Іменем України
12 листопада 2019 року
м. Харків
справа № 638/8038/18
провадження № 22-ц/818/4662/19
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
апелянт - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на нерухоме майно та визнання права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 липня 2018 року, постановлену під головуванням судді Семіряд І.В., в залі суду в місті Харкові, -
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на нерухоме майно та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу за договором позики.
11 липня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду заяву про укладення та визнання мирової угоди.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 липня 2018 року затверджено мирову угоду укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 11.07.2018 року, згідно з умовами якої :
- відповідач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 домовились, що під мировою угодою розуміється домовленість (дійсне волевиявлення) між ними стосовно спільного та добровільного вирішення спору;
- ОСОБА_2 визнає заборгованість перед ОСОБА_1 за договором позики від 07.05.2018 року, укладеним між ними, в сумі 526 000 гривень;
- ОСОБА_2 у рахунок погашення заборгованості за договором позики від 07.05.2018 року, яка складає 526 000 гривень, передає у власність ОСОБА_1 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- ОСОБА_1 , у зв'язку із укладенням мирової угоди, відмовляється від позовних вимог у повному обсязі;
- право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 виникає у ОСОБА_1 з моменту затвердження цієї мирової угоди Дзержинським районним судом м. Харкова шляхом постановлення відповідної ухвали та державної реєстрації права власності на нерухоме майно, в порядку, що визначений чинним законодавством України;
- мирова угода набирає чинності з дня її затвердження Дзержинським районним судом м. Харкова і є обов'язковою для Сторін;
- мирова угода, з моменту набуття чинності ухвали про її затвердження, є підставою для реєстрації права власності на квартиру, що знаходиться за адресою; АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 ;
- сторони цієї мирової угоди заявляють та гарантують, що укладення та виконання цієї мирової угоди відповідає дійсним намірам та домовленостям Сторін. Укладення та виконання цієї мирової угоди не порушує права та інтереси будь-яких третіх осіб та/або неповнолітніх, що не є сторонами цієї мирової угоди;
- юридичні наслідки укладення мирової угоди відповідно до ст. ст. 207, 208, 256 ЦПК України Сторонам зрозумілі;
- наслідки укладення мирової угоди відповідно до ст. ст. 255, 256 ЦПК України Сторонам зрозумілі;
- у всьому іншому Сторони будь-яких претензій один до одного не мають;
- наслідки закриття провадження в справі, передбачені ст. ст. 207, 255, 256 ЦПК України сторонам відомі.
В разі невиконання сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 умов даної мирової угоди, настають наслідки передбачені чинним законодавством.
Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на нерухоме майно та визнання права власності- закрито.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , як особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, проте вважає, що оскаржуваною ухвалою суд вирішив питання про її права та обов'язки, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про визнання мирової угоди у спірних правовідносинах.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вказує, що при затвердженні мирової угоди судом не було враховано, що подана сторонами угода суперечить закону та порушує права і законні інтереси інших осіб. А саме: ОСОБА_3 зазначає, що вона є спадкоємицею ОСОБА_4 , який був власником спірної квартири АДРЕСА_1 . За її заявою заведена спадкова справа. Проте ОСОБА_2 , всупереч її інтересів, передав вказану квартиру у власність ОСОБА_1 . Наразі Дзержинським районним судом міста Харкова відкрито провадження у справі за її позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 липня 2018 року по справі за вищевказаним позовом підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 12, 13 ЦПК України кожна особа несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Судом встановлено, що об'єктом мирової угоди, укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка затверджена судом, є квартира АДРЕСА_1 .
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, станом на 03.05.2018 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16.11.2001 року, укладеного між ним та ОСОБА_5 (а.с.23).
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що оскаржуване рішення зачіпає її права та інтереси, оскільки вона є спадкоємицею після смерті ОСОБА_4 , який був власником вказаної квартири. Наразі нею подано позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 - адвокат Шматков Денис Сергійович пояснив, що апелянт не є родичкою ОСОБА_4 , проте вважає себе спадкоємицею четвертої черги після його смерті, оскільки доглядала за ним. За її заявою була заведена спадкова справа, проте у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно їй було відмовлено у зв'язку із ненаданням доказів проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Наразі до суду із заявою про встановлення відповідного факту ОСОБА_3 не зверталась.
Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 має будь-яке відношення до спірної квартири АДРЕСА_1 . З наданих апелянтом копій документів не вбачається, що ОСОБА_3 є спадкоємицею після смерті ОСОБА_4 , який, за її посиланням, був власником спірної квартири.
Натомість з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що відповідач ОСОБА_2 набув право власності на спірну квартиру у 2001 році на підставі договору купівлі-продажу, укладеного із ОСОБА_5 (а.с.23).
Доказів недостовірності інформації, що міститься у Державному реєстрі, апелянтом суду не надано.
Крім того доказів про наявність спору щодо спірної квартири станом на час укладення мирової угоди, - матеріали справи не містять.
При цьому з доданої до апеляційної скарги копії ухвали судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 19 жовтня 2018 року про відкриття провадження у справі №638/11169/18 за позовом Особа_1 до Особа_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу убачається, що позовна заява у справі подана 02 серпня 2018 року, тоді як оскаржувана ухвала постановлена 23 липня 2018 року. Даних, що у даній справі оспорюється саме договір щодо спірної квартири, суду апеляційної інстанції не надано.
Даних про укладення будь-яких угод щодо квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 , правонаступником якого себе вважає ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , у матеріалах справи відсутні.
Колегія суддів наголошує, що право на апеляційне оскарження належить лише особам, коло яких визначено статтею 352 ЦПК України. І особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржувати судове рішення лише в разі, якщо цим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. При цьому довести зазначені обставини мають саме ці особи.
Жодного належного доказу на підтвердження порушення оскаржуваною ухвалою своїх прав, ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції не надано.
Згідно ст. п.3 ч.1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Колегія суддів не вбачає порушення прав ОСОБА_3 судовим рішенням у зазначеній справі.
За таких обставин апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 підлягає закриттю.
Керуючись п.3 ч.1 ст. 362 ЦПК України суд, -
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 липня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на нерухоме майно та визнання права власності - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: С.С. Кругова
Н.П. Пилипчук
Повне судове рішення виготовлено 15.11.2019 року.