Справа № 420/3574/19
07 листопада 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бжассо Н.В.,
за участі секретаря судового засідання Музики І.О.,
за участі позивача ОСОБА_1
представника відповідача Лисого С.О. (згідно довіреності),
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одеса за правилами загального позовного провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за результатом розгляду якого, з урахуванням уточненої позовної заяви від 18.09.2019 року (арк. с.126-132), позивач просить суд:
Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області «По особовому складу» від 22.05.2019 року № 585, в частині звільнення ОСОБА_1 з посади старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області та призначення ОСОБА_1 на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Ренійського відділення поліції Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області;
Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 22.05.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що наказом № 585 о/с від 22.05.2019 року, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» (для більш ефективної роботи, виходячи з інтересів служби), капітана поліції ОСОБА_1 призначено на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Ренійського відділення поліції Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, звільнивши його з посади старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області. ОСОБА_1 з наказом не погоджується в частині його звільнення з посади старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області та призначення на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Ренійського відділення поліції Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області. Представник позивача зазначає, що підставою для підготовки та видання оспорюваного наказу по особовому складу слугувала «доповідна записка» начальника управління карного розшуку ГУ НП в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_2 . Водночас, ч. 3 розділу ІІІ Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції не містить в переліку такого документа, у якості підстави для підготовки та видання наказу по особовому складу, як «доповідна записка». Також, представник позивача зазначає, що доповідна записка складена підполковником поліції ОСОБА_2 , який не є прямим керівником позивача. Оспорюваний наказ не містить обґрунтувань, у чому саме буде полягати «більш ефективна служба» позивача у Ренійському ВП Ізмаїльського ВП ГУ НП в Одеській області у порівнянні з відділом кримінальної поліції Малиновського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області. Представник позивача зазначає, що ЗУ «Про Національну поліцію» не визначає та не розкриває понять «переміщення» та «переведення», на відміну від Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України). Приписами ст. 32 КЗпП України визначено, що переведення працівника на іншу роботу в іншу місцевість допускається лише за згодою працівника. Не вважається переведенням і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві у тій же місцевості на інше робоче місце. Позивач проходив службу у відділі, що знаходиться у м. Одеса, а оскаржуваним наказом позивача призначено до Ренійського відділу поліції в місті Рені. Тобто, наказом ГУ НП в Одеській області здійснено переведення позивача без його згоди.
Ухвалою суду від 14.06.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.07.2019 року.
03.07.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який ГУ НП в Одеській області позовні вимоги не визнає. На адресу начальника ГУ НП в Одеській області надійшла доповідна записка УКР Головного управління Могили В.С. від 15.05.2019 року за вих.. № 2/1-2931, в якій зазначено, що працівниками кримінального блоку Головного управління здійснено аналіз низької ефективності діяльності територіальних підрозділів кримінальної поліції, а саме Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУ НП в Одеській області з протидії вчиненню та розкриттю кримінальних правопорушень та виконанню за планового навантаження, встановлення ряду причин, які негативно впливають на результати роботи. З урахуванням встановлених під час аналізу обставин, виникла необхідність посилити вказаний підрозділ працівниками, які мають стаж роботи понад 5 років. Враховуючи вищевизначене, з метою посилення кримінального блоку Ренійського ВП Ізмаїльського ВП, виходячи з інтересів служби, відповідно до ст. 65 ЗУ «Про Національну поліцію», запропоновано начальнику ГУ НП в Одеській області призначити на рівнозначну посаду - старшого оперуповноваженого СПК Ренійського ВП Ізмаїльського ВП - старшого оперуповноваженого ВКП Малиновського ВП капітана поліції Соколана С.М.
Наказом начальника ГУ НП в Одеській області № 585 о/с від 22.05.2019 року, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 65 ЗУ «Про Національну поліцію» (для більш ефективної роботи, виходячи з інтересів служби), капітана поліції ОСОБА_1 призначено на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Ренійського відділення поліції Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, звільнивши його з посади старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області. Представник відповідача зазначає, що позивача не позбавлено спеціального звання та не понижено у спеціальному званні, а лише переміщено на рівнозначну посаду, у зв'язку із службовою необхідністю. Представник відповідача зазначає, що позивач застосовує невірний нормативно-правий акт, щодо визначення прямого керівника, а саме Наказ МВС України № 1235, який нібито визначає поняття прямого керівника, тоді як ст. 2 Дисциплінарного статуту визначено поняття керівників та підлеглих, згідно з яким начальник управління карного розшуку ГУ НП в Одеській області по відношенню до позивача є прямим керівником. Представник відповідача зазначає, що поліція має спеціальний статус та керується виключно нормами спеціального законодавства в часині прийняття, переміщення та звільнення осіб зі служби. Законодавством чітко врегульовано, що переміщення поліцейських для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби здійснюється за ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Також, відповідач просить суд під час вирішення справи по суті врахувати позицію Верховного Суду по справі № 825/896/18, яку викладено у постанові від 31.05.2018 року.
Ухвалою суду від 10.09.2019 року, яка занесена до протоколу підготовчого засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 18.09.2019 року.
25.09.2019 року, після виходу з нарадчої кімнати, суд, ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання, передав справу на перерозподіл, у зв'язку з відсутністю повноважень судді Гусева О.Г.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 26.09.2019 року, справа № 420/3574/19 передана на розгляд судді Бжассо Н.В.
Ухвалою суду від 01.10.2019 року справу № 420/3574/19 прийнято до провадження суддею Бжассо Н.В. та розпочато спочатку судовий розгляд справи по суті. Призначено судове засідання на 23.10.2019 року.
05.11.2019 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення, згідно з якими представник відповідача зазначає, що наказ МВС № 1235 від 23.11.2016 року відповідачем під час видання наказу не застосовувався, а застосовувалася постанова КМУ № 55 від 17.01.2018 року, яка затверджує типову інструкцію з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади. Представник відповідача зазначає, що Наказ № 1235 від 23.11.2016 року не охоплює всі правовідносини під час проходження служби особами рядового та начальницького складу. Представник відповідача з приводу посилань позивача на постанову Верховного Суду № 420/5192/18 зазначає, що практика Верховного Суду для судів інших інстанцій носить рекомендаційний характер. Крім цього, в наведеній постанові працівник був переміщений в порядку ст. 65 ЗУ «Про Національну поліцію», проте, обставини справи відрізняються від обставин в наявній справі, оскільки у справі № 420/5192/18 працівник був переведений по службі, а у даній справі - переміщений. Крім цього, представник відповідача просить суд врахувати позицію Верховного Суду у справі № 820/6677/16 від 28.11.2018 року, а саме п. 24, 25, 30 рішення.
06.11.2019 року від представник позивача надійшла відповідь позивача на пояснення відповідача, з огляду на яку позивач не погоджується з доводами представника відповідача та зазначає, що відповідно до ст. 59 ЗУ «Про Національну поліцію» рішення з питань проходження служби оформлюються наказами по особовому складу на підставі документів, які встановлюються Міністерством внутрішніх справ України. Також, представник позивача зазначає, що правові висновки Верховного Суду є обов'язковими для застосування судами нижчих інстанцій. Представник позивача, зазначає, що ЗУ «Про Національну поліцію» ототожнює поняття «переведення» та «переміщення», а правовідносини у справі № 420/5192/18 є цілком тотожними правовідносинам у даній справі.
Позивач, представник позивача під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача під час судового розгляду справи заперечував проти задоволення адміністративного позову.
Суд вислухав представника позивача, представника відповідача, розглянув матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками справи докази в їх сукупності та робить наступні висновки.
Відповідно до доповідної записки начальника УКР ГУ НП в Одеській області підполковника поліції В.С. Могили від 15.05.2019 року на адресу начальника ГУ НП в Одеській області генерала поліції третього рангу ОСОБА_3 , проведеним аналізом низької ефективності діяльності територіальних підрозділів кримінальної поліції, а саме Ренійського ВП Ізмаїльського ВП з протидії вчиненню та розкриттю кримінальних правопорушень та виконанню запланованого навантаження, встановлені ряд причин, які негативно впливають на результати роботи. Так, протягом поточного року на території Ренійського ВП Ізмаїльського ВП зареєстровано понад 90 кримінальних правопорушень, з яких третина - тяжкі та особливо тяжкі злочини. На території району скоєно 1 ТТУ, 2 пограбування, 39 крадіжок, 2 факти пошкодження майна, 1 з яких вчинений шляхом вибуху, виявлено 2 факти незаконного поводження зі зброєю та боєприпасами. За розкриттям 3 злочинів безпосередній контроль здійснює керівництво Національної поліції, що потребує додаткової уваги. Слід також зазначити, що географічне розташування Ренійського району та прозорість державного кордону сприяє збільшенню міграції, що значно впливає на майнову злочинність в регіоні та ускладнює криміногенну ситуацію по області. Необхідно враховувати національний склад населення вказаного району, де мешкає значна кількість осіб молдавської, гагаузької та ромської національності, з числа яких традиційно складаються етнічні злочинні угрупування, які спеціалізуються на кримінальних діяннях, пов'язаних з вчиненням пограбувань, розбійних нападів та незаконним обігом наркотичних речовин. Протидія цим явищам потребує здійснення додаткових оперативно-розшукових заходів, таких як захист інтересів держави, громадян від злочинних посягань шляхом проведення спеціальних профілактичних заходів, направлених у першу чергу на протидію незаконному переміщенню через державний кордон зброї, вибухівки, наркотичних речовин, осіб, що перебувають у розшуку, протидії торгівлі людьми, нелегальній міграції. Це не повний перелік завдань, які покладені на працівників кримінальної поліції. Однак, при цьому недостатній досвід роботи працівників кримінального блоку (більше половини до трьох років) та широкий спектр завдань, які покладені на працівників кримінальної поліції вказаного підрозділу не дозволяють більш оперативно та ефективно виконувати роботу. Незважаючи на те, що в підрозділі вакантна лише 1 посада (штатна чисельність кримінальної поліції підрозділу 9 посад), але для даного підрозділу це вагомо і суттєво впливає на якість та ефективність роботи. Також, з урахуванням перебування працівників на чергуванні, у відпустках, лікарняних, відрядженнях тощо, для виконання оперативних завдань на службі залишається лише половина особового складу, що сприяє суттєвому збільшенню навантаження на кожного. Перелічені фактори негативно впливають на результати оперативно-службової діяльності та позбавляють можливість оперативному складу якісно відпрацьовувати територію обслуговування, що в свою чергу призводить до збільшення кількості вчинених кримінальних правопорушень та низького рівня розкриття злочинів. З урахуванням викладеного, виникає необхідність посилити вказаний підрозділ працівниками, які мають стаж роботи понад 5 років та укомплектувати наявну вакантну посаду. Враховуючи вищезазначене, з метою посилення кримінального блоку Ренійського ВП Ізмаїльського ВП, виходячи з інтересів служби, відповідно до ст. 65 ЗУ «Про Національну поліцію», В ОСОБА_4 . Могила запропоновував призначити на рівнозначну посаду - старшого оперуповноваженого СКП Ренійського ВП Ізмаїльського ВП - старшого оперуповноваженого ВКП Малиновського ВП капітана поліції Соколана С.М.
Суд зазначає, що на доповідній записці наявна резолюція начальник ГУ НП про згоду з пропозицією підполковника поліції ОСОБА_2 .
Згідно з витягом з наказу ГУ НП в Одеській області № 585 о/с від 22.05.2019 року, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 65 ЗУ «Про Національну поліцію», призначено для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби капітана поліції ОСОБА_1 старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Ренійського відділення поліції Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, звільнивши з посади старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Малиновського відділу поліції в місті Одесі цього Головного управління. Підстава: доповідна записка підполковника поліції Могили В.С ОСОБА_5 , начальника управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області від 15.05.2019 року.
Згідно з рапортом начальника Ренійського відділення поліції Ізмаїльського відділу поліції ГУ НП в Одеській області, з часу підписання наказу до роботи у Ренійському ВП Ізмаїльського ВП ОСОБА_1 не приступав. У телефонному режимі надав інформацію про його перебування на лікарняному у поліклініці ДУ «ТМО МВСУ по Одеській області».
Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про Національну поліцію», національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про Національну поліцію», завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги
Приписами ст. 3 ЗУ «Про Національну поліцію» передбачено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про Національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЗУ «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Приписами ч. 3 ст. 59 ЗУ «Про Національну поліцію», рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про Національну поліцію», видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Частиною 5 ст. 59 ЗУ «Про Національну поліцію» передбачено, що порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЗУ «Про Національну поліцію», особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Приписами п. 2 ч. 1 ст. 65 ЗУ «Про Національну поліцію» передбачено, що переміщення поліцейських здійснюється: на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону.
Відповідно до ч.2 ст.65 ЗУ «Про Національну поліцію», посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції.
Відповідно до ч. ч. 7 - 9 ст. 65 ЗУ «Про Національну поліцію», переведення поліцейських здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.
Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
Суд зазначає, що з огляду на наведені положення ЗУ «Про Національну поліцію», законодавством передбачено можливість переміщення поліцейського на рівнозначну посаду для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.
Переміщення поліцейського, якщо спеціальне звання за займаною ним посадою відповідає спеціальному званню посади, на яку він переміщується, є переміщенням на рівнозначну посаду.
Суд зазначає, що не приймає до уваги доводи представника позивача з приводу того, що оскаржуваний наказ не містить обґрунтувань щодо більш ефективної служби позивача у Ренійському ВП Ізмаїльського ВП ГУ НП в Одеській області, оскільки з огляду на зміст наказу підставою для його прийняття слугувала доповідна записка підполковника поліції ОСОБА_2 , начальника управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області від 15.05.2019 року, в якій, на думку суду, чітко та обґрунтовано зазначено в чому полягає більш ефективна служба позивача у Ренійському ВП Ізмаїльського ВП ГУ НП в Одеській області з урахуванням інтересів служби.
Щодо посилань представника позивача на той факт, що оскаржуваний наказ прийнятий на підставі доповідної записки, яка складена особою, яка не є прямим керівником позивача, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 2 ч. 3 Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.11.2016 № 1235, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2016 року за № 1668/29798 (далі - Порядок № 1235), підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, за своїм службовим становищем поліцейські можуть бути керівниками або підлеглими стосовно інших поліцейських.
Керівник - це службова особа поліції, наділена правами та обов'язками з організації службової діяльності підлеглих їй поліцейських та інших працівників поліції і контролю за їхньою службовою діяльністю.
Керівник, якому поліцейський підпорядкований за службою, у тому числі тимчасово, є прямим керівником для нього. Найближчий до підлеглого прямий керівник є безпосереднім керівником.
Позивач до видання наказу № 585 від 22.05.2019 року обіймав посаду старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Малиновського ВП в місті Одесі ГУ НП в Одеській області та вказаним наказом призначений на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУ НП в Одеській області.
Доповідна записка про доцільність переміщення по службі позивача складена начальником управління карного розшуку ГУ НП в Одеській області, тобто прямим керівником позивача.
Таким чином, суд робить висновок про відсутність порушень законодавства в частині ініціювання процедури переміщення позивача по службі підполковником поліції ОСОБА_2 .
Згідно з п. 2 ч. 1 Порядку № 1235, рішення з питань проходження служби в поліції оформлюються письмовими наказами по особовому складу.
Відповідно до ч. 2 Порядку № 1235, підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності: призначення на посади, переміщення по службі, тимчасове виконання обов'язків за іншою посадою.
Згідно з п. 1, 3 ч. 3 Порядку № 1235, видавати накази по особовому складу можуть керівники органів та підрозділів поліції, а також закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року № 1235.
Так, пунктами 1-3 Переліку документів з питань проходження служби передбачає, що такими документами є: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі, подання про призначення на посаду, подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з положеннями Інструкції з оформлення документів у системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС від 27.07.2012 року № 650, рапорт (від фр. rapport - повідомляти) - письмове звернення працівника до вищої посадової особи з викладом питань службового чи особистого характеру і висловленням у зв'язку з цим відповідного прохання.
Доповідна записка - це документ, адресований керівникові установи, яким останній інформується про невідомий йому факт, подію тощо, з обов'язковим внесенням пропозицій.
Подання - документ, що містить пропозиції про призначення, переміщення або заохочення особового складу, а також рекомендації щодо визначених дій і заходів з питань діяльності установ.
Згідно з п. 81 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55, проекти наказів (розпоряджень) з кадрових питань (особового складу) (про прийняття на роботу, звільнення, надання відпустки, відрядження тощо) готує кадрова служба на підставі рішень (вказівок) керівника установи організаційно-розпорядчого чи нормативно-правового характеру, доповідних записок керівників структурних підрозділів, конкурсних документів (протоколів та рішень атестаційної чи іншої комісії), заяв працівників, трудових договорів та інших документів.
Приписами ст. 1 ЗУ «Про Національну поліцію» передбачено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Таким чином, суд робить висновок, що Національна поліція та її структурні підрозділи, як орган виконавчої влади, у своїй діяльності можуть керуватися приписами Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55, яка передбачає, що накази з кадрових питань можуть видаватися на підставі доповідних записок.
Суд зазначає, що приписами ч. 8 ст. 65 ЗУ «Про Національну поліцію» передбачено, що для переміщення поліцейського по службі необхідна наявність ініціативи прямого керівника та порушення таким керівником питання про переміщення підлеглої особи по службі.
Доповідна записка, в якій наведена обґрунтована пропозиція про переміщення ОСОБА_1 по службі, на думку суду, є ініціативою прямого керівника про переміщення підлеглого по службі.
Таким чином, суд робить висновок, що наказ № 585 від 22.05.2019 року правомірно прийнятий на підставі доповідної записки від 15.05.2019 року.
Щодо посилання позивача на висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 17.10.2019 року у справі № 420/5192/18 та необхідність застосування до спірних правовідносин ст. 32 КЗпП України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Приписами ч. 2 ст. 356 КАС України, у постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися вказівка про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду.
Згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Тобто, КАС України містить вимоги щодо обов'язкового врахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, що викладені у рішенні у зразковій справі при розгляді типової справи.
Справа № 420/5192/18 не є зразковою.
В інших випадках, з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 та ч. 2 ст. 356 КАС України, обов'язковому застосуванню судом першої інстанції підлягають висновки, що викладені у постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду, тоді як постанова від 17.10.2019 року прийнята Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, а отже, суд має право відступити від правової позиції, що викладена Верховним судом у постанові від 17.10.2019 року у справі № 420/5192/18.
Статтею 32 КЗпП України визначено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Суд зазначає, що пріоритетними для застосування до спірних правовідносин є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Закон України «Про Національну поліцію» є спеціальним нормативно-правовим актом, який згідно з преамбулою Закону, визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Оскаржуваний позивачем наказ прийнятий згідно з п. 2 ч. 1 ст. 65 ЗУ «Про Національну поліцію», згідно з якою переміщення поліцейських здійснюється: на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.
Відповідно до ч. ч. 7 - 9 ст. 65 ЗУ «Про Національну поліцію», переведення поліцейських здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.
Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
З огляду на наведені положення ЗУ «Про Національну поліцію», вказаний Закон не наводить визначення понять «переміщення» та «переведення», проте, обидва поняття застосовуються у статті 65 ЗУ «Про Національну поліцію», яка й регулює порядок переміщення та переведення поліцейських.
Зокрема, ст. 65 ЗУ «Про Національну поліцію» визначає, що переведення поліцейських здійснюється, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.
Тобто, ЗУ «Про Національну поліцію» ототожнює процедуру переміщення та переведення поліцейських, визначаючи, що у разі, якщо звільнення особи з однієї посади та призначення та іншу належить до повноважень різних керівників, то здійснюється переведення, а якщо звільнення та призначення на посаду належить до компетенції одного керівника, то здійснюється переміщення.
Суд зазначає, що оскаржуваний наказ, яким позивача звільнено з посади старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Малиновського ВП в мсті Одесі ГУ НП в Одеській області та призначено на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Ренійського ВП Ізмаїльського ВП ГУ НП в Одеській області, прийнято начальником ГУ НП в Одеській області О.В ОСОБА_5 Бехом.
Суд вважає, що в даному випадку до спірних правовідносин не може бути застосовано норми КЗпП України, оскільки ЗУ «Про Національну поліцію» не містить прогалин у регулюванні спірних правовідносин, а регулює спірні правовідносини по-іншому, аніж КЗпП України.
Так, трудове законодавство передбачає, що працівник не може бути переведений на роботу в іншу місцевість без його згоди, а норми ЗУ «Про Національну поліцію» регулюють порядок переведення та переміщення поліцейських не виокремлюючи при цьому особливостей переведення та переміщення працівників в іншу місцевість.
Суд зазначає, що при вирішенні даного спору враховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі "Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії" за заявою N 63235/00, що викладені у рішенні від 19 квітня 2007 року.
Так, у вказаному рішенні Європейський Суд з прав людини вказав: « 47. У зв'язку з цим Суд запровадив функціональний критерій, заснований на характері обов'язків службовця та його відповідальності. Особи, що займають посади, пов'язані з виконанням обов'язків щодо захисту загальнодержавних інтересів або з участю у здійсненні визначених публічним правом повноважень, володіють частиною суверенної влади держави. Держава має законний інтерес щодо налагодження з такими службовцями спеціальних відносин, заснованих на вірності та відданості. З іншого боку, щодо інших посад, які не мають у собі аспектів «державного управління», держава не має такого інтересу. (див. згадану вище справу «Пеллегрін» (Pellegrin), п. 65). Таким чином, Суд постановив, що із сфери застосування пункту 1 статті 6 вилучаються лише такі спори, що порушуються державними службовцями, чиї обов'язки є типовим прикладом специфічної діяльності, пов'язаної з державною службою, оскільки останні діють як представники державної влади і відповідають за захист загальнодержавних інтересів та інтересів інших державних органів. Яскравим прикладом такої діяльності є збройні сили та поліція (п. 66). Суд дійшов висновку, що жодні спори між адміністративними органами та службовцями, які займають посади, пов'язані з виконанням покладених публічним правом повноважень, не входять досфери застосування пункту 1 статті 6 (п. 67).
48. Суд зазначає, що рішення у справі « ОСОБА_6 » (Pellegrin) було сформульоване досить категорично; якщо посада належала до зазначеної категорії, то всі спори, незалежно від їхньої природи, вилучалися із сфери застосування статті 6. Допускався тільки один виняток: всі спори, що стосувалися пенсій, підпадали під сферу застосування пункту 1 статті 6, оскільки з виходом на пенсію службовця, спеціальні відносини між ним та державними органами припиняються. Службовець опиняється в ситуації, яка прирівнюється до ситуації службовців, які працюють згідно з приватним правом: спеціальні відносини, засновані на вірності і відданості, що пов'язують його з державою, перестають існувати, і такий службовець не може більше володіти частиною суверенної влади держави (див. згадану вище справу «Пеллегрін»(Pellegrin), п. 67).
49. Важливо відзначити, що Суд підкреслив, що при використанні функціонального критерію він повинен, виходячи з предмета та цілей Конвенції, застосовувати обмежувальне тлумачення винятків із гарантій, що надаються пунктом 1 статті 6. Це має зменшити число випадків, коли державні службовці не могли б скористатисянаданим їм конкретним і ефективним захистом (як це підтверджується у рішенні «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France) [ВП], № 30979/96, п. 40, ECHR2000-VII).»
Суд зазначає, що вказане рішення стосувалося статті 6 Конвенції «Право на справедливий суд», проте, наведений у рішенні функціональний критерій із посиланням на рішення у справі «Пеллегрін», на думку суду, може бути застосований і у даній справі.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 є поліцейським, який виконує обов'язки щодо захисту загальнодержавних інтересів, склав Присягу поліцейського та є державним службовцем, який несе службу особливого характеру.
Таким чином, суд вважає, що держава може встановлювати для поліцейських окремий порядок проходження служби, який відрізняється від виконання обов'язків працівником за трудовим законодавством, і такий порядок може обмежувати права осіб, які проходять службу у поліції по відношенню до прав працівників, які виконують роботу за трудовим законодавством.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, зо адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді до задоволення не належить.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд робить висновок, що адміністративний позов ОСОБА_1 не належить до задоволення.
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Одеській області (адреса: вул.Ак Філатова, 15-А, м. Одеса, 65080; код ЄДРПОУ 40108740).
Повний текст рішення складений та підписаний судом 15.11.2019 року.
Суддя Н.В. Бжассо
.