13 листопада 2019 року м. Чернівці
справа № 713/538/19
провадження №22-ц/822/993/19
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Височанської Н. К.
суддів: Литвинюк І.М., Лисака І.Н.
секретар Собчук І.Ю.
за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 травня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Кибича І.А.,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6 , після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . Він є спадкоємцем майна померлого за законом, вчасно звернувся з заявою про прийняття спадщини, однак нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Його сестра ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ) відмовилась від прийняття спадщини на його користь.
Посилаючись на вказані обставини, просив суд визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 травня 2019 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом на житловий будинок літ. «А» з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників
На вказане рішення ОСОБА_3 , як особа яка вважає, що зазначеним рішенням порушуються її права, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині визнання права власності за ОСОБА_1 на Ѕ частину житлового будинку скасувати.
Вказує на те, що житловий будинок відносився до майна колгоспного двору, а тому вона як член колгоспного двору, який не втратив зв'язок з ним, має право на ј його частку.
Крім того, вона також фактично прийняла спадщину на ј частину спірного житлового будинку після смерті батьків.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Обставини справи
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.10), після смерті якого залишилася спадщина, а саме житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .
Згідно довідки Виконавчого комітету Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області №625 від 23 березня 2017 року, померлий ОСОБА_6 проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 9 (а.с.32).
24 березня 2017 року ОСОБА_1 подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті батька (а.с.29 зворот).
24 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 (донька померлого) подала до нотаріуса заяву про відмову від спадщини (а.с.34 зворот).
Постановою приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області від 15 серпня 2018 року відмовлено позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті його батька ОСОБА_6 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с.37).
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
За змістом ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 67 Закону України ,,Про нотаріат свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
За змістом ч.2 ст.1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
На підставі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За таких обставин учасниками правовідносин із спадкування внаслідок смерті ОСОБА_6 є діти спадкодавця ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Водночас, враховуючи відмову ОСОБА_5 від спадщини, єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 є його син ОСОБА_1 , отже висновок суду першої інстанції про визнання за ним права власності на спадкове майно є вірним.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що спадщина після смерті ОСОБА_6 відкрилася на Ѕ частину спірного житлового будинку, оскільки ј нею була успадкована після смерті батьків та ј належить їй як члену двору, який не втратив зв'язок з ним є безпідставними.
Судом встановлено, що спірний житловий будинок 1971 року побудови, відносився до суспільної групи - колгоспний двір, а тому в даному випадку підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК Української РСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (ст. 112 цього Кодексу).
Згідно з ч. 2 ст. 123 ЦК Української РСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
У відповідності до ст.126 ЦК УРСР 1963 року працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у ведені господарства у зв'язку призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.
Колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року, коли відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР від 26 березня 1991 року № 885-XII був введений в дію Закон України «Про власність».
Відповідно до ст. 563 ЦК УРСР 1963 року у випадку смерті члена колгоспного двору спадкування в майні двору не відкривається, а спадкується лише особисте майно членів колгоспного двору. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишилося, майно двору спадкується на загальних підставах.
Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
Відповідно до виписки з погосподарської книги за 1986-1990 роки в господарстві проживали ОСОБА_8 - голова двору, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 - матір заявниці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 - брат заявниці.
З доводів самої ОСОБА_3 , наведених в апеляційній скарзі, встановлено, що у зв'язку з одруженням, 13 жовтня 1984 року, вона перейшла проживати до чоловіка в м.Вашківці.
Отже, заявниця вибула зі спірного колгоспного двору у 1984 році та відповідно до чинного на той час законодавства, втратила право на його частку.
Враховуючи те, що батько заявниці ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , а мати ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадщина на їх частки в майні колгоспного двору не відкривалася, а усе майно колгоспного двору перейшло до останнього члена двору ОСОБА_6 .
Доводи ОСОБА_3 про те, що вона як член колгоспного двору, який не втратив зв'язок з ним, має право на ј його частку не підтверджено жодними доказами, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, частинами першою, другою статті 124 ЦК УРСР передбачено, що при виході одного або кількох членів колгоспного двору з його складу виділ частки в натурі провадиться з таким розрахунком, щоб не позбавити двір необхідних для ведення його підсобного господарства будівель, худоби та сільськогосподарського реманенту. При неможливості виділити належну членові двору частку майна в натурі її вартість виплачується йому грішми.
ОСОБА_3 вибувши зі складу господарства припинила членство у складі колгоспного двору, а тому відповідно до статті 124 ЦК УРСР мала право на виділ частки у майні двору, проте з вимогою до інших членів двору про виділ частки в натурі або ж виплату її вартості грішми не зверталася.
Таким чином, ОСОБА_3 не довела належними та допустимими доказами, що вона має право на частину спірного майна і оскаржуваним рішенням її право порушено.
Також апелянт не довела належними та допустимими доказами, що вона після смерті своїх батьків (батько - 29 липня 1986 року, мати - 15 травня 1987 року) фактично прийняла спадщину та вступила в управління спадковим майном. Зокрема, в засіданні апеляційної інстанції, апелянт пояснила, що після смерті батьків в спірному господарстві залишився проживати її брат, ОСОБА_6 . За життя брата вони не вирішували питання про оформлення спадкових прав після смерті батьків. Вона погоджувалася з тим, що спірний будинок належить її братові.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 15 листопада 2019 року.
Головуючий Н.К.Височанська
Судді: І.М. Литвинюк
І.Н. Лисак