Постанова
Іменем України
30 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 2-240/2011
провадження № 61-16475св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Слюсар Л. П.
від 15 грудня 2015 року, додаткове рішення цього ж суду від 28 січня
2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
від 14 грудня 2016 року, та касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 року,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулось
до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 06 лютого 2007 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк»), правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ML-302/031/2007, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 55 250 доларів США під 5,99% річних + FIDR з кінцевим терміном повернення 06 лютого 2027 року. 06 лютого
2007 року на забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки.
Крім того, 26 листопада 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ML-302/419/2007, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 228 000 доларів США під 3,99% річних + FIDRз кінцевим терміном повернення 26 листопада 2027 року.
26 листопада 2007 року на забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між ЗАТ «ОТП Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 були укладені окремі договори поруки, у зв'язку з чим вони є солідарними відповідачами за пред'явленим до стягнення боргом.
12 листопада 2010 року ПАТ «ОТП Банк» відступив право вимоги за вказаними кредитними договорами ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Оскільки відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання
за кредитними договорами не виконує, не погашає кредитну заборгованість, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 06 лютого 2007 року у розмірі 57 282,47 доларів США, що еквівалентно 461 235,58 грн; стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 26 листопада 2007 року у розмірі 268 016,02 доларів США, що еквівалентно 2 146 808,32 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 15 грудня 2015 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 22 січня
2016 року про виправлення описки, позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором
від 06 лютого 2007 року в розмірі 461 235,58 грн, що за курсом Національного банку України станом на 06 жовтня 2009 року становить
57 282,47 доларів США.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором
від 26 листопада 2007 року у розмірі 2 146 808,32 грн, що за курсом Національного банку України станом на 06 жовтня 2009 року становить
268 016,02 доларів США.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором
від 26 листопада 2007 року в розмірі 2 146 808,32 грн, що за курсом Національного банку України станом на 06 жовтня 2009 року становить
268 016,02 доларів США.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором
від 26 листопада 2007 року в розмірі 2 146 808,32 грн, що за курсом Національного банку України станом на 06 жовтня 2009 року становить
268 016,02 доларів США.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором
від 26 листопада 2007 року в розмірі 2 146 808,32 грн, що за курсом Національного банку України станом на 06 жовтня 2009 року становить
268 016,02 доларів США.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на користь
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором
від 26 листопада 2007 року в розмірі 2 146 808,32 грн, що за курсом Національного банку України станом на 06 жовтня 2009 року становить
268 016,02 доларів США.
Стягнення заборгованості за кредитним договором від 26 листопада
2007 року здійснено в межах 2 146 808,32 грн, що за курсом Національного банку України станом на 06 жовтня 2009 року становить 268 016,02 доларів США.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами, утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з нього та поручителів у солідарному порядку.
Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2016 року визначено складові стягнутої суми заборгованості із викладення резолютивної частини рішення в такій редакції.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором
від 06 лютого 2007 року в розмірі 461 235,58 грн, що за курсом Національного банку України станом на 06 жовтня 2009 року становить
57 282,47 доларів США, із яких: 48 113,49 доларів США - тіло кредиту; 6 167,37 доларів США - проценти за користування кредитом;
3 301,61 доларів США - пеня.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором
від 26 листопада 2007 року у розмірі 2 146 808,32 грн, що за курсом Національного банку України станом на 06 жовтня 2009 року становить
268 016,02 доларів США, із яких: 223 174,44 доларів США - тіло кредиту;
30 943,24 доларів США - проценти за користування кредитом; пеня -
13 898,34 доларів США.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором
від 26 листопада 2007 року в розмірі 2 146 808,32 грн, що за курсом Національного банку України станом на 06 жовтня 2009 року становить
268 016,02 доларів США, із яких: 223 174,44 доларів США - тіло кредиту;
30 943,24 доларів США - проценти за користування кредитом; пеня -
13 898,34 доларів США.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором
від 26 листопада 2007 року в розмірі 2 146 808,32 грн, що за курсом Національного банку України станом на 06 жовтня 2009 року становить
268 016,02 доларів США, із яких: 223 174,44 доларів США - тіло кредиту;
30 943,24 доларів США - проценти за користування кредитом; пеня -
13 898,34 доларів США.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором
від 26 листопада 2007 року в розмірі 2 146 808,32 грн, що за курсом Національного банку України станом на 06 жовтня 2009 року становить
268 016,02 доларів США, із яких: 223 174,44 доларів США - тіло кредиту;
30 943,24 доларів США - проценти за користування кредитом; пеня -
13 898,34 доларів США.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на користь
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором
від 26 листопада 2007 року в розмірі 2 146 808,32 грн, що за курсом Національного банку України станом на 06 жовтня 2009 року становить
268 016,02 доларів США, із яких: 223 174,44 доларів США - тіло кредиту;
30 943,24 доларів США - проценти за користування кредитом; пеня -
13 898,34 доларів США.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня
2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення
з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором від 06 лютого 2007 року у розмірі 57 282,47 доларів США, що еквівалентно, 461 235,58 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 48 113,49 доларів США; заборгованість за відсотками - 6 167,37 доларів США; пеня - 3 301,61 доларів США, та в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором від 26 листопада 2007 року в розмірі
268 016,02 доларів США, що еквівалентно 2 146 808,32 грн, із яких: заборгованість за кредитом - 223 174,44 доларів США, заборгованість за відсотками - 30 943,24 доларів США, пеня - 13 898,34 доларів США, скасовано та ухвалено в цих частинах нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна»
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1
на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором від 26 листопада 2007 року змінено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 26 листопада 2007 року
в розмірі 2 035 480,08 грн, що за курсом Національного банку України станом на 06 жовтня 2009 року складає 254 117,68 доларів США, із яких: заборгованість за кредитом - 223 174,44 доларів США, заборгованість
за відсотками - 30 943,24 доларів США.
Рішення суду в частині розподілу судових витрат скасовано та ухвалено
в цій частині нове рішення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судові витрати у розмірі 1 820,00 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з позичальника на користь банку кредитної заборгованості, яка утворилась у зв'язку із невиконанням ним взятих на себе зобов'язань. Однак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення пені за кредитним договором від 26 листопада
2007 року, оскільки суд не може перевірити на підставі наданого позивачем розрахунку заборгованості порядок і строк нарахування пені, з огляду на те, що кредитним договором встановлено порядок погашення заборгованості щомісячними платежами, що передбачає відповідальність за кожне порушення строку внесення такого чергового платежу. При цьому суд вважав, що банк звернувся до суду із вимогами до поручителів із пропуском строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України, оскільки надіславши 13 січня 2009 року вимогу про дострокове повернення всієї суми заборгованості по обом договорам протягом тридцяти днів з дати отримання цієї вимоги, банк змінив строк виконання основного зобов'язання, однак із цим позовом звернувся лише у жовтні 2009 року, тобто з пропуском шестимісячного строку від дня настання виконання основного зобов'язання, що свідчить про припинення їх поруки за зобов'язаннями ОСОБА_1 у повному обсязі.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення в частині стягнення з нього заборгованості за договором
від 26 листопада 2007 року та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Змінити судові рішення в частині стягнення з нього заборгованості за договором від 06 лютого 2007 року, стягнувши заборгованість у розмірі 170 807,08 грн, що еквівалентно 21 324,23 доларів США. У іншій частині позовних вимог просив відмовити. Також просив скасувати судові рішення в частині розподілу судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 , не отримував грошових коштів по кредитному договору від 26 листопада 2017 року,
а позивачем не доведено отримання ним грошових коштів за цим договором. Заявник вказує, що матеріали справи не містять оригіналів документів з його підписом, які б засвідчували фактичне отримання ним грошових коштів,а тому суди передчасно стягнули з нього заборгованість за вказаним кредитним договором. Крім того, ОСОБА_1 вважає неправильним розрахунок заборгованості за договором від 06 лютого
2007 року.
У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно встановлені фактичні обставини справи, оскільки листи із вимогою про дострокове повернення всієї суми заборгованості направлялись на адресу поручителів 24 липня 2009 року, а не 13 січня
2009 року, як помилково вважав суд апеляційної інстанції, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про припинення поруки. Крім того, строк повернення кредитних коштів сторонами кредитних договорів встановлено до 2027 року, а направлення вимоги про дострокове повернення коштів не може змінювати строку виконання зобов'язань. Крім того, заяви про застосування позовної давності до судів попередніх інстанцій поручителі не подавали, а тому суд апеляційної інстанції вийшов за межі розгляду апеляційної скарги. Окрім того, позов про визнання поруки припиненою не розглядався.
Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 січня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та зупинено виконання оскаржуваних судових рішень.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 лютого 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є
ПАТ «ОТП Факторинг Україна») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № МL-302/031/2007, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 55 250,00 доларів США, зі сплатою відсотків
за користування кредитом у розмірі 5,99% річних + FIDR на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06 лютого 2027 року.
На забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № МL-302/031/2007, 06 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки.
26 листопада 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є
ТОВ «ОТП Факторинг України» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № МL-302/419/2007, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 228 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,99% річних + FIDR на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26 листопада 2027 року.
Відповідно до пункту 2 кредитного договору ОСОБА_1 отримав кредит від позивача у розмірі 228 000 доларів США на придбання нерухомого майна.
На забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № МL-302/419/2007, 26 листопада 2007 року між банком ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 укладено окремі договори поруки.
12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким ПАТ «ОТП Банк» продало ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права на кредитний портфель, в тому числі за кредитним договором від 06 лютого 2007 року № МL-300/031/2007та кредитним договором від 26 листопада 2007 року № МL-300/419/2007, укладеними між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та відповідачем
ОСОБА_1
ОСОБА_1 обов'язки за кредитними договорами належним чином
не виконував, у зв'язку з чим станом на 06 жовтня 2009 року заборгованість за кредитним договором від 06 лютого 2007 року склала 57 582,47 доларів США, що еквівалентно 461 235,58 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 48 113,49 доларів США; заборгованість за відсотками -
6 167,37 доларів США, пеня - 3 301,61 доларів США; заборгованість за кредитним договором від 26 листопада 2007 року склала 268 016,02 доларів США, що еквівалентно 2 146 808,32 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 223 174,44 доларів США, заборгованість за відсотками - 30 943,24 доларів США, пеня - 13 898,34 доларів США.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 вересня 2011 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк», про визнання недійсним кредитного договору
від 06 лютого 2007 року № ML-302/031/2007 року відмовлено.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2012 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк» про визнання вказаних вище кредитних договорів недійсними відмовлено.
Позиція Верховного Суду
Касаційні скарги задоволенню не підлягають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором,
а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник
не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, встановивши,
що ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов'язань
за кредитними договорами, у зв'язку з чим станом на 06 жовтня 2009 року у нього утворилась заборгованість, яка за договором від 06 лютого 2009 року становить 57 582,47 доларів США, що еквівалентно 461 235,58 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 48 113,49 доларів США; заборгованість за відсотками - 6 167,37 доларів США, пеня -
3 301,61 доларів США, а за договором від 26 листопада 2007 року становить 254 117,68 доларів США, що еквівалентно 2 035 480,08 грн, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з позичальника на користь позивача зазначеної заборгованості.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів
у розмірі та на умовах, визначених договором.
Позивач надав докази на підтвердження виконання ним умов кредитного договору щодо надання кредитних коштів, однак відповідач доказів щодо виконання ним умов кредитних договорів щодо повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договорами.
Щодо доводів касаційної скарги
ОСОБА_1 оводи касаційної скарги про недоведеність отримання позичальником кредиту за договором від 26 листопада 2007 року безпідставні, оскільки такі спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема підписом ОСОБА_1 під вказаним договором (а. с. 41-45 т. 1), його заявою на видачу та переказ готівки та меморіальним валютним ордером (а. с. 76 т. 1, а. с. 244, 245, т. 2). Крім цього, ОСОБА_1 здійснював погашення кредитної заборгованості, що свідчить про визнання ним боргу за кредитним договором і обов'язків, які виникли з договору
від 26 листопада 2007 року, презумпція правомірності якого не спростована.
Доводи касаційної скарги про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором від 06 лютого 2007 року є безпідставними, оскільки на його спростування відповідач не надав власного розрахунку та не навів посилань на докази, якими підтверджується сплата ним заборгованості за кредитним договором.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення в частині стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Щодо доводів касаційної скарги ТОВ «ОТП Факторинг Україна»
Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга стаття 251 та частина друга стаття 252 ЦК України).
З договорів поруки вбачається, що в них не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договорів (пункт 4.1.) про їх дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника за кредитним договором, не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та чистині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.
У кредитному договорі від 06 лютого 2007 року строк повного погашення кредиту є 06 лютого 2027 року, а у кредитному договорі від 26 листопада 2007 року - 26 листопада 2027 року.
Так, використовуючи своє право згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, шляхом направлення 13 січня 2009 року на адресу
ОСОБА_1 вимоги про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитними договорами від 06 лютого та 26 листопада 2007 року протягом 30 днів з дня одержання цієї вимоги, яку боржником було отримано 05 лютого 2009 року (а. с. 54-59 т. 1), банк змінив строк виконання зобов'язання за кредитними договорами, який настав
07 березня 2009 року.
З урахуванням вищевикладеного, доводи касаційної скарги про дію кредитних договорів до 2027 року безпідставні.
Таким чином, позивач мав право протягом шести місяців із моменту настання строку виконання основного зобов'язання, тобто до 07 вересня 2009 року, пред'явити вимоги до поручителів, однак банк звернувся до суду із позовом лише у жовтні 2019 року, отже, порука ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України припинилась.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, належним чином дослідивши наявні у матеріалах справи докази, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимог до поручителів, оскільки кредитор, змінивши строк виконання зобов'язання, звернувся до суду з позовом до поручителів після спливу шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Вказане узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 01 листопада 2017 року у справі № 6-2615цс16.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Оскільки доводів щодо неправомірності відмови судом апеляційної інстанції у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до
ОСОБА_1 про стягнення пені за кредитним договором
від 26 листопада 2007 року касаційна скарга не містить, то відповідно до статті 400 ЦПК України його законність у цій частині колегією суддів не перевіряється.
Щодо вирішення заяви ТОВ «Фінансова компанія «Акцент» про заміну сторони правонаступником
До суду касаційної інстанції надійшла заява про заміну сторони у вказаній справі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на правонаступника -
ОСОБА_6 із доданими до неї копіями договорів факторингу, укладеними 15 квітня 2019 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та
ТОВ «Фінансова компанія «Акцент», та договорів відступлення права вимоги, укладеними 15 квітня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Акцент» і ОСОБА_6 , і акти приймання-передачі документації за договорами відступлення права вимоги.
Відповідно до частин другої, четвертої, п'ятої статті 95 ЦПК Україниписьмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
На підтвердження доводів, викладених у своїх заяві, ТОВ «Фінансова компанія «Акцент»надало копії документів, які не завірені належним чином; у заяві не зазначено про відповідність цих копій оригіналам і про наявність оригіналів у ОСОБА_6 ; підпис останнього у вказаних документах жодним чином не посвідчений, що позбавляє суд можливості встановити належність підпису саме ОСОБА_6 .
Враховуючи наведене, заява ТОВ «Фінансова компанія «Акцент» про залучення у якості правонаступника ТОВ «ОТП Факторинг України» - ОСОБА_6. у вказаній справі не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 грудня 2015 року у незміненній судом апеляційної інстанції частині та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська від 15 грудня 2015 року у незміненній судом апеляційної інстанції частині та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович