Ухвала
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 2-258/2006
провадження № 61-19641ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 25 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах якого діє ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про поділ спадкового майна,
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 червня 2006 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 25 грудня 2006 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 червня 2006 року скасовано та визнано у справі мирову угоду. Провадження у даній справі закрито.
09 листопада 2019 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 25 грудня 2006 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, з пропуском двадцятиденного строку, установленого частиною першою статті 325 ЦПК України 2004 року.
У відкритті касаційного провадження на оскаржувані судові рішення слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до пункту 14 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 325 ЦПК України 2004 року касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.
Згідно з частиною другою статті 325 ЦПК України 2004 року у разі пропущення строку, встановленого частиною першою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з пунктом 11 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) за яким заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Враховуючи ту обставину, що касаційну скаргу подано після набрання чинності ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (після 15 грудня 2017 року) приписи пункту 11 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в даному випадку не застосовуються.
Оскільки касаційна скарга подана після 15 грудня 2017 року, то застосовуються положення частини третьої статті 394 ЦПК України, згідно з якою незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня проголошення, крім випадків: подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Згідно з вимогами частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Як на причини пропуску строку на касаційне оскарження заявник посилалася на те, що апеляційний суд не надсилав копію оскаржуваної ухвали та її отримано 04 листопада 2019 року. Проте зі змісту ухвали Апеляційного суду Волинської області від 25 грудня 2006 року вбачається, що ОСОБА_1 була присутня у судовому засіданні під час розгляду справи, а також заявляла у судовому засіданні клопотання про визнання мирової угоди разом зі сторонами по справі.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Касаційна скарга та подане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не містять посилання на обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, як підставу для відкриття касаційного провадження.
Оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу після спливу одного року (майже після 13 років) з дня ухвалення оскаржуваного судового рішення, наявні правові підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою.
Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 61-37352сво18 від 06 лютого 2019 року.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті шостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави - учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.
У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
За таких обставин, у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 слід відмовити з підстав, передбачених частиною третьою статті 394 ЦПК України.
Керуючись частиною третьою статті 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 25 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах якого діє ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про поділ спадкового майна.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров