Справа: № 629/4549/16-к Головуючий І інстанції: ОСОБА_1
Провадження: № 11-кп/818/3045/19 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: Продовження строку тримання під вартою
31 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , та його захисника ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 09 2019 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.2 ст.311 КК України, дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на строк до 2 місяців, тобто до 10 11 2019 року в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник обвинуваченого подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.
Такі вимоги мотивувала тим, що судом не проведено аналіз всіх ризиків, визначених ч.1 ст.177 КК України, не зазначено, якими доказами, дослідженими під час судового засідання, обумовлено існування ризиків та не вказав, чому інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе забезпечити виконання ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків. Крім того, вказала, що судом не враховано, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів середньої тяжкості, характеристику особи обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, має постійне місце роботи та постійне місце проживання, офіційно працює, матеріальна шкода відсутня, злочин вчинено не проти життя та здоров'я, позитивно характеризується у трудовому колективі та серед сусідів, має постійний дохід, стійкі соціальні зв'язки, на його утриманні перебуває мати пенсійного віку, наявні джерела для нормального існування.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Обвинувачений та його захисник підтримали доводи апеляційної скарги, просили задовольнити її вимоги у повному обсязі.
Прокурор вважав ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просив залишити вимоги апеляційної скарги обвинуваченої без задоволення.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника, вислухавши думку прокурора, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням вимог чинного національного та міжнародного законодавства.
Відповідно до положень ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
У відповідності до положень ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
В обґрунтування ухвали суд зазначив, що термін запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого закінчується 14 09 2019 року, судовий розгляд даного провадження триває, тому, виходячи з необхідності уникнення ризиків, передбачених п.п.3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України та які були встановлені судом під час застосування обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із ступеня тяжкості та інкримінованих йому злочинів, а також тієї обставини, що підстави для застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не відпали.
При цьому, суд дійшов висновку, що в ході розгляду даного клопотання прокурор довів, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених п.п.3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, бо є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений зможе переховуватися від суду, незаконно впливати на інших учасників провадження або знову вчинити кримінальне правопорушення.
При цьому судом враховано, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії середньої тяжкості, за які він може бути засудженим за умови визнання його винним, до 5 років позбавлення волі, а тому, з метою уникнути покарання за вчинені злочини, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків або потерпілого чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки ним доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_9 перебувати на волі.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого, серед інших доводів, вказує про те, що судом першої інстанції в ухвалі не зазначено, якими доказами, дослідженими під час судового засідання, обумовлено існування ризиків та не вказано, чому інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе забезпечити виконання ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Такі доводи захисника, на думку колегії суддів, безпідставні та спростовуються матеріалами справи, виходячи з наступного.
З положень п.3 ч.2 ст.183 КК України вбачається, що запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Як вбачається з виділених матеріалів справи, під час розгляду кримінального провадження судом, ОСОБА_7 , перебуваючи під заставою, повторно 09 04 2019 року вчинив умисний злочин, передбачений ч.2 ст.311 КК України, пов'язаний з незаконним збутом прекурсорів, за який йому 18 06 2019 року повідомлено про підозру у іншому кримінальному провадженні.
Крім того, при розгляді справи судом обвинувачений впливав на потерпілу та перешкоджав кримінальному провадженню шляхом неявки до суду.
Усі вище перелічені обставини оцінені судом першої інстанції та покладені в обґрунтування висновків щодо необхідності продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , з якими погоджується і судова колегія апеляційної інстанції.
Щодо посилання захисника на характеризуючі особу обвинуваченого дані, згідно яких він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, має постійне місце роботи та постійне місце проживання, офіційно працює, матеріальна шкода відсутня, злочин вчинено не проти життя та здоров'я, позитивно характеризується у трудовому колективі та серед сусідів, має постійний дохід, стійкі соціальні зв'язки, на його утриманні перебуває мати пенсійного віку, наявні джерела для нормального існування, колегія суддів зазначає наступне.
Так, як вбачається з оскаржуваного рішення, характеризуючі ОСОБА_7 дані зазначені у вступній частині рішення та їм надана відповідна оцінка при ухваленні рішення щодо продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Разом з тим, варто зазначити, що усі вищеперелічені захисником обвинуваченого обставини, не послугували стримуючими факторами для ОСОБА_7 від противоправних дій.
Інші доводи апеляційної скарги про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не ґрунтуються на матеріалах справи.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За сукупності таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого, які суд оцінює у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала є законною, тому апеляційна скарга захисника обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 09 2019 року по справі щодо ОСОБА_7 про продовження йому тримання під вартою до 10 11 2019 року як обвинуваченому за ч.3 ст.296 та ч.2 ст.311 КК України, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, - залишити без задоволення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ _______________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4