Постанова
Іменем України
06 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 717/1323/16-ц
провадження № 61-22244св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2017 року у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Кулянди М. І., Одинака О. О.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 16 травня 2012 року було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній у період з 16 травня 2012 року по 12 липня 2013 року отримав кредит у розмірі 1 916 грн 68 коп. зі сплатою процентів у розмірі 2,5 % на місяць. Картка, якою користувався ОСОБА_1 , визначена як «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», про що зазначено у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 Сторонами було визначено, що сплата процентів здійснюється щомісяця до 25 числа. Розмір щомісячних платежів визначено сторонами як 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості. Відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання за договором щодо оплати частки боргу у встановлений договором строк та не повернув банку основний борг у розмірі 1 615 грн 56 коп., а також прострочив заборгованість за процентами. Відповідачу нараховані штрафи та пеня.
Ураховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути зі ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за указаним кредитним договором у розмірі 17 377 грн 49 коп., з яких: 1 615 грн 56 коп. заборгованість за кредитом, 11 658 грн 24 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом, 2 800 грн заборгованість з пені, 500 грн штраф (фіксована частина), 803 грн 69 коп. штраф (процентна складова), та судові витрати у розмірі 1 378 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 08 грудня 2016 року у складі судді Туржанського В. В. позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 4 834 грн 48 коп. заборгованості за кредитним договором та 383 грн 36 коп. у рахунок відшкодування витрат, понесених по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з наданих банком розрахунків встановлено, що з 01 вересня 2014 року процентна ставка була збільшена до 34,8 %, з 01 квітня 2015 року до 43,2 % річних. Розмір заборгованості ОСОБА_1 за відсотками за період з 26 листопада 2013 року по 31 травня 2016 року склав 11 658 грн 24 коп. Таким чином, фактично відсоткова ставка становила більше 288 % річних. Суд першої інстанції вважав, що у цьому випадку умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. При визначенні розміру заборгованості відповідача за процентами суд вважав за необхідне застосувати процентну ставку у розмірі 30 % річних як таку, що була встановлена на момент отримання відповідачем коштів за кредитною карткою «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Таким чином, заборгованість відповідача за процентами, з урахуванням отриманих ним сум, які зазначені у виписці по особовому рахунку, за період з 26 листопада 2013 року, тобто з дати останнього погашення відповідачем заборгованості, по 31 травня 2016 року склала 1 262 грн 51 коп. Суд першої інстанції, встановивши невиконання зобов'язання за указаним кредитним договором, вважав, що із ОСОБА_1 підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 4 834 грн 48 коп. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за змістом кредитного договору штраф і пеня є різними видами цивільно-правової відповідальності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Заочне рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 08 грудня 2016 року в частині стягнення штрафу (процентної складової) у розмірі 143 грн 90 коп. скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення штрафу (процентної складової) відмовлено. Заочне рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 08 грудня 2016 року змінено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти у розмірі 6 397 грн 03 коп., що складаються із: кредиту у розмірі 1 615 грн 56 коп., процентів у розмірі 1 481 грн 47 коп., пені у розмірі 2 800 грн, штрафу у розмірі 500 грн та судовий збір у розмірі 1 064 грн 92 коп.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання зобов'язань за указаним кредитним договором, свідчить по недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення, тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафу (процентної складової) у розмірі 143 грн 90 коп. є незаконним, а позов банку у цій частині рішення є необґрунтованим, а тому у задоволенні цих вимог банку відмовлено. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені, ураховуючи нарахований розмір пені 2 800 грн, та розмір збитків, який становить суму кредиту 1 615 грн 56 коп., процентів за користування кредитом у розмірі 1 481 грн 47 коп. та штрафу у розмірі 500 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило змінити рішення суду апеляційної інстанції в частині зменшення заборгованості за процентами та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в цій частині у повному обсязі, в іншій частині рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що незаконним є рішення в частині зменшення заборгованості за процентами, оскільки ОСОБА_1 дав свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті, складають між відповідачем та банком договір, що підтверджується підписом останнього у його заяві. Отже, підписавши анкету-заяву, відповідач засвідчив свою згоду з зазначеними Умовами та Правилами надання йому послуг та приєднався до вказаних Умов та Правил. Таким чином, відповідач, сплачуючи кошти за користування кредитом відповідно до указаних Умов та Правил, погодився на збільшення банком розміру процентної ставки та не оспорював розмір обчисленої заборгованості.
Відповідач судове рішення не оскаржив, тому Верховний Суд у силу частини першої статті 400 ЦПК України переглядає рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк».
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2017 року було відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано з Кельменецького районного суду Чернівецької області указану цивільну справу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2017 року справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У червні 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції
Між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 16 травня 2012 року було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній у період з 16 травня 2012 року по 12 липня 2013 року отримав кредит у розмірі 1 916 грн 68 коп. зі сплатою процентів у розмірі 2,5 % на місяць. Картка, якою користувався ОСОБА_1 , визначена як «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», зі сплатою процентів у розмірі 2,5 % на місяць, про що зазначено у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 .
Згідно указаного договору ОСОБА_1 зобов'язався щомісячно сплачувати відповідні платежі за цим договором. Сторонами було визначено, що сплата процентів здійснюється щомісяця до 25 числа. Розмір щомісячних платежів визначено сторонами як 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості.
Сума кредиту, що підлягає сплаті з 26 листопада 2013 року складає 1 615 грн 56 коп.
Заборгованість зі сплати процентів з 26 листопада 2013 року по 31 травня 2016 року становить 917 днів. Розмір процентів, що підлягають стягнення, становить 1 481 грн 47 коп.
Відповідно до тарифів, що обули чинними на час укладення договору, базова процентна ставка на місяць складає 3 %.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягає.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої та третьої статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на час укладення указаного кредитного договору, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
За змістом частини четвертої та шостої статті 1056-1 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.
У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.
У абзаці 1 пункту 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статті 1056-1 ЦК України у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.
У абзацах 3, 4 пункту 28 указаної постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року судам роз'яснено, що при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641-642 ЦК України або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК України. При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
У пункті 1.1.3.2.3 Умов і Правил надання банківських послуг, які є частиною укладеного між сторонами кредитного договору, зазначено, що банк має право в односторонньому порядку змінювати тарифи.
З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про нікчемність наведеної умови.
Відповідно до частини першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа.
Аналіз положень статті 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом
Відповідно до стаття 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може двічі бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд України, виклавши правову позицію із цього питання у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.
За правилами частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
Положення частини другої статті 616 ЦК України передбачають право суду зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
Суд апеляційної інстанції на підставі досліджених та належно оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, строків виконання зобов'язань за указаним кредитним договором, свідчить по недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення, тому рішення районного суду в частині стягнення штрафу (процентної складової) у розмірі 143 грн 90 коп. є незаконним, а позов банку у цій частині є необґрунтованим, а тому у задоволенні цих вимог обґрунтовано відмовив.
При цьому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені, ураховуючи нарахований розмір пені 2 800 грн, та розмір збитків, який становить суму кредиту у розмірі 1 615 грн 56 коп., процентів за користування кредитом у розмірі 1 481 грн 47 коп. та штрафу у розмірі 500 грн.
Доводи касаційна скарга про те, що, підписавши анкету-заяву, відповідач засвідчив свою згоду із зазначеними Умовами та Правилами надання йому послуг та приєднався до вказаних Умов та Правил, та сплачуючи кошти за користування кредитом відповідно до указаних Умов та Правил, таким чином, погодився на збільшення банком розміру процентної ставки та не оспорював розмір обчисленої заборгованості були предметом апеляційного перегляду, яким надана належна правова оцінка та не спростовують висновків про те, що рішення суду в частині стягнення штрафу одночасно з нарахованою пенею є подвійною відповідальністю та є незаконним.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної скарги не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.
Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович