Постанова
Іменем України
Справа № 639/4971/18
Провадження № 22-ц/818/4304/19
08 листопада 2019 року
м. Харків
Харківський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого - Сащенко І.С.,
суддів: - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,
за участю секретаря - Іманвердізаде А.А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова ГТУЮ у Харківській області, Державного підприємства «Сетам»,
треті особи - Харківська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне територіальне управління юстиції у Харківській області,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 та Державного підприємства «Сетам» на рішення Московського районного суду міста Харкова від 27 червня 2019 року (суддя Горбунова Я. М.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова ГТУЮ у Харківській області, Державного підприємства «Сетам», треті особи: Харківська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне територіальне управління юстиції у Харківській області про визнання недійсними електронних торгів, скасування протоколу та акту про проведення електронних торгів, стягнення грошових коштів, -
встановив:
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому після уточнення просив визнати недійсними електронні торги, проведенні 22.06.2018 року з реалізації предмета іпотеки, а саме: квартири АДРЕСА_1 , скасувати протокол проведення електронних торгів № 340531 від 25.06.2018 року, скасувати акт про реалізацію предмета іпотеки від 10.07.2018 року, затверджений начальником Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова ГТУЮ у Харківській області Амельченко В.П., стягнути з Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова ГТУЮ у Харківській області на його користь грошові кошти в сумі 1 064 000 грн. та стягнути з Державного Підприємства «Сетам» на його користь грошові кошти в сумі 56000 грн.
В обґрунтування позову зазначав, що в ході виконання виконавчого провадження № 55785442 головним державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова ГТУЮ у Харківській області Писаренко О.С., на підставі виконавчого листа № 639/5701/17 від 11.01.2018 року, виданого Жовтневим районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 588121,52 грн., передано на реалізацію шляхом проведення електронних торгів до ДП «Сетам» нерухоме майно боржника - квартиру АДРЕСА_1 .
За результатами проведення аукціону переможцем відповідних електронних торгів згідно протоколу ДП «Сетам» № НОМЕР_1 від 25.06.2018 року визнано позивача ОСОБА_1 Ціна продажу складала 1 120 000 грн., яка повністю сплачена покупцем, а саме, 19.06.2018 року позивачем внесено платіж у сумі 48 181,96 грн. на рахунок ДП «Сетам» в якості гарантійного внеску для участі в торгах; 03.07.2018 року позивачем внесено 1 064 000 грн. на рахунок державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова ГТУЮ у Харківській області за придбання предмету торгів, згідно відповідного протоколу № 340531; 04.07.2018 року позивачем сплачено 7 818,04 грн. додаткової винагороди ДП «Сетам» на рахунок останнього.
10.07.2018 року головним державним виконавцем Писаренко О.С. складено акт про реалізацію предмета іпотеки, згідно якого ДП «Сетам» на підставі Порядку реалізації арештованого майна проведено реалізацію вказаного вище нерухомого майна боржника.
В акті вказано, що майно належало боржнику ОСОБА_6 , що фактично, як на момент передачі даного майна на реалізацію, так і на момент самої реалізації майна, не відповідало дійсності.
Після проведення електронних торгів при зверненні позивача до державного реєстратора щодо оформлення прав власності на придбане ним нерухоме майно стало відомо, що згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 07.12.2017 року у цивільній справі № 643/2513/17, а також інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна 25.04.2018 року право власності на спірну квартиру зареєстровано за територіальною громадою в особі Харківської міської ради Харківської області. Крім того, відповідно до встановлених Московським районним судом м. Харкова обставин, викладених у вказаному вище рішенні, право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі підробних документів, в зв'язку із чим відповідне право судом скасовано.
При передачі майна на реалізацію до ДП «Сетам» 10.04.2018 року державним виконавцем не вказано чинні обтяження майна, які на той момент зареєстровані у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Натомість, згідно відповідного витягу станом на час подачі заявки до ДП «Сетам» на майно, що передається на реалізацію накладено три таких обтяження: арешт майна на підставі ухвали суду, внесений 24.03.2017 року; арешт майна на підставі ухвали суду, внесений 10.01.2017 року; заборона на майно на підставі договору іпотеки, внесена 29.11.2016 року.
Названі обтяження продовжують існувати і по даний час.
Разом з цим, з наданих ДП «Сетам» матеріалів, що надійшли від державного виконавця встановлено, що останнім надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, яка, з незрозумілих причин, датована наступним днем після направлення відповідної заяви на реалізацію майна. Викладене свідчить, що на момент направлення заявки державним виконавцем, він взагалі не мав чинної інформації про обтяження майна, а отримав її лише наступного дня. До того ж, отримана в такий спосіб інформація не відповідає дійсності, оскільки не містить вказаних вище, раніше зареєстрованих та чинних на той час двох обтяжень. В ній наявна лише інформація про обтяження на підставі договору іпотеки, що внесена 29.11.2016 року, однак інформація про два судові арешти в ній відсутня. За таких обставин, позивач вважає, що аукціон проведено на підставі недостовірних відомостей та без урахування дійсних обтяжень.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.
Представники відповідача - Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова ГТУЮ у Харківській області в судовому засіданні проти позову заперечували.
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 27 червня 2019 року позов задоволено частково. Визнано недійсними електронні торги, проведенні 22.06.2018 року з реалізації предмета іпотеки, а саме: квартири АДРЕСА_1 . Скасовано протокол проведення електронних торгів № 340531 від 25.06.2018 року. Скасовано акт про реалізацію предмета іпотеки від 10.07.2018 року, затверджений начальником Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова ГТУЮ у Харківській області Амельченко В.П. Стягнуто з Державного Підприємства «Сетам» грошові кошти в сумі 56 000 грн. на користь ОСОБА_1 В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 1064000 грн. скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у цій частині.
Скарга мотивована неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що рішення суду першої інстанції не призводить до дійсного поновлення порушеного права позивача, питання щодо повернення незаконно втрачених грошових коштів залишилось невирішеним. Позивач не є стороною виконавчого провадження, тому позбавлений права оскаржувати дії державного виконавця. Вимоги про повернення всього отриманого в зв'язку з визнанням угоди купівлі-продажу недійсною до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 позивачем не пред'являлись, оскільки вказані особи не є сторонами правочину. Вважає, що суд не позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог для повного захисту його прав.
У відзиві на апеляційну скаргу Міжрайонний ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі. Зазначає, що позивачем не надано жодного документа, який би свідчив про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Наголошує, що ДВС отримує кошти від реалізації майна у тимчасове розпорядження і з настанням певних умов перераховує їх за призначенням.
ГТУЮ у Харківській області у своєму відзиві проти апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечує, посилаючись на те, що будь-яка протиправність в діях державного виконавця на момент подання документів щодо реалізації спірної квартири відсутня. Вимоги про стягнення коштів у розмірі вартості лоту повинні бути адресовані ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відповідно до розміру перерахованих їм сум, однак такі вимоги до зазначених осіб позивачем не заявлялись.
Також з апеляційною скаргою звернулося Державне Підприємство «Сетам», в якій просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Скарга мотивована неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ДП «Сетам» не було допущено жодних порушень при проведенні спірних торгів, оскільки ДП «Сетам» не зобов'язано перевіряти факт реєстрації права власності на майно за боржником. Підстави для повернення грошових коштів у сумі 56000 грн., сплачених ОСОБА_1 на користь ДП «Сетам» відсутні.
ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 подав на вказану апеляційну скаргу відзив, в якому просить апеляційну скаргу ДП «Сетам» залишити без задоволення. Заперечуючи проти скарги зазначає, що недодержання вимог закону в момент укладення правочину полягає у відсутності права розпоряджатися майном у продавця.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційні скарги та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами або договором.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, суд виходив із того, що на електронні торги було виставлено майно та проведено електронні торги за підробними документами. Відповідачами фактично продано майно, яке не належить особі, яка зазначена боржником у виконавчому провадженні, а тому вони не могли бути продавцями даного майна. Щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 1 064 000 грн. (вартість лоту) з Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова ГТУЮ у Харківській області дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення оскільки зазначені грошові кошти перераховані виконавчою службою на рахунки стягувача та боржника виконавчого провадження і не перебувають у його розпорядженні. Такі вимоги до зазначених осіб позивачем не пред'являлись. Вимоги про відшкодування шкоди в порядку ст.1173 ЦК позивачем також не заявлені.
Колегія суддів з такими висновкими погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області перебувало виконавче провадження № 55785442 з примусового виконання виконавчого листа № 639/5701/17, виданого Жовтневим районним судом м. Харкова від 11.01.2018 року, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 523 792,00 грн., суми 3% річних у розмірі 12 182,63 грн., інфляційних витрат у розмірі 46 323,90 грн., та судового збору у сумі 5 822,99 грн. Зазначене рішення суду набрало законної сили 27.12.2017 року.
13.02.2018 року державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника, а саме, трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
13.02.2018 року проведена державна реєстрація обтяження, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта нерухомого майна.
06.03.2018 року державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника та складено акт.
14.03.2018 року державним виконавцем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
З повідомлення про оцінку майна вбачається, що вартість нерухомого майна, а саме, трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 складає 1204549 грн.
10.04.2018 року начальником Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області направлено заявку на реалізацію арештованого майна на адресу Харківської філії ДП «Сетам».
З повідомлення Харківської філії ДП «Сетам» вбачається, що 12.04.2018 року внесено до системи СЕТАМ інформацію про арештоване майно, лот - 274273 - трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до Протоколу проведення електронних торгів №340531 від 22.06.2018 року переможцем електронних торгів став ОСОБА_1
10.07.2018 року на підставі протоколу проведення електронних торгів складений та направлений позивачу Акт про реалізацію предмета іпотеки.
19.06.2018 року позивачем внесено платіж у розмірі 48 181,96 грн. на рахунок ДП «Сетам» в якості гарантійного внеску для участі в торгах; 03.07.2018 року позивачем внесено 1 064 000 грн. на рахунок державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова ГТУЮ у Харківській області за придбання предмету торгів, згідно протоколу № 340531; 04.07.2018 року позивачем сплачено 7 818,04 грн. додаткової винагороди ДП «Сетам» (а.с.17-19).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта нерухомого майна 25.04.2018 року право власності на спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . зареєстровано за Територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 07.12.2017 року. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 06.01.2017 року накладено арешт на спірну квартиру (а.с.20-22).
Згідно статті першої Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом статей 48, 56, 57, 61 вказаного Закону заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
За загальним правилом реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною (частина перша статті 61 цього Закону).
Організатором торгів, на якого покладено відповідальність за забезпечення здійснення заходів зі створення та супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у цій системі, на організацію та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених Порядком, є ДП «Сетам».
На час виникнення правовідносин, що склалися між сторонами, ДП «Сетам» здійснювало реалізацію арештованого майна відповідно до Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2015 року за № 1620/28065.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення торгів, складання за результатами їх проведення відповідного акта є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на електронних торгах, тобто є правочином.
З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.
Відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).
З урахуванням наведеного, набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.
Виходячи з наведеного сторонами договору купівлі-продажу, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба та організатор електронних торгів, та покупець - переможець електронних торгів.
Саме такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17.
У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 24 жовтня 2012 у справі № 6-116цс12 зазначено, що для застосування наслідків недотримання вказаних вимог при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
Згідно Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, арештоване майно (далі - майно) - рухоме або нерухоме майно боржника (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»), на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації.
Відповідно до ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Частиною 4 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна визначено, що за відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).
Встановлено, що при підготовці до відчуження спірної квартири державним виконавцем перевірялась відсутність заборони відчуження або арешту майна, оскільки саме на цю посадову особу покладено такий обов'язок та 10.04.2008 року до ДП «Сетам» направлено заявку на реалізацію арештованого майна.
Право власності на час подання заявки було зареєстровано за ОСОБА_5 та підтверджувалось витягом з Єдиного державного реєстру нерухомого майна.
Як встановлено під час розгляду справи, на момент проведення електронних торгів 22.06.2018 року спірна квартира знаходилася під забороною на підставі ухвали суду і право власності на неї зареєстроване 25.04.2018 року за Територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради.
Крім того, спірна квартира з 2017 року є предметом спору в Московському районному суді м. Харкова між її дійсними власниками. Відповідно до встановлених Московським районним судом м. Харкова обставин, викладених у вказаному вище рішенні, право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі підробних документів, в зв'язку із чим відповідне право судом скасовано.
Отже, на електронні торги виставлено майно та проведено електронні торги за підробними документами.
Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачами фактично продано майно, яке не належить особі, яка зазначена боржником у виконавчому провадженні, а тому вони не могли бути продавцями даного майна, що є підставою для визнання електронних торгів недійсними.
Відповідно до п. 1 розділу X Порядку на підставі копії протоколу переможець електронних торгів протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно.
Згідно з п. 4 розділу X Порядку після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди Організатору) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди Організатору, виконавець протягом п'яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги, який є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, а у випадку придбання нерухомого майна документом, на підставі якого нотаріусом видається свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
Позивачем сплачена вартість лоту у розмірі 1 064 000 гр., додаткова винагорода у розмірі 7 818,04 грн., а також гарантійний внесок у розмірі 48 181,96 грн.
Оскільки результат торгів, наслідком яких є виникнення цивільних прав та обов'язків оформлюється актом та протоколом проведення електронних торгів, вимоги про їх скасування також підлягають задоволенню, оскільки не породжують жодних прав та обов'язків за недійсним правочином.
Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Таким чином, задовольняючи вимоги про стягнення з ДП "Сетам" суми сплаченого гарантійного внеску у розмірі 48181,06 грн. та додаткової винагороди у розмірі 7 818,04 грн., суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що ДП «Сетам», яке виступало продавцем за недійсним правочином зобов'язано повернуту ОСОБА_1 кошти, сплачені останнім на його користь.
Доводи ДП «Сетам» про відсутність в його діях порушень на час проведення електронних торгів на висновки суду не впливають, оскільки обов'язок повернення отримане за недійсним правочином виникає незалежно від підстав, за яких він був визнаний недійсним.
Крім того в правовій позиції, викладеній 12 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/13670/18 (ЄДРСРУ № 84214802) зазначив, що результатом визнання прилюдних торгів недійсними є те, що всі учасники правовідносин, які склалися в процесі здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження, мають бути повернуті у стан, який передував проведенню прилюдних торгів.
При цьому зазначив, що ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Вказані положення застосовуються, зокрема, також до вимог повернення виконаного за недійсним правочином.
Що стосується вимог про стягнення коштів у розмірі вартості лоту з відділу ДВС, довиди Германа К.Є. не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції як підстава скасування рішення суду в цій частині, оскільки кошти, які надійшли від реалізації арештованого майна, були перераховані державним виконавцем на користь стягувача ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Тобто в даному випадку відповідач був тимчасовим утримувачем вказаних коштів, які були перераховані на користь інших осіб та не може бути належним відповідачем у справі.
ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у відповідності до ст.1212 ЦК України, з огляду на те, що електронні торги з реалізації нерухомого майна визнані недійсними у судовому порядку, протокол їх проведення, акт скасовані, а правова підстава для набуття грошових коштів у боржника та стягувача (яким безпосередньо були перераховані кошти від реалізації нерухомого майна), відпала.
Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Апеляційні скарги не містять нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційних скаргах доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції.
Виходячи з викладеного, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -
постановив:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 та Державного підприємства «Сетам» - залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду міста Харкова від 27 червня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 листопада 2019 року.
Головуючий І.С. Сащенко
Судді А.І.Овсяннікова
І.П. Коваленко