14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 522/13572/17
провадження № 61-20168ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю,
В липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , який в подальшому уточнив та просив скасувати арешт квартири АДРЕСА_1 , який накладений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2016 року.
Вимоги обґрунтовував тим, що ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2016 року було вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , до вирішення спору по суті.
Зазначав, що рішенням суду від 09 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. Рішення не оскаржувалося. Позивач в рамках вказаної справи звернувся з апеляційною скаргою про скасування ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, однак ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03 липня 2017 року йому було відмовлено у задоволенні скарги, а ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову залишено без змін у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 є сторонньою особою стосовно вказаної цивільної справи. Оскільки арештована квартира є приватною власністю позивача, він змушений звернутися до суду з даним позовом і просив звільнити майно з під арешту, накладений в рамках справи.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2018 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю задоволено повністю.
Усунуто перешкоди ОСОБА_2 у користуванні та розпорядженні власністю та звільнив з під арешту квартиру АДРЕСА_1 , який накладений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2016 року по справі № 522/13118/16-ц.
Задовольняючи повністю позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того позивач є власником спірної квартири має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном шляхом звільнення її з під арешту.
07 листопада 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року, в якій просить скасувати ці судові рішення, передати справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що позовну заяву ОСОБА_2 подана до неналежного відповідача ОСОБА_1 , оскільки у провадженні Приморського районного суду м. Одеси розглядалась цивільна справа за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про визнання договору купівлі продажу квартири недійсним та стягнення моральної шкоди. У позовній заяві ОСОБА_7 чітко вказано, що у спірній квартирі на даний час проживає та зареєстрована громадянка ОСОБА_7 , що підтверджується показами свідків, квитанціями про сплату комунальних платежів, договором охорони, тощо. Судами не взято до уваги факт залучення позивачем неналежного відповідачу до справи.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції зобов'язаний був зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішення в іншій справі за предметом якої є спірна квартира.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до вимог пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Суди встановили, що ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2016 року по справі № 522/13118/16-ц було вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , до вирішення спору по суті.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03 липня 2017 року відмовлено у задоволенні скарги, а ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову залишено без змін у зв?язку з тим, що ОСОБА_2 є сторонньою собою стосовно вказаної цивільної справи. В ухвалі зазначено, що він не позбавлений права на звернення до суду з відповідним позовом про звільнення майна з під-арешту (а.с.26).
Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно вважав, що арешт квартири АДРЕСА_1 , спричиняє її власнику ОСОБА_2 перешкоди у її використанні та розпорядженні, а тому має бути скасованим.
При цьому суд враховав те, що закінчений розгляд справи по суті, в рамках якої цей арешт було вжито, а необхідність збереження такого арешту, у зв'язку з розглядом інших справи суду. відповідач не довів.
З таким висновком Верховний Суд погоджується з тим, що арештована квартира є приватною власністю ОСОБА_2, що підтверджено матеріалами справи і не заперечується сторонами, а тому позивач має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном шляхом звільнення її з під арешту.
Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися, і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до вимог ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» визначено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, в Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна, державна реєстрація прав базується на кадастровому номері, присвоєному у встановленому законом порядку.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав. За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Доводи викладені в касаційній скарзі є аналогічними доводам апеляційної скарги та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , що він не є власником спірної квартири самі по собі не можуть бути підставою для відмови в позові, так як арешт на неї був накладений в рамках справи за його позовом.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною п'ятою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою та п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М.Сімоненко
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров