Іменем України
15 листопада 2019 року
Київ
справа №813/4449/15
адміністративне провадження №К/9901/33770/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у касаційній інстанції адміністративну справу № 813/4449/15
за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції у Закарпатській області про визнання протиправними дій, скасування висновків протоколу, визнання протиправним та скасування наказу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя: Грень Н.М, судді: Хома О.П., Кузан Р.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя: Ніколін В.В., судді: Гінда О.М., Качмар В.Я.),
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції у Закарпатській області, в якому просив:
1.1. визнати протиправними дії Міністерства юстиції України по наданню доручення Головному управлінню юстиції у Закарпатській області №В-4334/13.02 від 24 березня 2015 року на проведення позапланової перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_1;
1.2. визнати протиправними дії Головного управління юстиції у Закарпатській області по призначенню та проведенню позапланової невиїзної перевірки, результати якої оформлено Актом позапланової невиїзної перевірки №09-19/5 від 06 травня 2015 року;
1.3. визнати протиправними дії Головного управління юстиції у Закарпатській області щодо визначення в Довідці №09-19/5 від 23 квітня 2015 року та Акті позапланової невиїзної перевірки №09-19/5 від 06 травня 2015 року порушень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;
1.4. скасувати висновки протоколу засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) №32/07/15 від 03 липня 2015 року в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на зайняття діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);
1.5. визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 03 серпня 2015 року №1407/15.
1.6. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що, на його думку, Міністерством юстиції України оскаржуваний наказ №1407/5 винесено з порушенням положень Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року № 1284/5 та ігноруванням положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Позивач вважає, що єдиною підставою, яка слугувала прийняттю рішення щодо анулювання свідоцтва арбітражного керуючого, було виявлене Головним територіальним управлінням юстиції у Закарпатській області порушення законодавства у роботі арбітражного керуючого ОСОБА_1, зафіксоване в довідці про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 23 квітня 2015 року №09-19/5 та акті позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 06 травня 2015 року № 09-19/5, яке не ґрунтується на фактичних обставинах справи, відомості та висновки яких він вважає надуманими, такими що ґрунтуються на довільному викладенні та трактуванні вимог нормативно-правових актів, а отже є неправомірними.
1.7. На переконання позивача, зазначена вище підстава без існування очевидної небезпеки подальшого порушення арбітражним керуючим ОСОБА_1 прав та інтересів боржника чи кредиторів, передбачених законодавством, не могла бути підставою для анулювання свідоцтва арбітражного керуючого. За вказаних обставин, позивач вважає, що оскаржуваний наказ 1407/5 має бути визнаний судом протиправним та скасованим.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, позов задоволено частково.
2.1. Визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), викладене в протоколі №32/07/15 від 03 липня 2015 року в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на зайняття діяльністю арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) на підставі подання № 456 від 18 травня 2015 року.
2.2. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 03 серпня 2015 року №1407/15 про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), виданого ОСОБА_1
2.3. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
2.4. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що системний аналіз положень Порядку 1284/5 дає підстави стверджувати, що дисциплінарне стягнення може бути застосоване протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Оскільки, порушення зафіксоване довідкою від 23 квітня 2015 року про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого, а рішення дисциплінарної комісії арбітражних керуючих оформлене Протоколом №32.07.2015 від 07 липня 2015 року, тому відповідачами порушено пункт 7.5 Порядку № 1284/5. Відтак, вказане рішення підлягає скасуванню, як і похідний від вказаного рішення наказ Міністерства Юстиції України від 03 серпня 2015 року № 1407/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ».
ІІІ. Касаційне оскарження
3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне територіальне управління юстиції у Закарпатській області звернулося з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить їх скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
3.1 . В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди неправильно застосували норми матеріального права та дійшли помилкового висновку про порушення відповідачами пункту 7.5 Порядку, оскільки завершальним етапом контролю за діяльністю арбітражних керуючих є акт перевірки, в якому робиться висновок про наявність чи відсутність порушень законодавства з питань банкрутства в діяльності арбітражного керуючого. Оскільки відповідний акт в спірних правовідносинах складений 06 травня 2015 року, тому оспорюване позивачем дисциплінарне стягнення застосоване до нього в межах строку, що визначений цим Порядком.
3.2 Крім цього, Головне територіальне управління юстиції у Закарпатській області вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: справу розглянуто без його участі та без повідомлення його належним чином про дату, час та місце судового засідання.
4. Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких останній висловив свою незгоду з її доводами та просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4.1. Вказав, що судами першої та апеляційної інстанції не дії Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області не скасовувались. Натомість, були скасовані дії Міністерства юстиції України як такі, що вчинені з порушенням чинного законодавства, однак останнє на постанову суду скаргу не подавало. Вважає, що скарга подана неналежним відповідачем. Також зазначає про безпідставність посилання в касаційній скарзі на ухвали Вищого адміністративного суду та Харківського апеляційного адміністративного суду.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
5. До Міністерства юстиції України 06 березня 2015 року надійшла скарга гр. ОСОБА_5 щодо дій арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання ним повноважень ліквідатора ВАТ «Надвірнянська автобаза».
6. За результатами розгляду вищезазначеної скарги, Міністерством юстиції України надано доручення Головному територіальному управлінню юстиції у Закарпатській області від 24 березня 2015 року № В-4334/13.0.2 на проведення позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання ним повноважень ліквідатора ВАТ «Надвірнянська автобаза».
7. На підставі вказаної скарги, а також доручення Міністерства юстиції України від 24 березня 2015 року № В-4334/13.0.2, Головним територіальним управлінням юстиції у Закарпатській області 07 квітня 2015 винесено наказ № 77/10, яким призначено проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 у період з 21 квітня 2015 по 23 квітня 2015.
8. 08 квітня 2015 року Головним територіальним управлінням юстиції у Закарпатській області рекомендованим листом ОСОБА_1 надіслані копія посвідчення на проведення позапланової невиїзної перевірки № 5 від 08 квітня 2015, повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки від 08 квітня 2015 № 08-19/334 та копія скарги ОСОБА_5 .
9. З метою спростування висновків комісії стосовно неналежного здійснення аналізу фінансової, господарської, інвестиційної діяльності ВАТ «Надвірнянська автобаза», викладених у вказаній вище довідці, позивачем були надані письмові заперечення та документи.
10. З підстав, зазначених вище, Головним територіальним управлінням юстиції у Закарпатській області в період з 21 квітня 2015 по 23 квітня 2015 проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 , за результатами якої 23 квітня 2015 року складено довідку про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого № 09-19/5.
11. Дійшовши висновку про те, що надані арбітражним керуючим ОСОБА_1 письмові пояснення та документи не спростовують висновків комісії, викладених в Довідці від 23 квітня 2015 № 09-19/5, Головним територіальним управлінням юстиції у Закарпатській області складений акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 06 травня 2015 № 09-19/5.
12. За змістом вказаного акта за результатами перевірки виявлені порушення, які є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.
13. 07 травня 2015 року Головним територіальним управлінням юстицію у Закарпатській області за №09-12, на підставі скарги гр. ОСОБА_5 , доручення Міністерством юстиції України від 24 березня 2015 року винесено пропозицію щодо внесення до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих подання про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.
14. На засіданні Дисциплінарної комісії 03 липня 2015 року, результати якого оформлені Протоколом № 32/07/15, розглянуте подання № 456 від 18 травня 2015 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення та пропозицію щодо внесення до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих подання про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення від 07 травня 2015 року №09-12.
15. Комісією одноголосно вирішено застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі подання № 456 від 18 травня 2015; внести подання до Міністерства юстиції України про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); рекомендувати Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України на підставі подання Комісії про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення: а) підготувати проект наказу про анулювання свідоцтва № 748 від 22 березня 2013 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1; б) внести запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідатора) України про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); рекомендувати Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України повідомити про прийняте рішення арбітражного керуючого ОСОБА_1 та Головне територіальне управління юстиції у Закарпатській області (оскаржуване рішення).
16. На підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 03 липня 2015 № 308 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), Міністерством юстиції України 03 серпня 2015 був виданий наказ «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) виданого ОСОБА_1» № 1407/5, яким анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 457/5 від 18 березня 2013, видане ОСОБА_1 (оскаржуваний наказ).
17. Позивач, не погодившись з діями Міністерства юстиції України та Головного управління юстиції у Закарпатській області, рішенням Дисциплінарної комісії та наказом Міністерства юстиції України, звернувся з цим позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
18. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
20. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
21. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
22. Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року № 1284/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 липня 2013 року за № 1113/23645 (далі - Порядок № 1284/5) та іншими нормативно-правовими актами.
23. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий - це фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
24. Статтею 107 Закону визначено, що арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом. Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення.
25. Контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) здійснюється у формі планових та позапланових перевірок.
26. Згідно зі статтею 105 Закону, дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов'язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
27. У разі виявлення під час перевірки порушень норм законодавства в роботі арбітражного керуючого, державний орган з питань банкрутства може зупинити діяльність арбітражного керуючого та передати матеріали на розгляд дисциплінарній комісії для накладення на порушника дисциплінарних стягнень (стаття 106 Закону).
28. Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення (частина третя статті 107 Закону).
29. Відповідно до частини першої статті 109 Закону, дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
30. Частиною другою вказаної статті обумовлено, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.
31. Процедуру організації та проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих, повноваження осіб, які здійснюють перевірки, права й обов'язки арбітражних керуючих, порядок оформлення результатів перевірки, а також порядок підготовки за результатами перевірки подання на Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення встановлено Порядком № 1284/5.
32. Відповідно до пункту 2.3 Порядку № 1284/5, здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих складається з таких етапів: проведення перевірки, складання довідки про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого; надання арбітражним керуючим комісії заперечень щодо Довідки та (або) усунення зазначених у Довідці порушень; складення акта перевірки з урахуванням Довідки, заперечень та усунутих арбітражним керуючим порушень.
33. Оформлення результатів заходів контролю встановлюється актом перевірки діяльності арбітражного керуючого, зразок якого наведений у додатку 6 до Порядку № 1284/5.
34. Згідно з підпунктом 6.6.3 пункту 6.6 Порядку № 1284/5, у резолютивній частині акта перевірки комісією, з урахуванням довідки та пояснень, зауважень, заперечень і документів, наданих арбітражним керуючим, або усунених порушень, а також висновку (у разі якщо орган контролю було зобов'язано надіслати довідку до Мін'юсту для проведення її аналізу) робиться висновок щодо наявності (відсутності) порушень законодавства з питань банкрутства в діяльності арбітражного керуючого.
35. За приписами пункту 6.13 Порядку № 1284/5, у разі виявлення за результатами перевірки порушень, які є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень, орган контролю обов'язково зазначає про це в акті перевірки. У такому випадку припис та (або) розпорядження не складаються до моменту прийняття Дисциплінарною комісією рішення за результатом розгляду подання.
36. У цьому випадку орган контролю протягом трьох робочих днів з дня підписання акта перевірки вносить пропозицію до структурного підрозділу Мін'юсту, який забезпечує організацію роботи Дисциплінарної комісії , щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення. Протягом п'яти робочих днів з дати отримання структурним підрозділом від органу контролю пропозиції структурний підрозділ готує та вносить подання на Дисциплінарну комісію про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення (далі - подання), копія якого надсилається арбітражному керуючому до відома.
37. Відповідно до пункту 7.1 Порядку, підставами для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є, серед іншого, грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута).
38. Подання повинно містити висновок структурного підрозділу щодо відповідності висновків акта перевірки законодавству з питань банкрутства. До подання додається пропозиція органу контролю з усіма додатками (пункт 7.2 Порядку № 1284/5).
39. Відповідно до пункту 7.5 Порядку, рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення може бути прийняте Дисциплінарною комісією протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
40. Згідно з пунктом 7.6.2 Порядку №1284/5, на арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у разі, зокрема, грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута).
VI. Позиція Верховного Суду
41. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
42. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
43. Оскільки зі змісту касаційної скарги вбачається, що відповідачем оскаржуються рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині задоволення позовних вимог, тому ці рішення перевіряються судом касаційної інстанції лише в цій частині, в іншій частині підстави для їх перегляду відсутні.
44. Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом цього спору є, зокрема, правомірність висновків протоколу засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) №32/07/15 від 03 липня 2015 року в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на зайняття діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); правомірність наказу Міністерства юстиції України від 03 серпня 2015 року №1407/15, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення.
45. Судами попередніх інстанцій на підставі відомостей акту перевірки діяльності позивача встановлено, що підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до позивача як арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення стало порушення ним абзацу 5 частини другої статті 41, пункту 3 частини другої статті 98, абзацу 8 частини другої статті 41, частини сьомої статті 41, абзацу 12 частини другої статті 41, частини дев'ятої статті 41, абзацу 13 частини другої статті 41, частини третьої статті 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», частини першої статті 8, частин першої-другої статті 11, частини першої статті 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», абз.1-2, 11-13 п. 2, п. 5 Порядку подання фінансової звітності затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. №419, п. 1-3 Наказу Міністерства юстиції України від 18.01.2013 року №129/5 «Про деякі питання ведення і подання арбітражним керуючим статистичної звітності, оперативної звітності та інформації про свою діяльність».
46. Вказані порушення, за висновками контролюючих органів, полягали в тому, що під час виконання повноважень ліквідатора ВАТ «Надвірнянська автобаза» позивач належним чином не здійснив аналіз фінансової, господарської, інвестиційної та іншої діяльності боржника та його становища на ринках, не подав результати таких аналізів господарському суду (справа №909/1307/13), не вжив заходів щодо пред'явлення до третіх осіб вимог щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, не вів бухгалтерський облік, не складав та не подавав фінансову звітність, не закрив інші рахунки, залишки коштів не перерахував на основний рахунок боржника, не вжив заходів на виявлення підстав для подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів, не подавав до комітету кредиторів звіти про свою діяльність, не вживав заходів щодо пошуку майна.
47. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що, виходячи з правил вказаних вище норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дисциплінарним проступком арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути винне невиконання або неналежне виконання покладених на нього законодавством обов'язків.
48. У свою чергу, об'єктивна сторона дисциплінарного проступку, як сукупність зовнішніх його ознак, характеризується через протиправність дій або бездіяльності суб'єкта дисциплінарного проступку, причинно-наслідковий зв'язок між шкідливими наслідками та невиконанням покладених на нього обов'язків.
49. Тобто, вирішуючи питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого, як суб'єкта дисциплінарного проступку, дисциплінарному органу необхідно пересвідчитись та довести наявність вини у його рішеннях, діях чи бездіяльності.
50. А суди, при вирішенні спору щодо правомірності рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого, в контексті вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні пересвідчитись, що це рішення прийняте останнім, зокрема, обґрунтовано, пропорційно.
51. Верховний Суд зауважує, що грубим порушенням арбітражним керуючим вимог Закону №2343-XII, в контексті пункту 7.1 Порядку № 1284/5, є таке порушення вимог вказаного Закону, що призвело до настання незворотних істотно-негативних наслідків для боржника (банкрута) чи його кредиторів, які можуть полягати, зокрема, у реальному заподіянні матеріальної шкоди боржнику (банкруту) чи його кредиторам, за умови наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями (бездіяльністю) арбітражного керуючого і наслідками, що настали.
52. Таким чином, виходячи із предмета даного спору, а також зважаючи на викладене, Верховний Суд наголошує, що судам при вирішенні цієї справи необхідно було встановити: які саме порушення чинного законодавства ставилися у вину позивачу як арбітражному керуючому в спірних правовідносинах з огляду на встановлені перевіркою обставини та чи дійсно такі порушення мали місце і якими доказами це підтверджується; чи вживалися позивачем усі передбачені законом, необхідні та залежні від нього заходи з метою належного виконання повноважень ліквідатора, а якщо так, то які саме; чи виявлені порушення об'єктивно залежали від дій позивача з огляду на те, що ВАТ «Надвірнянська автобаза» визнано банкрутом 10 липня 2014 року ( з цього часу позивача призначено ліквідатором), а, відповідно до висновків податкового органу за результатами перевірки товариства за період 2012-2014 років, з часу реалізації ДВС у листопаді 2011 року цілісного майнового комплексу на підприємстві не вівся належним чином бухгалтерський облік; чи є допущені позивачем порушення законодавства грубими та чи призвели вони саме до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута).
53. Однак, суди попередніх інстанцій наведеного вище не перевірили та не встановили обставин, які мають значення для правильного вирішення спору та перевірки правомірності та наявності законодавчо визначених підстав для застосування до позивача саме такого виду стягнення з урахуванням необхідності дотримання відповідачами вимог щодо обґрунтованості такого рішення, обмежившись лише висновком про те, що дисциплінарне стягнення накладене на позивача поза межами встановленого для цього строку.
54. Водночас, Верховний Суд зазначає про помилковість такого висновку судів з огляду на таке.
55. Відповідно до пункту 6.6.3. Порядку, висновок щодо наявності (відсутності) порушень законодавства з питань банкрутства в діяльності арбітражного керуючого робиться у резолютивній частині акта перевірки комісією з урахуванням Довідки та пояснень, зауважень, заперечень і документів, наданих арбітражним керуючим, або усунених порушень, а також Висновку (у разі якщо територіальний орган з питань банкрутства було зобов'язано надіслати Довідку до Мін'юсту для проведення її аналізу).
56. Враховуючи це, а також приписи Порядку та Закону у їх взаємному зв'язку, Верховний Суд наголошує, що акт перевірки є тим документом, який засвідчує факт наявності (відсутності) порушень законодавства з питань банкрутства в діяльності арбітражного керуючого, а тому днем виявлення проступку є день складення акту перевірки діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
57. За цих обставин Верховний Суд доходить висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанції, вирішуючи справу, неправильно застосували норми матеріального права.
58. Також суд першої інстанції не звернув увагу, а суд апеляційної інстанції також не виправив допущену помилку, щодо суб'єктного складу учасників справи. За змістом позовної заяви позивач ставить вимогу про скасування рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), викладеного в протоколі № 32/07/15 від 03 липня 2015 року, однак Комісія не залучена судами до участі в справі.
59. Таким чином, суди, скасовуючи вказаний протокол, прийняли рішення про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі в справі, що є порушенням норм процесуального права та за частиною третьою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.
60. Крім цього, в касаційній скарзі позивач зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права щодо повідомлення його про місце, день та час розгляду справи та порушено його право на участь у судовому засіданні.
61. Щодо вказаної обставини Верховний Суд зазначає таке.
62. Відповідно до наявних в матеріалах справи журналів судових засідань від 28 березня 2017 року та 11 квітня 2017 року, представник Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області не приймав участь в цих судових засіданнях.
63. Більше того, відомості про надсилання йому повістки про виклик до суду в матеріалах справи відсутні.
64. Враховуючи правила частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла на час закінчення підготовки та призначення справи до розгляду апеляційним судом, Верховний Суд зауважує, що судовий розгляд справи за відсутності, зокрема, сторін, може бути здійснено лише у разі їх повідомлення належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду.
65. Однак, в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення судом апеляційної інстанції зазначеного учасника справи про місце, день та час розгляду справи.
66. Вказаною підставою Головне територіальне управління юстиції у Закарпатській області, крім іншого, обґрунтовує свою касаційну скаргу.
67. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою, є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.
68. З огляду на встановлені порушення та враховуючи вимоги пунктів 3, 4 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та прийняти законне і обґрунтоване судове рішення.
69. Також Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на помилковому розумінні позивачем норм процесуального закону та безпідставність його твердження про відсутність у Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області права на оскарження судового рішення з тих підстав, що судом скасовано акти, які не приймались управлінням, а тому касаційна скарга подана неналежним відповідачем, оскільки Головне територіальне управління юстиції у Закарпатській області є відповідачем за цим позовом, тобто учасником справи, а право якого на оскарження судового рішення Кодексом адміністративного судочинства України не поставлене в залежність від результату вирішення справи судами.
VII. Судові витрати
70. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 3, 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року задовольнити частково.
2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М.В. Білак
О.В. Калашнікова