Іменем України
15 листопада 2019 року
м. Харків
справа № 640/6040/19
провадження № 22-ц/790/5001/19
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Бурлака І.В., Пилипчук Н.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 липня 2019 року, постановлене під головуванням судді Зуб Г.А., в залі суду в місті Харкові (повний текст судового рішення складено 08 серпня 2019 року), -
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину. Просила збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 травня 2014 року, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 2027 грн. щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття з урахуванням майбутніх збільшень прожиткового мінімуму.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що судом першої інстанції не враховано, що визначений за рішенням суду розмір аліментів в сумі 600 грн. не забезпечує повністю потреби доньки. Відповідач має сплачувати аліменти в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки змінився прожитковий мінімум на дитину відповідного віку. Крім того, відбулась інфляція зросли потреби у забезпеченні дитини, витрати на її утримання для забезпечення належного рівня життя та розвитку дитини.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами існування передбачених ст. 192 СК України підстав для збільшення розміру аліментів.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який в подальшому було розірвано.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6), яка проживає разом з позивачем.
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_4 , та змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (а.с.19,20).
Рішенням Київського районного суду м. Харкова по справі №640/2430/14-ц від 16 травня 2014 року стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1000,00 грн., починаючи з 13 лютого 2014 року щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15 липня 2014 року вказане рішення змінено в частині суми стягнутих аліментів до 600 грн. (а.с.11-13).
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів задоволено частково. Збільшено розмір аліментів визначених рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 травня 2014 року по справі №640/2430/14-ц, яке змінено рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15 липня 2014 року, та стягнуто з відповідача на користь позивача на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 972 грн., щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. В решті позовних вимог відмовлено. Однак вказане рішення суду скасовано постановою Харківського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.14-18).
Як на підставу позовних вимог про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 вказує, що визначений за рішенням суду розмір аліментів на доньку є недостатнім для матеріального утримання дитини та витрат на навчання. Вважає, що розмір аліментів підлягає збільшенню до розміру прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а саме 2027 грн.
Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 цієї статті).
Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів одержувач може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із сторін та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 не працює, доходи не отримує, на податковому обліку не перебуває, у власності житла, майна та земельних ділянок не має, заборгованість по сплаті аліментів станом на 03.06.2019 року відсутня. (а.с.104-108)
З медичних довідок убачається, що ОСОБА_2 має захворювання хребта та на його утриманні перебуває дружина, яка також має неповнолітнього сина. (а.с.56-59,65,66)
Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Отже, вимагаючи зміни розміру аліментів у даному випадку, позивач мала довести факт зміни будь-якої з обставин, зазначеної в ст. 192 СК України.
Належних і допустимих доказів зміни матеріального стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів, що є підставою для збільшення розміру аліментів, позивачем суду не надано.
Висновок суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що виховання та утримання доньки потребує додаткових витрат, (харчування, одяг тощо), - не є передбаченою ст. 192 СК України підставою для збільшення розміру аліментів.
Проте позивач не позбавлена права звернутись до суду за зміною способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення на рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 липня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: І.В. Бурлака
Н.П. Пилипчук