Справа № 991/1314/19
Провадження1-кс/991/1794/19
14 листопада 2019 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ ОСОБА_4 , яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення,
30.10.2019 до Вищого антикорупційного суду надійшли матеріали скарги ОСОБА_3 на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_4 , яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про кримінальне правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.10.2019 скаргу було призначену до розгляду в установленому законом порядку.
У своїй скарзі ОСОБА_3 зазначає, що 22.10.2019 через приймальню НАБУ на ім'я керівника ГПД НАБУ ОСОБА_4 ним було подано заяву за вих. № 3448/22 про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , яку НАБУ зареєструвало під вх. № В-14429. У цій заяві ОСОБА_3 виклав відомості щодо можливого вчинення членом Центральної виборчої комісії ОСОБА_5 та його помічником ОСОБА_6 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 366,ч. 3 ст. 157, ч. 1 ст. 396, ч. 2 ст. 256, ч. 3 ст. 111, ст. 170 ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27 КК України. Заявник вважає, що подання ним заяви, яка є повідомленням про кримінальне правопорушення, зобов'язувало керівника ГПД НАБУ ОСОБА_4 , шляхом надання доручення, забезпечити внесення необхідних відомостей до ЄРДР. Попри зазначене, викладені у заяві ОСОБА_3 відомості до ЄРДР не внесені, внаслідок чого досудове розслідування фактично не здійснюється. Ухилення від виконання вказаного обов'язку, на думку заявника, свідчить про бездіяльність керівника органу досудового розслідування, що тягне за собою кримінальну відповідальність.
Враховуючи той факт, що ст. 214 КПК України передбачено чіткий обов'язок внесення відомостей в ЄРДР про вчинення кримінальних правопорушень, заявник просить суд визнати бездіяльність керівника ГПД НАБУ ОСОБА_4 протиправною та зобов'язати його внести до ЄРДР відомості із заяви № 3448/22 від 22.10.2019.
14.11.2019 ОСОБА_3 надіслав клопотання про проведення судового засідання за його відсутності.
Представник Національного антикорупційного бюро України у судове засідання не з'явився, надав пояснення стосовно скарги і просив розглянути скаргу без його участі.
Суть пояснень в тому, що в заяві ОСОБА_3 не наведено об'єктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про вчинення кримінальних корупційних правопорушень, віднесених до підслідності детективів НАБУ. Тому заяву скеровано до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві.
Відсутність представника НАБУ відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Слідчим суддею було встановлено, що у заяві вих. № 3448/22 від 22.10.2019 ОСОБА_3 стверджує, що 18.06.2019 ним була виявлена в Постанові № 975 від 11.06.2019 та в усіх електронних джерелах ЦВК завідомо неправильна інформація щодо його місця роботи та займаних посад - взамін назви громадської організації і посади президента даної організації, без узгоджень із ОСОБА_3 , ЦВК зазначила назву його приватного підприємства, яке згідно свого внутрішнього Наказу призупинило свою господарську діяльність ще в листопаді 2017 року. На думку заявника, ЦВК навмисно не вказала усі займані ним посади на тимчасово закритому приватному підприємстві: директор, головний лікар, лікуючий лікар. В подальшому ОСОБА_5 (член ЦВК) та ОСОБА_6 (головний консультант Управління забезпечення діяльності членів Комісії Секретаріату ЦВК) була проігнорована заява ОСОБА_3 щодо внесення змін до інформації про нього як про кандидата у народні депутати України, що на думку ОСОБА_3 містить ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 366,ч. 3 ст. 157, ч. 1 ст. 396, ч. 2 ст. 256, ч. 3 ст. 111, ст. 170 ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27 КК України.
Листом НАБУ № 11-225/36953 від 25.10.2019 ОСОБА_3 було повідомлено про те, що НАБУ розглянуло його заяву № 3448/22 від 22.10.2019 щодо можливих протиправних дій ОСОБА_5 (член ЦВК) та ОСОБА_6 (головний консультант Управління забезпечення діяльності членів Комісії Секретаріату ЦВК), за результатами розгляду якої на даний момент не встановлено підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки у заяві не викладено об'єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення кримінальних корупційних правопорушень, підслідних детективам Національного антикорупційного бюро України. Розгляд інших порушених питань не відноситься до компетенції НАБУ, тому вказану заяву було направлено до розгляду в межах компетенції до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві.
Згідно ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (ч. 5 ст. 214 КПК України).
Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 139 від 06.04.2016, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 с. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; особа, яка подає заяву чи повідомляє про кримінальне правопорушення, під розпис попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення, крім випадків надходження заяви, повідомлення поштою або іншими засобами зв'язку.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є наявність об'єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У ч. 5 ст. 216 КПК України зазначено, що за Національним антикорупційним бюро України визначена підслідність відносно злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-2, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України.
Доводи ОСОБА_3 про вчинення ОСОБА_5 (член ЦВК) та ОСОБА_6 (головний консультант Управління забезпечення діяльності членів Комісії Секретаріату ЦВК) можливих кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 364, 368, 369 КК України ґрунтуються на суб'єктивній оцінці та ставленні до зазначених у заяві про вчинення кримінальних правопорушень обставин, та не містять конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, які б давали підстави для кваліфікації дій за вищевказаними статтями. Із заяви вбачається, що весь її зміст зводиться до незадоволення ОСОБА_3 інформацією, викладеною на офіційному сайті ЦВК, яка не містить жодних неправдивих фактів та відомостей, які могли б якимось чином зачіпали права та інтереси заявника. У своїй скарзі заявник стверджує, що виклав факти, які містять конкретні ознаки складів визначених ним злочинів, однак зі змісту його заяви про кримінальні правопорушення від 22.10.2019 неможливо встановити жодних конкретних фактів. ОСОБА_3 наводить у своїй заяві про кримінальні правопорушення велику кількість положень законодавства, які ніяким чином не пов'язані із скоєнням кримінального правопорушення як такого та не вказують на його наявність.
Крім абстрактних звинувачень та зауважень до інформації про ОСОБА_3 як про кандидата в народні депутати України, заява від 22.10.2019 не містить жодних фактів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_7 злочинів, передбачених ст. ст. 364, 368, 369 КК України.
Для вирішення питання про розгляд заяви про кримінальні правопорушення, які не підслідні НАБУ, по суті, було направлено лист № 11-225/36953 від 25.10.2019 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що заява ОСОБА_3 про кримінальні правопорушення не містить достатніх та конкретних даних, які б вказували на наявність у діях ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ознак вищезазначених кримінальних правопорушень, а фактично зводиться до особистих претензій заявника через відсутність відповіді на заяву про внесення змін до його особистої інформації на сайті ЦВК.
За наведених обставин у задоволенні скарги належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 214, 303- 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні скарги на бездіяльність керівника ГПД НАБУ ОСОБА_4 ..
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1