15 листопада 2019 року м.Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019260040000836 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого: 31.12.2003 року Ленінським районним судом м.Чернівців за ч.2 ст.186 до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 1 рік 6 міс., 24.01.2005 року Першотравневим районним судом м.Чернівців за ч.2 ст.190, ст.71 КК України, до 3 років позбавлення волі; 26.02.2007 року Шевченківським районним судом м.Чернівців за ч.2 ст.296 КК України до 3 років позбавлення волі; 24.10.2011 року Хотинським районним судом Чернівецької області за ч.1 ст.122, ч.2 ст.296, ч.1 ст.70 ч.4 ст.70 КК України до 3 років 9 місяців позбавлення волі; 23.03.2016 року Першотравневим районним судом м.Чернівців за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 07 листопада 2019 року,
за участю учасників судового провадження:
секретаря судового
засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_7
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 07 листопада 2019 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 06 січня 2020 року. Одночасно визначено ОСОБА_4 заставу у розмірі 60 000 грн. та покладено відповідні обов'язки у разі її внесення.
На вказану ухвалу обвинувачений ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та змінити запобіжний захід на домашній арешт.
ЄУНСС: 727/6915/19
Провадження №11-кп/822/527/19 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_8
Категорія в порядку КПК України Суддя-доповідач: ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого та захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, позицію прокурора, що заперечив проти вимог апелянта та просив залишити без змін ухвалу суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Європейський Суд з прав людини у справі Bellet v. France (04.12.1995 року) зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Відповідно до ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема, право на доступ до правосуддя (п.14 ч.1 ст.7 КК України).
У Рішенні Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13.06.2019 у справі № 3-208/2018(2402/18) щодо ОСОБА_9 зазначено, що положення частини 2 статті 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Зобов'язано Верховну Раду України привести нормативне регулювання, встановлене частиною другою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Чинним КПК України не передбачено процедуру апеляційного оскарження такої категорії ухвал. Згідно ч.6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК України.
За таких обставин обвинувачений ОСОБА_4 має право на оскарження ухвали Шевченківського районного суду м.Чернівців, і його апеляційна скарга підлягає розгляду.
Проте, апеляційний суд позбавлений можливості дослідити матеріали кримінального провадження, оскільки воно знаходиться на розгляді по суті в суді першої інстанції, а тому колегія суддів позбавлена права витребувати ці матеріали.
Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього
процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 18.04.2019 року в період часу з 15 год. 40 хв. до 15 год. 50 хв., перебуваючи по вул.М.Заньковецької, 24, умисно, протиправно, відкрито, повторно, за попередньою змовою групою осіб, просунувши руку у вікно автомобіля «Ніссан Прімастар», д.н.з. НОМЕР_1 , заволодів мобільним телефоном з сім-карткою, які належать потерпілому ОСОБА_10 , чим спричинили йому матеріальну шкоду на загальну суму 2320 грн.
На думку колегії суддів, районний суд, вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, дійшов до вірного висновку про те, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, є обґрунтованою, врахувавши надані прокурором докази, а ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, є доведеними.
Також судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, що, відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років, що зумовлює ризик переховування від суду.
Також те, що обвинувачений не має постійного джерела доходів, та його судимості за вчинення умисних корисливих злочинів, зумовлює ризик вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.
Крім того, судом враховано, що розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції триває, не допитаний потерпілий та свідки, а тому обвинувачений може незаконно на них впливати.
Таким чином, стороною обвинувачення в суді першої інстанції доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення та існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
На думку колегії суддів, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним в п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 .
Крім того, районним судом визначено заставу у відповідності до ст.182 КПК України, із врахуванням обставин кримінального правопорушення, завданої шкоди, ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Однак, на думку колегії суддів, сума застави розміром 60 000 грн., визначена без врахування майнового та сімейного стану обвинуваченого, а саме - що він не працює, офіційного джерела доходів не має, а тому такий розмір застави не є співрозмірним його матеріальному стану і є непомірним для обвинуваченого.
А тому, враховуючи обставини кримінального правопорушення, сімейний та майновий стан обвинуваченого, колегія суддів вважає, що розмір застави в сумі 41 000 грн. достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків у разі її внесення.
Керуючись ст.ст. 7,9, 176-178, 183, 331, 404, 405,407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 07 листопада 2019 року, про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - змінити в частині розміру застави.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави в сумі 41 000 (сорок одна тисяча) гривень.
В решті ухвалу суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий [підпис] ОСОБА_1
Судді [підпис] ОСОБА_2
[підпис] ОСОБА_3
Згідно з оригіналом
Суддя Чернівецького
апеляційного суду _________________ ОСОБА_1
(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)
15.11.2019 року
(дата засвідчення копії)