Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 листопада 2019 р. Справа№200/10451/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Буряк І.В.,
секретаря судового засідання Соколової С.О.,
за участю:
представника позивача: Яковлєва А ОСОБА_1 С.
представник відповідача не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 (надалі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Донецькій області), за змістом якої просив визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Донецькій області щодо відмови від звільнення від обов'язків платника ЄСВ та нарахування боргу у сумі 17 554,24 грн., станом на 28.05.2019; зобов'язати ГУ ДФС у Донецькій області звільнити від виконання обов'язків платника ЄСВ та нарахування боргу з ЄСВ ОСОБА_2 .
Позовні вимоги мотивовані наступним.
Місцезнаходженням позивача, є м. Торецьк - населений пункт, розташований на лінії зіткнення, територія, на якій проводиться антитерористична операція (далі - АТО).
13 травня 2019 року позивач звернувся до ГУ ДФС у Донецькій області із заявою про звільнення від виконання обов'язків платника ЄСВ на період з 01.05.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Однак, відповідач простим поштовим повідомленням від 04.06.2019 направив на адресу позивача лист, відповідно до якого повідомлено про наявність у позивача боргу з ЄСВ у сумі 17 551,24 грн. станом на 28.05.2019.
Позивач наполягає, що вимога про сплату боргу з ЄСВ ним не отримувалася та про наявність такої він не обізнаний. У свою чергу, відповідач протиправно не вживає заходів щодо списання заборгованості з ЄСВ, яка виникла проти волі позивача.
Нормативною підставою позову вважає положення Законів України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669 (далі - Закон № 1669) та положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо списання податкового боргу.
10 жовтня 2019 року ГУ ДФС у Донецькій області надало відзив на позовну заяву, за змістом якого просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи це таким.
Позивач є платником ЄСВ та в силу п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 зобов'язаний своєчасно нараховувати та сплачувати вказаний платіж. У свою чергу відповідач, як контролюючий орган, виконує обов'язки, встановлені ст. 25 вказаного закону та «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 499 (в редакції наказу Міністерства фінансів України 28.03.2016 № 393) зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 21.04.2016 за № 609/28739. (далі Інструкція № 499)
Закон № 2464 не скасовує у цілому обов'язків платника щодо нарахування та сплати ЄСВ, а надає можливість на певний час не виконувати їх у повному обсязі.
04 листопада 2019 року до суду надійшла заява позивача про розгляд справи у спрощеному письмовому порядку, за його відсутності.
Протокольною ухвалою суду від 13 листопада 2019 року підготовче провадження у справі закрито, розгляд справи по суті призначено у цей же день, проти чого представниця відповідача не заперечувала.
Фактичні обставини встановлені судом у справі такі.
ОСОБА_2 мав статус фізичної особи - підприємця, РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку у Торецькій ДПІ Костянтинівського-Дружківського управління ГУ ДФС у Донецькій області.
Згідно інформаційних даних ДФС України позивач, як фізична особа-підприємець з 01.07.2012 по 30.09.2014 перебував на спрощеній системі оподаткування, а з 01.10.2014 по 27.12.2018 на загальній системі оподаткування.
27 грудня 2018 року позивачем подано заяву про припинення підприємницької діяльності.
У матеріалах справи наявні корінці вимог про сплату боргу з ЄСВ: від 17.09.2014 № Ф-9946-25, від 21.01.2016 № Ф-9946-25, від 18.02.2016 № Ф-9946-25, від 10.09.2018 № Ф-9946-25.
За даними ІКП позивача судом встановлено, що борг з ЄСВ у загальному розмірі 17 551,24 грн. позивачу нараховано за період з 21.07.2014 по 19.10.2018.
13 травня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою, за змістом якої просив звільнити його від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, про прийняте рішення повідомити письмово. Вказана заява податковим органом отримана тією ж датою.
04 червня 2019 року ГУ ДФС у Донецькій області надано відповідь № 44467/10/05-99-13-06-24 на заяву позивача від 13.05.2019, за змістом якої зазначено, що Закон № 2464 не звільняє від виконання обов'язків передбачених ч. 2 ст. 6 цього закону, а надає можливість на певний період не виконувати їх у встановлені строки та своєчасно.
Письмові докази, що містяться у матеріалах справи досліджені судом у порядку передбаченому ст. 211 КАС України.
Спір щодо фактичних обставин справи між сторонами - відсутній.
Предметом спору є встановлення факту бездіяльності податкового органу за результатами розгляду заяви позивача від 13.05.2019 та наявність правових підстав для зобов'язання відповідача звільнити позивача від виконання обов'язків зі сплати ЄСВ та нарахування боргу.
Правова позиція суду обґрунтована наступним.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Стаття 12 Закону № 2464 передбачено завдання та функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, зокрема такі:
1. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань:
2) забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску;
3) здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску;
Статтею 25 вказаного закону регламентовані заходи впливу та стягнення за невиконання чи неналежне виконання цього закону.
Станом на момент звернення позивача до відповідача із заявою про звільнення від виконання обов'язків передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 пункт 94 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 викладено у такій редакції: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».
На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-рзатверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».
Місто Торецьк, на території якого розташований податковий орган на обліку якого перебував позивач, як платник єдиного внеску, входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (пункт 22, чинне).
Разом із тим, суд вважає, що звільнення від виконання обов'язків платника ЄСВ, що передбачені ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 на підставі п. 9-4 цього закону має місце не на підставі рішення податкового органу за наслідками розгляду відповідної заяви платника, а в силу прямої дії норми закону.
В подальшому, як передбачено, абз. 4 пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 недоїмка з ЄСВ, що виникла у платників, що відповідають встановленим критеріям визнається безнадійною та підлягає списанню у порядку передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу.
У свою чергу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 (Пз/9901/22/18) зазначила таке: «Щодо подання заяви як обов'язкової підстави для звільнення від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що її подання є додатковою умовою для списання і в подальшому не нарахування штрафних санкцій та пені на суми несвоєчасної сплати зобов'язань по єдиному внеску, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу. Платник єдиного внеску має можливість подання такої заяви протягом певного строку (тридцяти днів) після закінчення антитерористичної операції.
Крім того, Велика Палати Верховного Суду у вказаній постанові залишили без змін висновок суду першої інстанції про те, що Закон № 2464-VІ не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Тому у суду немає нормативних підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо заявлених позивачем питань та відповідно зобов'язання до вчинення означених позивачем дій.
Крім того, судом встановлено, що відповідь на заяву від 13.05.2019 відповідачем надано.
Вимоги щодо скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ позивачем не заявлялися, рівно як і вимоги щодо списання такого боргу, як безнадійного, у порядку передбаченому ПК України.
Окремо суд звертає увагу, що норми Закону № 2464 не містять положень, якими би призупинялися чи скасовувалися повноваження податкових органів на контроль за нарахуванням та обліком ЄСВ на період проведення АТО.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При вирішенні даної справи суд врахував висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №805/775/16-а, від 30 березня 2018 року у справі № 812/292/18, від 21 вересня 2018 року у справі №805/3636/16-а, від 21 серпня 2018 року у справі №805/826/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 812/89/16, від 30 січня 2018 року у справі № 812/505/17, від 30.03.2018 року у зразковій справі № 812/282/18, від 27.11.2018 у справі № 805/257/18а.
На підставі викладеного підстави для задоволення позову відсутні.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись пп. 15.5 Розділу VII Перехідних положень, статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступну та резолютивну частини рішення проголошено у судовому засіданні 13 листопада 2019 року, повний текст виготовлений 14 листопада 2019 року.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Буряк