Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 листопада 2019 р. Справа№200/9801/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Буряк І.В.,
секретаря судового засідання Соколової С.О.,
за участю:
представник позивача Брага А.І.
представник відповідача 1 не з'явився
відповідач 2 не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Агротіс” до Державної служби України з безпеки на транспорті управління Укратрансбезпеки у Донецькій області, виконуючого обов'язки начальника Управління Уктрансбезпеки у Донецькій області Єфімова Сергія Івановича про визнання дій протиправними та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АГРОТІС» (надалі - позивач, ТОВ «Агрофірма «АГРОТІС») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області (надалі - відповідач-1, Управління) та виконуючого обов'язки начальника Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області (далі - відповідач-2) про визнання дій протиправними та скасування постанови Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області від 23.07.2019 №081396 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1 700,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено таке:
Управлінням проведено перевірку транспортних засобів, які належать позивачу та встановлено порушення вимог чинного законодавства, в частині надання послуг перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема виявлено відсутність індивідуально-контрольної книжки водія.
Проте, відповідачем не враховано, що водій ТОВ «Агрофірми «АГРОТІС» здійснював, виключно внутрішні автомобільні перевезення, а не міжнародні та не послуги з перевезень, а тому обов'язок ведення та пред'явлення до перевірки, зокрема, протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу відсутній.
Також позивач зазначає, що транспортний засіб ГАЗ реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Агрофірма «АГРОТІС» був обладнаний тахографом, що не заперечувалося представником відповідача, відтак, у позивача відсутній обов'язок вести індивідуальну контрольну книжку водія.
Крім того, відповідачем порушено право позивача подати пояснення та клопотання при розгляді матеріалів про порушення, оскільки виконуючий обов'язки начальника ОСОБА_1 категорично відмовився вислухати їх.
Звертає увагу суду на відсутність доказів того, що ТОВ «Агрофірма «АГРОТІС» належним чином повідомлялося про місце і час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а тому вважає, що його право на належне повідомлення, подання зауважень, висловлення заперечень порушено.
Відзиву на позовну заяву відповідачі у справі до суду не подавали.
Відповідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 24 вересня 2019 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін у справі.
У судовому засіданні від 13 листопада 2019 року позивач надав пояснення у справі, де серед іншого зазначив, що з технічних причин не може надати докази обладнання відповідного вантажного автомобілю тахографом. Однак, наголосив, що відповідач-1 порушив його права, оскільки не повідомив у належний спосіб про час та дату розгляду справи про накладення штрафу. У свою чергу, відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України саме на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок доведення правомірності прийняття рішення.
Крім того, пояснив суду, що представник позивача обізнаний зі спірною постановою, оскільки у день її прийняття перебував у приміщенні відповідача-1 у особистих справах, проте вказаний факт жодним чином не свідчить про дотримання відповідачем-1 вимог закону щодо способу повідомлення позивача.
На підставі викладеного представник позивача вимоги позовної заяви підтримав та просив задовольнити їх повністю.
Відповідачі у справі до судового засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомляли, клопотань з даного приводу не надсилали.
Враховуючи думку представника позивача та керуючись ч. 1 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати за відсутності належним чином повідомлених представників відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення у справі, суд встановив наступне.
ТОВ «Агрофірма «АГРОТІС» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 30228170, місцезнаходження: 85672, Донецька обл., Мар'їнський район, село Павлівка, вул. Центральна, буд. 84, Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний);
Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області проведено перевірку додержання вимог про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за результатами якої складено Акт від 20.06.2019 № 091989 (далі акт перевірки).
У вказаному акті зазначено таке.
Дата та час перевірки 20.06.2019 о 09 год. 45 хв, місце перевірки а/д Н-20 Слов'янськДонецькМаріуполь, км. 226. Направлення на перевірку від 18.06.2019 № 009962.
Проведено перевірку транспортного засобу марки ГАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 , посвідчення водія від 11.12.2001 НОМЕР_2 , ліцензійна картка № 30228170, що належить ТОВ «Агрофірма «АГРОТІС».
Під час перевірки виявлено, що під час надання послуг з перевезення вантажів згідно з ТТН від 20.06.2019 замовник ТОВ «Іллічпродукт», перевізник ТОВ «Агрофірма «АГРОТІС» на забезпечили наявність на т/з номерний знак НОМЕР_1 у водія ОСОБА_2 індивідуальної контрольної книжки водія, передбаченої ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за які передбачена ст. 60 вказаного Закону.
У графі пояснення водієм зазначено «ознайомлений».
На підставі встановлених порушень Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.07.2019 № 081396 за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за порушення передбачена абз.3 ч.1, ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», штраф у розмірі 1700,00 грн.
Перелічені вище письмові докази наявні у матеріалах справи та досліджені судом у порядку ст. 211 КАС України.
За таких фактичних обставин правова позиція суду обґрунтована наступним.
Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.
Відповідно до п. 1 Положення, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
У відповідності до п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3.
Розпорядженням КМУ № 1378-р від 16.12.2015 "Питання Державної служби з безпеки на транспорті" здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість їх виконання Укртрансбезпекою.
З огляду на викладене, Укртрансбезпека під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов'язкових до виконання.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, врегульовано Законом України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон).
Статтею 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року № 2344-III (далі - Закон №2344-III) визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України "Про транспорт" від 10.11.1994 № 232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.
Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону №2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Згідно ч. 3 вказаної статті, державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.
Частиною 11 статті 6 зазначеного Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Відповідно до ч.12 ст. 6 Закону №2344-ІІІ, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до п. 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567), державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 15 Порядку №1567 вказано виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється наявність визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до 20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності) (п. 21 Порядку №1567).
Пунктом 22 Порядку №1567. Передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Пункт 25 Порядку №1567. Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пункт 26 Порядку №1567. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Пункт 27 Порядку №1567. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Статтею 77 КАС України передбачено:
2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
3. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
4. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
На підставі викладеного, суд вважає, що обов'язок доведення у справах про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень покладається саме на такого.
Ухвалою суду від 28 вересня 2019 року встановлено відповідачам строк для надання відзиву та доказів, якими він обґрунтовується.
Ухвалою суду від 24 вересня 2019 року призначено розгляд справи у судовому засіданні з повідомлення сторін у справі для надання пояснень та доказів, якими підтверджується їх позиція у справі.
Вказане право відповідачами не реалізовано, вимоги, що ставляться ч. 2 ст. 77 КАС України щодо обов'язку доведення правомірності прийнятого рішення не виконано.
Таким чином, у суду не має жодних підстав для спростування позиції позивача про факт неповідомлення належним чином про час та дату розгляду справи, а також щодо інших обставин викладених у позовній заяві.
Оцінку правомірності рішення прийнятого при відсутності факту належного повідомлення суб'єкта господарювання про час та дату розгляду справи про порушення у подібних правовідносинах надана у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року справа №813/3415/18.
Враховуючи викладене, недотримання відповідачем-1 законодавства щодо належного повідомлення позивача є достатньою підставою для визнання протиправною та скасування спірної у справі постанови.
Крім того, позивачем заявлено у справі у якості відповідача-2 виконуючого обов'язки начальника Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області, однак, які саме права позивача порушено останнім та відповідне обґрунтування, позивачем у позові не вказано. Більше того, позовних вимог до відповідача-2, як посадової особи, у прохальній частині позовної заяви не висловлено, а тому у суду відсутні підстави для постановлення будь-яких рішень у цій частині.
Так як, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати зі сплаті судового збору, здійснені позивачем, у розмірі 1 921,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (частина 1 статті 139 КАС України).
Керуючись пп. 15.5 Розділу VII Перехідних положень, статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АГРОТІС» (85672, Донецька область, Мар'їнський район, село Павлівка, вул. Центральна, 84, ЄДРПОУ 30228170) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Академічна 11-1) про визнання протиправними та скасування постанови по застосування адміністративно-господарських штрафів - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову №081396 від 23 липня 2019 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АГРОТІС» у сумі 1700,00 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АГРОТІС» (85672, Донецька область, Мар'їнський район, село Павлівка, вул. Центральна, 84, ЄДРПОУ 30228170) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Академічна 11-1) судовий збір, сплачений за подання позову в розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) гривня.
Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступну та резолютивну частини рішення проголошено у судовому засіданні 13 листопада 2019 року, повний текст рішення виготовлений 14 листопада 2019 року.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Буряк