Постанова
Іменем України
Справа № 642/6698/16
Провадження № 22-ц/818/4607/19
12 листопада 2019 року
м. Харків
Харківський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого - Сащенко І.С.
суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.
за участю секретаря Іманвердізаде А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 31 липня 2019 року ( суддя Проценко Л.Г.) по справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , про визнання незаконними дій державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Іванової Людмили Ігорівни, а також про зобов'язання вчинити певні дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Волобуєвої Олени Вікторівни, -
встановив:
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Іванової Л.І., в якій просила: 1) Визнати дії головного державного виконавця Іванової Л.І. незаконними, 2) зобов'язати Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова ГТУЮ у Х/О внести зміні до розрахунку заборгованості по аліментах ОСОБА_3 , а саме в розрахунку заборгованості станом на 01.06.2018 року зазначити суму боргу - 16432,26 грн.
На обґрунтування скарги вказувала, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 21.12.2016 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 900 грн. щомісячно на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і 27.03.2017 року видано виконавчий лист. 12.05.2017 року Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова ГТУЮ у Х/О відкрив виконавче провадження №53917683. Головний державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова ГТУЮ у Х/О Іванова Л.І. надала розрахунок заборгованості по аліментах, зарахувавши грошові кошти в якості сплати аліментів ОСОБА_3 на підставі непідтверджених копій чеків. ОСОБА_3 за весь час здійснив лише один платіж від 24.07.2017 року з призначенням платежу - аліменти. Всі інші перераховані грошові кошти не є аліментами, а надані копії чеків від 12.05.2017 року, 22.05.2017 року, 24.07.2017 року, 22.08.2017 року, 20.09.2017 року, 31.10.2017 року, 05.12.2017 року, 04.01.2018 року, 05.02.2018 року, 05.03.2018 року, 06.04.2018 року не мають зазначення призначення платежу і виконавець повинна була вимагати від ОСОБА_3 належним чином оформлені квитанції.
В судовому засіданні представник заявниці підтримала доводи, викладені в скарзі.
Представник заінтересованої особи покладався на думку суду.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 31 липня 2019 року у в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, та постановити нову про задоволення її скарги.
Скарга мотивована неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм процесуального права. Зазначає, що вона акцентувала увагу державного виконавця на тому, щоб платежі підтверджувались належним чином засвідченими чеками, які б містили обов'язкові реквізити. Державним виконавцем здійснено обрахунок заборгованості по аліментах не вірно. До матеріалів справи ОСОБА_3 надав чеки, які не містять призначення платежу та деякі здійснені взагалі від імені інших осіб.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначив, що він сплачує аліменти через відповідні платіжні системи, де оплату проводить співробітник банку, а тому саме він має вказувати призначення платежу.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що заявник не заперечувала факту отримання грошей за цими квитанціями, що сума вказана в квитанціях, співпадає з розміром аліментних платежів згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2016 року, а також те, що вказані документи боржник надав державному виконавцю як доказ погашення аліментних платежів.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 449 ЦПК України скарга може бути подана до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Вказані норми ЦПК України також узгоджуються з ч.ч. 1, 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з ч. 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем в порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Відповідно до ч. 4 ст. 71 цього ж Закону України державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику, зокрема, за заявою сторін виконавчого провадження.
Встановлено, що за рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2016 року видано виконавчий лист 27.03.2017 року про стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 900 гривень щомісячно на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 24.10.2016 року і до досягнення ним повноліття (а.с.5).
За розрахунком заборгованості по аліментам, складеним головним державним виконавцем Івановою Л.І., за період з 24.10.2016 року по 01.06.2018 року ОСОБА_3 надано квитанції про сплату аліментів, а тому остаточна сума заборгованості по аліментам на 01.06.2018 року складає 17332,26-7200=10132,26 грн. (а.с.6).
Постановою державного виконавця Міжрайонний відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м.Харкова ГТУЮ у Х/О Осмоловської Т.О. від 18.05.2018 року по виконавчому провадженню ВП №53917683, у зв'язку з тим, що боржник ОСОБА_3 , борг якого по аліментам станом на 01.06.2018 року складає 10132 грн. 26 коп., який мешкає у АДРЕСА_1 , що належить до дислокації Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харкова ГТУЮ у Х/О, виконавчий лист №642/6698/16-ц, виданий 27.03.2017 року Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_3 аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 900 грн. щомісячно на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 24.10.2016 року і до досягнення ним повноліття передано до Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харкова ГТУЮ у Х/О (а.с.7).
Згідно з п. 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Мінюсту від 02.04.2012 року №512/5, виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 СК України аліменти сплачуються щомісячно.
У пункті 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Мінюсту від 02.04.2012 року № 512/5, розяснено, що у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.
На підтвердження перерахування аліментів відповідач надав копії чеків від 12.05.2017 року, 22.05.2017 року, 24.07.2017 року, 22.08.2017 року, 20.09.2017 року, 31.10.2017 року, 05.12.2017 року, 04.01.2018 року, 05.02.2018 року, 05.03.2018 року, 06.04.2018 року.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі наголошувала на неправомірності прийняття судом таких квитанцій в рахунок сплати аліментів, оскільки у наданих квитанціях не вказано призначення платежу.
Проте з цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Матеріали справи містять підтвердження, що ОСОБА_3 перераховував на ім'я своєї дитини періодично кошти на її утримання.
Стягувач ОСОБА_1 не заперечує, що вказані кошти отримувала за цими квитанціями.
Крім того, інших боргових зобовязань між батьками дитини не встановлено.
З огляду на те, що вказані кошти сплачувались батьком дитини регулярно, позивач вказані кошти отримувала, сума вказана в квитанціях співпадає з розміром аліментних платежів встановлених рішенням суду, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що вказані квитанції слід брати до уваги в якості підтвердження сплати аліментів.
Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності прийняття судом таких квитанцій в рахунок сплати аліментів зводяться до того, що перераховані кошти, які не мають відповідних реквізитів не є аліментами, а є іншими оплатами по другим цивільним справам, по яким виконавчий лист не видавався, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки належних доказів на підтвердження вказаних доводів матеріали справи не містять, таких не було надано і до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що права скаржниці в даному випадку не порушені.
За викладених обставин колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, підстав для її скасування немає.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м.Харкова від 31 липня 2019 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 листопада 2019 року.
Головуючий І.С. Сащенко
Судді А.І.Овсяннікова
І.П. Коваленко