12 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9609/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці ДФС на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року, головуючий суддя - Щербаков В.В., ухвалене у м. Рівне, повний текст якого складено 10.06.2019 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-
В березні 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Рівненської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості №UA204000/2019/000298/2 від 14.02.2019 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та Картки відмови №UA204000/2019/00300.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідач безпідставно поставив під сумнів договір та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною та скасовано картку відмови Рівненської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00300; визнано протиправним та скасовано рішення Рівненської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA204000/2019/000298/2 від 14.02.2019 року.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Рівненська митниця ДФС оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що до митного оформлення імпортованого позивачем транспортного засобу не надано документів, які б свідчили про вартість транспортування такого засобу, про місце придбання, про оплату готівкою або банківським переказом, відтак у відповідача виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості транспортного засобу та обґрунтовані підстави вважати, що декларантом заявлено неповні відомості щодо складових митної вартості, і як наслідок правомірно прийнято оскаржені картку відмови та рішення.
В судовому засіданні представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.02.2019 року позивачем ввезено на митну територію України транспортний засіб, що підтверджується актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205010/2019/312579 від 05.02.2019 року.
12.02.2019 року декларантом позивача оформлено та подано відповідачу митну декларацію №UA204010.2019.007857, якою заявлено до митного оформлення імпортований товар: транспортний засіб - легковий автомобіль марки LAND ROVER, модель “Freelander 2”, ідентифікаційний номером кузова НОМЕР_1 (бувший у використанні), 2014 року випуску, загальною вартістю 5800 EUR, за методом визначення митної вартості - 1 (за ціною договору).
Для митного оформлення відповідачу було подано такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) від 21.11.2018 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UА205010/2019/312579 від 05.02.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 10.01.2018 року; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, №1877/19 від 12.02.2019 року; договір про надання послуг митного брокера №04/02-17 від 04.02.2019 року; довідку № 3174с/2-5 від 12.02.2019 року; паспорт громадянина України (а.с.17-18, 25-34).
За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем зроблено висновок, що такі документи не містять достатніх даних для підтвердження обраного декларантом методу визначення митної вартості. Враховуючи цю обставину, митний орган зобов'язав позивача надати додаткові документи: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною установою; касові та товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі; копію митної декларації країни відправлення.
Декларант позивача повідомив відповідача, що інші додаткові документи подаватися не будуть (а.с. 35).
14.02.2019 року Рівненською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/000298/2 по митній декларації №UA204010/2018/007857, за яким митну вартість легкового автомобіля марки LAND ROVER, модель “Freelander 2”, ідентифікаційний номером кузова НОМЕР_1 (бувший у використанні), 2014 року випуску, збільшено з 5800 EUR до 10050 EUR (а.с.36-37).
В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що орган доходів і зборів володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару - згідно з формою митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 вартість імпортованого КТЗ складає 10 050 EUR, що перевищує заявлену митну вартість КТЗ - 5800 EUR.
Саме ця інформація і зазначена, як інформація, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу.
З огляду на ненадання усіх додаткових документів, відповідачем було скориговано митну вартість на підставі наявних у нього відомостей із застосуванням другорядного (резервного) методу. Для визначення митної вартості транспортного засобу митний орган використав наказ ДМСУ від 13.10.2006 року №885 "Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних вузлів та агрегатів", наказ ДФСУ від 11.09.2015 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України".
При цьому, у зазначеному рішенні митним органом вказано про неможливість застосування другорядних методів визначення митної вартості (статті 58-63 Митного кодексу України) у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України) та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (статті 62, 63 Митного кодексу України).
Відповідно до цього, Рівненською митницею ДФС винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00300, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA204010.2019.007857 від 12.02.2019 року (а.с. 38-39). Причиною відмови зазначено наступне: "Митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом додаткових документів, витребовуваних органом доходів і зборів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України". Прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/000298/2 від 10.12.2018 року відповідно вимог Розділу ІІІ (статті 49-66) Митного кодексу України.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Рівненською митницею ДФС не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу у митній декларації №UA204010.2019.007857 від 12.02.2019 року, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Як встановлено частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Витребовування додаткових документів у декларанта та надання митниці права вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів, можливе лише за наявності у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 Митного кодексу України
Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Матеріалами справи підтверджується, що для митного оформлення відповідачу було подано наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) від 21.11.2018 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UА205010/2019/312579 від 05.02.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 10.01.2018 року; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №1877/19 від 12.02.2019 року; договір про надання послуг митного брокера №04/02-17 від 04.02.2019; довідку № 3174с/2-5 від 12.02.2019 року; паспорт громадянина України (а.с.17-18, 25-34).
На запит митниці про надання додаткових документів декларантом направлено повідомлення про неможливість надання додаткових документів (а.с. 35).
Слід звернути увагу, що квитанція про одержання коштів, до митного оформлення позивачем не подавалась, хоча на момент вчинення такого оформлення у позивача повинна була бути наявною.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що із поданих до митного оформлення документів існують розбіжності, зокрема, свідоцтво про право власності на транспортний засіб видане республікою Італія, однак рахунок - фактуру (інвойс) від 21.11.2018 року виписано директором Литовської компанії. Також, відповідно до митної декларації, країна відправлення/експорту транспортного засобу зазначено - Італія.
Таким чином, рахунок-фактура (інвойс) від 21.11.2018 року містить розбіжності між іншими документами, які подані позивачем до митного оформлення, та відповідно не може бути беззаперечним доказом митної вартості транспортного засобу.
В матеріалах справи також відсутній сам договір купівлі - продажу вказаного вище транспортного засобу.
Також, матеріали справи підтверджується, що своє право про проведення консультації з органом доходів і зборів відповідно до частини 5 ст. 55 МК України декларант не використав, хоча такої можливості він не був позбавлений.
Таким чином, відсутність договору купівлі - продажу транспортного засобу, квитанції про одержання коштів від 21.11.2018 року серія AU №21 на момент винесення оскаржених картки відмови та рішення, а також розбіжності в рахунку-фактурі (інвойс) від 21.11.2018 року не дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості і є підставою для відмови у визначені митної вартості за першим методом.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у подібних правовідносинах в своїх постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 808/9123/15 та від 20 лютого 2018 у справі №809/1884/16.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складає підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Рівненської митниці ДФС задовольнити, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року у справі №460/569/19 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Довгополов
В. В. Святецький
Повний текст постанови складено 15.11.2019 року.