07 листопада 2019 року Справа №160/7705/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боженко Н.В.
за участі секретаря судового засідання Трошиної А.С.
за участі:
позивача ОСОБА_1
представника позивача Почтової С.С.
представника відповідача Мигаленко І. І .
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на судове оскарження вимоги про сплату боргу,-
09 серпня 2019р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №Ф-8684-53/12 від 11 травня 2019р., якою визначено суму боргу єдиного внеску у розмірі 21 030, 90 грн.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/7705/19 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019р. прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №160/7705/19 за вищезазначеним позовом, ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019р. суд призначив справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та запропонував позивачу подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведенням поважних причин такого пропуску.
05 листопада 2019 року до суду позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Дану заяву позивач обґрунтував тим, що про факт винесення Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ф-8684-53/12 від 11 травня 2019р. на суму 21 030, 90 грн. він дізнався з телефонної розмови з батьками у серпні 2019р. Позивач стверджує, що по 28 серпня 2019р. перебував у відрядженні з огляду на роз'їзний характер роботи, однак одразу ж оскаржив відповідну вимогу до суду, а фактично отримав особисто спірну вимогу поштовим відправленням 17 вересня 2019р., що підтверджується документально, тобто вже після подання до суду даного позову. З огляду на викладене, заявник просить суд поновити йому строк звернення до суду із даним позовом.
Під час підготовчого судового засідання 07 листопада 2019 року ОСОБА_1 підтримав дану заяву та просив поновити строк для звернення до адміністративного суду.
Представник відповідача проти поновлення строку звернення до суду заперечила.
Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд враховує наступне.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України - позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Оскільки спірні правовідносини стосуються сплати єдиного внеску, норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010р. (далі - Закон №2464), в даному випадку є спеціальними порівняно з нормами Кодексу адміністративного судочинства України, які стосовно спірних правовідносин є загальними.
Надаючи оцінку заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) винесена відповідачем 11 травня 2019 року, до суду позивач звернувся 09 серпня 2019 року, разом із тим копією конверта та роздруківкою з мережі Інтернет сайту "Укрпошта" підтверджено отримання позивачем вимоги, яка є предметом оскарження - 17 вересня 2019 року.
Суд зазначає, що право на звернення до адміністративного суду з позовом є складовою права на судовий захист, що передбачено статтею 55 Конституції України. Це право є диспозитивним правом у адміністративному процесі.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт перший статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992 року).
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року).
При цьому, як слідує з рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Так, відповідно до частини 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З огляду на викладені приписи Кодексу адміністративного судочинства України та Конвенції, проаналізувавши у сукупності наведені у заяві доводи, з метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, суд вважає за необхідне задовольнити заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновити позивачу пропущений з поважних причин строк звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду по справі № 160/770519.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не може бути оскаржена.
Повний текст ухвали суду складений 11 листопада 2019 року.
Суддя Н.В. Боженко