Постанова
Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 372/3580/15-ц
провадження № 32775св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - Державна іпотечна установа ,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної іпотечної установи на рішення апеляційного суду Київської області від 30 березня 2016 року вскладі суддів: Суханової Є.М., Сержанюка А.С., Журби С.О.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
14 серпня 2015 року Державна іпотечна установа звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що 22 червня 2012 року між Публічним акціонерним товариство «Енергобанк» (далі - ПАТ «Енергобанк») та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит № 60/2012-Д, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 556 000 грн на придбання житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов'язалась повернути кредитні кошти у строк до 22 червня 2022 року й сплатити відсотки за користування кредитом у порядку і на умовах визначених договором.
Зобов'язання ОСОБА_1 за вказаним договором забезпечені іпотекою нерухомого майна житлового призначення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , визначеного в укладеному між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_1 іпотечному договорі № б/н від 22 червня 2012 року, та договором поруки від 22 червня 2012 року № 60/2012-Д-П-1, укладеним між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2
26 липня 2012 року між ПАТ «Енергобанк» та Державною іпотечною установою був укладений договір відступлення права вимоги № 456/12, за умовами якого до Державної іпотечної установи перейшло право вимоги за: договором про іпотечний кредит № 60/2012-Д від 22 червня 2012 року; іпотечним договором № бн від 22 червня 2012 року, та договором поруки від 22 червня 2012 року № 60/2012-Д-П-1.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачами зобов'язань за укладеними між сторонами договорами кредиту та поруки, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи достроково заборгованість за договором про іпотечний кредит в розмірі 510 885 грн 39 коп., з яких 478 254 грн 22 коп. - борг за кредитом, 24 378 грн 55 коп. - відсотки за користування кредитом, 5 592 грн 91 коп. - інфляційні втрати, 2 659 грн 71 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 листопада 2015 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за договором про іпотечний кредит від 22 червня 2012 року № 60/2012-Д в розмірі 461 583 грн 57 коп., яка станом на 11 листопада 2015 року складалась з основного боргу в розмірі 453 031 грн 99 коп., прострочених відсотків за користування кредитом в розмірі 8 361 грн 58 коп. та пені в розмірі 190 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачі у порушення узятих на себе кредитних зобов'язань, не своєчасно та не у встановленому розмірі здійснювали платежі на виконання умов кредитного договору, у зв'язку із чим у них виникла заборгованість, яка станом на 11 листопада 2015 року становила 461 583 грн 57 коп., та яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів на користь Державної іпотечної установи.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Київської області від 30 березня 2016 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 листопада 2015 року скасовано.
Ухвалено у справі нове рішення про відмову Державній іпотечній установі у позові.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що виконання ОСОБА_1 грошового зобов'язання за договором про іпотечний кредит було прострочено не з вини боржника, прострочена заборгованість за лютий-липень 2015 року у розмірі 52 804 грн 50 коп. погашена ОСОБА_1 у період часу з 28 липня 2015 року по 06 серпня 2015 року, відтак у Державної іпотечної установи не виникло право звернення до суду із позовною вимогою про дострокове стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державна іпотечна установа, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2017 року поновлено Державній іпотечній установі строк на касаційне оскарження рішення Апеляційного суду Київської області від 30 березня 2016 року та відкрито касаційне провадження у справі.
Витребувано із Обухівського районного суду Київської області цивільну справу № 372/3580/15-ц.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не повно дослідив зібрані у справі докази та дійшов помилкових висновків про задоволення позову, необ'єктивно і упереджено вирішив спір.
На думку скаржника, висновки суду апеляційної інстанції про те, що у Державної іпотечної установи не виникло право звернення до суду із вказаним позовом, оскільки боржника не було належним чино повідомлено про відступлення прав вимоги за договором про іпотечний кредит, у зв'язку з чим грошове зобов'язання ним було прострочено не із власної вини, а також те, що наявна у ОСОБА_1 заборгованість за лютий-липень 2015 року у розмірі 52 804 грн 50 коп. була погашено у період часу з 28 липня 2015 року по 06 серпня 2015 року є помилковими, такими що ґрунтуються на припущеннях та не відповідають фактичним обставинам справи.
З огляду на викладене Державна іпотечна установа просила суд касаційну скаргу задовольнити.
Доводи інших учасників справи
Заперечення на касаційну скаргу Державної іпотечної установи не надходило.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 22 червня 2012 року між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит № 60/2012-Д, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 556 000 грн на придбання житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов'язалась повернути кредитні кошти у строк до 22 червня 2022 року й сплатити відсотки за користування кредитом 14,5% річних у порядку і на умовах визначених договором.
Зобов'язання ОСОБА_1 за вказаним договором забезпечені іпотекою нерухомого майна житлового призначення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , визначеного в укладеному між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_1 іпотечному договорі № б/н від 22 червня 2012 року, та договором поруки від 22 червня 2012 року № 60/2012-Д-П-1, укладеним між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2
26 липня 2012 року між ПАТ «Енергобанк» та Державною іпотечною установою був укладений договір відступлення права вимоги № 456/12. За умовами вказаного договору до Державної іпотечної установи перейшло право вимоги за: договором про іпотечний кредит № 60/2012-Д від 22 червня 2012 року; іпотечним договором № б/н від 22 червня 2012 року, та договором поруки від 22 червня 2012 року № 60/2012-Д-П-1.
26 липня 2012 року між Державною іпотечною установою та ПАТ «Енергобанк» було укладено договір відступлення права вимоги № 456/12, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги за вказаними вище договорами, що підтверджується договором, матеріалами переписки.
31 липня 2012 року ПАТ «Енергобанк» направив ОСОБА_1 повідомлення про заміну кредитора на Державну іпотечну установу, що підтверджується повідомленням.
Листом від 18 лютого 2015 року позивач звернувся до відповідача ОСОБА_1 із пропозицією виконати умови договору та сплатити заборгованість за кредитом, де чітко і точно вказав реквізити банківських рахунків.
ОСОБА_1 перебувала за межами України, отримати особисто повідомлення про відступлення права вимоги змоги не мала.
30 березня 2015 року, 12 травня 2015 року, 9 липня 2015 року ОСОБА_1 зверталась до позивача та ПАТ «Енергобанк» із письмовими заявами щодо порядку виконання договору, що підтверджується заявами, поштовими квитанціями і повідомленнями.
На вказані заяви ОСОБА_1 було надано відповіді ПАТ «Енергобанк» від 17 липня 2015 року та Державної іпотечної установи від 18 травня 2015 року та 30 липня 2015 року, що підтверджується листами.
Заборгованість за лютий-липень 2015 року на суму 52804,50 грн. погашено ОСОБА_1 за період з 28 липня 2015 року по 6 серпня 2015 року, що підтверджується оригіналами платіжними дорученнями та квитанціями.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Згідно із пунктом 2.4 Договору про іпотечний кредит позичальник зобов'язується до 22 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладання цього договору місяця, здійснювати повернення Кредиту та сплачувати нараховані Кредитором відсотки за користування Кредитом, ануїтет ними платежами в сумі, не менше 8 800 грн 75 коп. відповідно до графіку погашення Кредиту, шляхом внесення готівки до каси Кредитора або шляхом безготівкових перерахувань на рахунок відкритий у кредитора. Останній ануїтет ний платіж Позичальник зобов'язується здійснити не пізніше 22 червня 2022 року.
Відповідно до пункту 5.2.4 Договору про іпотечний кредит Кредитор має право вимагати від Позичальника дострокового повернення суми кредиту в частині або в цілому, сплати відсотків за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим Договором, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-яких зобов'язань за цим Договором або за Іпотечним договором, зокрема у випадках прострочення сплати чергового платежу понад трьох місяців.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом положень статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно із пунктом 8.1. договору про іпотечний кредит позичальника проінформовано та він згоден, що права вимоги за цим договором можуть бути передані у заставу або відступлені Державній іпотечній установі або іншим особам.
Сторони передбачили, що будь-які повідомлення, які направляються Позичальнику в рамках цього договору, повинні бути здійснені в письмовій формі та будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу позичальника, окрім випадків, що передбачені окремими положеннями цього договору (пункт 8.3 Договору).
Установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були проінформовані про відступлення ПАТ «Енергобанк» Державній іпотечній установі прав вимоги за договором про іпотечний кредит № 60/2012-Д від 22 червня 2012 року, іпотечним договором № б/н від 22 червня 2012 року та договором поруки від 22 червня 2012 року № 60/2012-Д-П-1 шляхом вручення повідомлення від 31 липня 2012 року.
Із змісту вказаного повідомлення вбачається, що грошові зобов'язання за Договором про іпотечний кредит та порядок їх виконання, встановлений цим договором залишаються не змінними.
У зв'язку із прийняттям Державною іпотечною установою рішення про припинення обслуговування ПАТ «Енергобанк» іпотечних кредитів, Державною іпотечною установою на адресу ОСОБА_1 було направлено лист-повідомлення від 18 лютого 2015 року із зазначенням нових реквізитів для перерахування платежів за іпотечним договором на рахунок позивача та з проханням чітко дотримуватись усіх умов та порядку погашення іпотечного кредиту, які містяться у договорі про іпотечний кредит, іпотечному договорі та указаному листі-повідомленні. Також рекомендовано ОСОБА_1 . отримати від ПАТ «Енергобанк» довідку щодо стану заборгованості позичальника за договором про іпотечний кредит.
30 березня 2015 року ОСОБА_1 на адресу ПАТ «Енергобанк» та Державної іпотечної установи було направлено заяву із проханням письмово підтвердити зміну реквізитів для сплати кредиту та направити їй довідку про залишок заборгованості за іпотечним договором.
12 травня та 09 липня 2015 року на адресу ПАТ «Енергобанк» та Державної іпотечної установи Сак В.М. повторно було направлено зазначену вище заяву, що підтверджується, поштовими квитанціями і повідомленнями про поштове відправлення.
У відповідь на вказані заяви ПАТ «Енергобанк» направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення від 17 липня 2015 року із зазначенням реквізитів, на які необхідно здійснювати платежі щодо погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит.
Державною іпотечною установою у відповідь на заяви ОСОБА_1 від 30 березня, 12 травня та 09 липня 2015 року було направлено листи від 18 травня та 30 липня 2015 року із повідомленням про залишок заборгованості ОСОБА_1 за укладеним між сторонами договором про іпотечний кредит та вимогою терміново погасити прострочені платежі й сплатити нараховану пеню (а.с. 131?134). Залишок заборгованості ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит, як зазначено у листі від 30 липня 2015 року, станом на 28 липня 2015 року становив: 478 254 грн 22 коп. - залишок за основним боргом; 18 687 грн 68 коп. - прострочена заборгованість за основним боргом; 32 035 грн 81 коп. - прострочена заборгованість зі сплати відсотків.
З матеріалів справи вбачається, що у період часу з 28 липня 2015 року по 06 серпня 2015 року відповідачем виконано вимоги Державної іпотечної установи викладені в листах від 18 травня і 30 липня 2015 року та в рахунок погашення простроченої заборгованості за договором про іпотечний кредит № 60/2012-Д від 22 червня 2012 року на рахунок Державної іпотечної установи було перераховано 52 804 грн 50 коп. (а.с. 42-45).
Зокрема ОСОБА_1 на рахунок позивача було перераховано: 28 липня 2015 року 8 800 грн 75 коп. (платіж за березень 2015 року); 29 липня 2015 року - 8 800 грн 75 коп. (платіж за квітень 2015 року); 31 липня 2015 року - 8 800 грн 75 коп. (платіж за травень 2015 року); 31 липня 2015 року - 8 800 грн 75 коп. (платіж за лютий 2015 року); 04 серпня 2015 року - 8 800 грн 75 коп. (платіж за червень 2015 року); 06 серпня 2015 року - 8 800 грн 75 коп. (платіж за липень 2015 року).
Установивши, що прострочення відповідачем ОСОБА_1 платежів за договором про іпотечний кредит мало місце за обставин, які від неї не залежали, а прострочена заборгованість боржником була погашена у період часу з 28 липня 2015 року по 06 серпня 2015 року, тобто до звернення позивача до суду, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у Державної іпотечної установи не виникло право на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів не погоджується з доводами касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції не спростовано наявність підпису ОСОБА_1 на повідомленні від 31 липня 2012 року про заміну кредитора та, відповідно, належне повідомлення боржника про відступлення права вимоги за договором про іпотечний кредит, оскільки вказане повідомлення не містить дати отримання його відповідачем.
Крім того, колегія суддів вважає, що встановлення цієї обставини не має вирішального значення для справи, оскільки в повідомленні від 31 липня 2012 року зазначено, що грошові зобов'язання за Договором про іпотечний кредит та порядок їх виконання, встановлений цим договором залишаються не змінними, і як вбачається із наявної в матеріалах справи довідки від 13 листопада 2015 року № 8121/11/2, та про що зазначає позивач у касаційній скарзі, прострочення платежів за кредитом виникло після зміни реквізитів для перерахування платежів за договором про іпотечний кредит на рахунок Державної іпотечної установи.
Доводи касаційної скарги про те, що у зв'язку з простроченням позичальником сплати кредитних платежів у Державної іпотечної установи виникло право на дострокове стягнення всієї заборгованості за договором про іпотечний кредит зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду, та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня
2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Державної іпотечної установи залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Київської області від 30 березня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Сімоненко
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров