім працівника ОСОБА_10 (виплата всіх сум, що належать йому від установи не проводилась в день звільнення. Помилка була виявлена самостійно працівниками управління).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За приписами пункту першого частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться у статтях 80, 104, 111 ЦК України, статтях 62, 66, 79, 92 Господарського кодексу України. Згідно з цими нормами підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство може складатися з виробничих або функціональних структурних підрозділів (виробництв, відділень, цехів, управлінь, бюро, служб тощо) та створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.
Згідно зі статтею 13 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованою Україною 04 лютого 1994 року, коли роботодавець планує припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного або аналогічного плану, він своєчасно надає відповідним представникам працівників інформацію щодо цього питання, зокрема інформацію про причини передбачуваних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, та строк, протягом якого їх буде проведено.
Відповідно до змісту статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Про заплановане масове вивільнення працівників відповідач повідомив Державну службу зайнятості України 27 жовтня 2017 року.
Обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Враховуючи кваліфікацію позивача, відповідачем при звільненні позивача запропоновано наявну вакантну посаду головного спеціаліста бухгалтерського обліку та фінансових питань у Барському відділенні ВД ФСС України у Вінницькій області, що вбачається з листа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області від 05 липня 2018 року № 01-1329. Проте ОСОБА_1 не скористався своїм правом на перевід.
У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Згідно частини першої статті 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службових осіб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян.
Оскільки ОСОБА_1 працював на посаді першого заступника начальника УВДФССУ у Вінницькій області, відтак виходячи з положень частини першої статті 43-1 КЗпП України його звільнення з посади допускається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), який діє в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що роботодавцем дотримано процедуру звільнення позивача із займаної посади у зв'язку із скороченням штату та чисельності працівників.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки суд правильно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2019 року постанову Вінницького апеляційного суду від 16 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун
М. Є. Червинська