14 листопада 2019 року
Київ
справа №420/5791/18
адміністративне провадження №К/9901/30536/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Усенко Є.А.,
перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі №420/5791/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія Бласко" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації розрахунку коригування та зобов'язання здійснити його реєстрацію ,
05.11.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2019.
З касаційної скарги вбачається, що ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 у задоволенні клопотання ДФС про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, апеляційну скаргу у цій справі залишено без руху з наданням строку для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших обґрунтованих причин пропуску строку, якщо такі є. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку, встановленого для її подання, та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 01.02.2019 подано 26.06.2019, тобто після спливу строку на апеляційне оскарження. При цьому, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з несплатою судового збору. Ухвалою цього ж суду від 17.04.2019 апеляційну скаргу повернуто у зв'язку з неусуненням недоліків.
У клопотанні про поновлення строку відповідачем зазначено, що перша апеляційна скарга була подана ним в межах строку, встановленого частиною першою статті 295 КАС України, однак була повернута з причин несплати судового збору.
Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені ДФС причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень. Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019, яка була отримана скаржником 15.07.2019, на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції ДФС не подало заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що попередньо наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, а інших причин апелянт не навів.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки на виконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем вчинялись дії щодо залучення додаткових бюджетних коштів для сплати судового збору, але П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.09.2019 відмовив у відкритті апеляційного провадження. На переконання скаржника, обов'язок по сплаті судового збору при поданні апеляційної скарги в даному випадку є перешкодою для звернення до суду та надмірним тягарем для апелянта..
Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. В даному випадку підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження стало саме те, що скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв'язку з чим доводи скаржника про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження є безпідставними. Доводів про те, що на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом подавалась така заява, касаційна скарга не містить
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки скаржником не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із повідомленням інших (поважних) підстав для поновлення такого строку.
Поряд суд касаційної інстанції зазначає, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі №420/5791/18.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
Л.І. Бившева
Є.А. Усенко ,
Судді Верховного Суду