Іменем України
14 листопада 2019 року
Київ
справа №810/6650/14
адміністративне провадження №К/9901/5579/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
секретар судового засідання Лопушенко О.В.,
за участю:
представника позивача - Денисенко О.Е.,
представника відповідача - Капустинської О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року (суддя Балаклицький А.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року (головуючий суддя Грищенко Т.М., судді: Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е.) у справі за позовом Державної податкової служби України до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про стягнення фінансових санкцій,
В листопаді 2014 року Державна фіскальна служба України (далі - ДФС, позивач; яку протокольною ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року замінено її правонаступником - Державною податковою службою України) звернулась до суду з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі - Підприємство, відповідач) про стягнення фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 9 117 565,83 грн. за рішенням №000283 від 02 вересня 2014 року.
В обґрунтування позовних вимог ДФС зазначила, що за результатами проведеної перевірки з питань дотримання вимог законодавства у сфері обігу алкогольних напоїв встановлено, що відповідач в порушення вимог пункту 230.15 статті 230 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та частини 6 статті 14 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481/95-BP (далі - Закон №481) здійснив відвантаження спирту (фракції головної етилового спирту) без погодження відпуску алкогольної продукції з представником органу державної податкової служби, який на акцизному складі відповідача робить відмітку про погодження відпуску шляхом проставляння штампа "Виїзд дозволено" та особистого підпису, а також запис у журналі реєстрації відвантаження горілки та лікеро-горілчаних виробів, у зв'язку з чим на підставі рішення від 02 вересня 2014 року №000283 до відповідача застосовано фінансові санкції у сумі 9 117 565,83 грн., які останнім сплачені не були.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року, позов задоволено: стягнуто з Підприємства на користь Державного бюджету України фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 9 117 565, 83 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що правомірність рішення позивача, яке було передумовою для звернення з позовом про стягнення фінансових санкцій у даній справі, була встановлена постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року у справі №826/14857/14.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, вказуючи на неповне дослідження судами обставин справи в частині встановлення допущення Підприємством порушення вимог пункту 230.15 статті 230 ПК України та частини 6 статті 14 Закону №481 як таких, а також те, що саме по собі прийняття судами рішень про відмову в задоволенні позовних вимог у справі №826/14857/14 про визнання протиправним і скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 02 вересня 2014 року №000283 не може беззаперечно свідчити про правомірність вимог ДФС по стягненню з відповідача суми штрафних санкцій, а може бути лише додатковим обґрунтуванням вимог позивача.
Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
В судовому засіданні 14 листопада 2019 року представники сторін надали свої пояснення щодо обставин справи, доводів та вимог касаційної скарги.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що в липні 2014 року Головним управлінням Міндоходів у Львівській області на підставі наказу від 15 липня 2014 року №527 та направлень від 15 липня 2014 року №193 та №194 було проведено фактичну перевірку Підприємства за адресою місця провадження діяльності: Львівська область, Радехівський район, смт Лопатин , вул.Заводська, 11 з питань дотримання вимог законодавства у сфері обігу алкогольних напоїв, за результатами якої складено акт від 23 липня 2014 року №13/96/2100/37199618.
Під час проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу виявлено, що відповідно до товарно-транспортних накладних від 08 липня 2014 року №283999, від 12 липня 2014 року №285752 та від 13 липня 2014 року №285754 Підприємство здійснило відвантаження спирту (фракції головної етилового спирту) без погодження відпуску алкогольної продукції з представником органу державної податкової служби, який на акцизному складі Підприємства робить відмітку про погодження відпуску шляхом проставляння штампа "Виїзд дозволено" та особистого підпису, а також запис у журналі реєстрації відвантаження горілки та лікеро-горілчаних виробів, чим порушено вимоги пункту 230.15 статті 230 ПК України та частини 6 статті 14 Закону №481.
На підставі акту перевірки від 23 липня 2014 року №13/96/2100/37199618 позивачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 02 вересня 2014 року №000283, згідно з яким до відповідача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 9 117 565,83 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач оскаржив його в судовому порядку й постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року, у справі №826/14857/14 в задоволенні позову Підприємства до ДФС про визнання протиправним і скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 02 вересня 2014 року №000283 відмовлено, оскільки суди прийшли до висновку, що контролюючим органом правомірно застосовано до суб'єкта господарювання фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 9 117 565,83 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Отже, враховуючи що рішення судів у даній справі ґрунтуються на рішеннях судів у справі №826/14857/14, які скасовані, то підстави вважати узгодженим грошове зобов'язання відповідача на суму 9 117 565,83 грн. відсутні.
Зазначена обставина, відповідно до статті 353 КАС України є підставою для направлення даної справи на новий розгляд для достовірного з'ясування обставин та правильного вирішення спору по суті, оскільки, приймаючи рішення у справі №826/14857/14, Вищий адміністративний суд України зазначав саме про необхідність перевірки правильності розрахунку суми штрафних санкцій.
При цьому законність рішення про застосування фінансових санкцій від 02 вересня 2014 року №000283 є предметом дослідження та встановлення у справі №826/14857/14, а отже не підлягає перевірці у даній справі, предметом якої є лише питання стягнення суми боргу.
Відповідно до частин 3 - 5 статті 17 Закону №481 фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами спрямовуються до бюджету згідно з чинним законодавством.
Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
У разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.
При цьому касаційний суд вважає за необхідне звернути увагу, що наслідком набрання законної сили рішенням суду є набуття цим рішенням, зокрема, ознак обов'язковості (що передбачає обов'язок його виконання усіма органами, організаціями та посадовими особами) та виконуваності (тобто забезпечення законом права особи на примусове виконання рішення).
Тобто законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що установлена рішенням наявність чи відсутність прав і фактів, на яких ці права ґрунтуються, є остаточною, а встановлені рішенням права та обов'язки підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу правомочних осіб.
Відповідно предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, а також його узгодженість.
Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду