справа № 691/1349/19
провадження № 1-кп/691/359/19
14 листопада 2019 рокуГородищенський районний суд Черкаської області
В складі :
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
з участю:
прокурора ОСОБА_3
сторони кримінального провадження:
обвинувачений ОСОБА_4
потерпіла ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Городище кримінальне провадження №12019250110000444 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого, останній раз 05 грудня 2014 року Городищенським районним судом Черкаської області за ч.2 ст.307 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна і 19 квітня 2017 року звільненого умовно-достроково з невідбутою частиною покарання 4 місяці 5 днів з Виправної колонії №62 м.Черкаси, -
у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,-
встановив :
ОСОБА_4 , будучи раніше засудженим, 05 грудня 2014 року за вироком Городищенського районного суду Черкаської області за ч.2 ст.307 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна і 19 квітня 2017 року звільненого умовно-достроково з невідбутою частиною покарання 4 місяці 5 днів з Виправної колонії №62 м.Черкаси, на шлях виправлення не став та знову скоїв умисний злочин. Так він, 14 жовтня 2019 року близько 13 години, знаходячись в с.Петропавлівка вул. Гагаріна Городищенського району Черкаської області поблизу домоволодіння №65, у ході раптово виниклого конфлікту, на грунті з'ясування особистих відносин, умисно завдав кулаком правої руки в область лобної ділянки ОСОБА_5 , чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді синця лобної ділянки зліва, які згідно висновку судово-медичної експертизи №05-11-01/190 від 29 жовтня 2019 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, які не спричинили короткочасного розладу здоров'я, від якого та впала на землю, а останній наніс їй декілька ударів правою ногою в праву ділянку тулубу, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді переломів 10-11 ребер справа, які згідно висновку судово-медичної експертизи №05-11-01/190 від 29 жовтня 2019 року, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Судовий розгляд кримінального провадження №12019250110000444 проведено в межах пред'явленого обвинувачення ОСОБА_4 , відповідно до ст.337 КПК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , не оспорюючи час, місце, спосіб, вид і розмір шкоди, мотив і мету, форму вини, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю і суду пояснив, що, дійсно, 14 жовтня 2019 року, близько 13 години в с.Петропавлівка Городищенського району Черкаської області, на грунті раптово виниклого конфлікту із матір'ю співмешканки, потерпілої ОСОБА_5 , вирішив з'ясувати особисті стосунки, які проявились у намірі останньої побачитись із донькою ОСОБА_6 , чого не бажала остання, умисно завдав удару кулаком правої руки в область лобної ділянки потерпілій, від чого та впала на землю і додатково наніс кілька ударів правою ногою в праву ділянку тулубу, спричинивши переломи 10-11 ребер справа. З потерпілою не примирився та допомоги на лікування не надавав. Протиправні дії вчинив свідомо, розумуючи їх наслідки, але вважає, що їх викликала сама потерпіла своєю поведінкою.
Потерпіла ОСОБА_5 суду пояснила, що має доньку ОСОБА_6 , яка проживає з обвинуваченим, спосіб життя яких хвилює її, як матір, остільки має місце зловживання спиртними напоями, сварки та бійки. Напередодні подій вона вимушена була надати допомогу доньці та пролікувати її в домашніх умовах під наглядом лікарів від спричинених тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .. Після цього донька продовжила спільне проживання з обвинуваченим і їй стало відомо від людей про нові образи та дії останнього стосовно доньки і вона вирішила поїхати в с.Петропавлівка побачити її. Із донькою має дійсно складні стосунки, але як мати, намагається схилити ОСОБА_6 до правильного способу життя, що складно зробити через вплив ОСОБА_4 .. Приїхавши 14 жовтня 2019 року до ОСОБА_6 мала з нею ряд телефонних розмов про побачення, але та була відсутня, як вдома так і не бажала прийти. Вона повідомила ОСОБА_6 , що без зустрічі з нею додому не повернеться, бо її повідомили жителі села, що знову побита ОСОБА_4 .. Через деякий час, після останньої розмови, з'явився ОСОБА_4 , який нічого не пояснюючи, відразу наніс їй удар кулаком руки в область лобної ділянки голови, вона впала, після чого продовжив наносити удари в живіт, в область серця, ребер, від чого терпіла біль і вимушена пройти лікування, обстеження у лікарів. Просила обвинуваченого зупинитися, протее він не реагував до часу знепритомнення. При цьому, обвинувачений ОСОБА_4 не попросив вибачення, як і донька, не надав допомоги у лікуванні.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні, його покази відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, котрі ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз'яснивши їм про позбавлення в подальшому права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження всіх доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та ухвалив рішення обмежитись обсягом дослідження доказів в частині допиту потерпілої, допиту обвинуваченого, дослідження письмових доказів, які характеризують особу обвинуваченого, проведення судових дебатів та надання останнього слова обвинуваченому.
Судом встановлено із обсягу встановлених судом доказів вину ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.122 КК України, яка підтверджена поясненнями потерпілої та показами обвинуваченого і доказами добутими на досудовому слідстві та перевіреними в суді у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, змісту яких не заперечили ні обвинувачений, ні потерпіла.
Ухвалюючи вирок на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами та перевірені у відповідності до вимог КПК України, а також оцінені судом згідно ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , склад кримінального правопорушення з кваліфікуючими ознаками - умисне, середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я, і кваліфікує його дії за ч.1 ст.122 КК України.
Призначаючи вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке законодавцем віднесене до злочинів середньої тяжкості, особу винного, обставини, які пом'якшують покарання та обставини, які обтяжують покарання.
Суд бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 має вік 35 років, осудний, не одружений, не працюючий, не перебуває на обліку та під наглядом у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра згідно довідок №264 та №260 від 29 жовтня 2019 року Комунального некомерційного підприємства "Городищенське районне територіальне медичне об"єднання" Городищенської районної ради Черкаської області, відповідно до характеристики Петропавлівської сільської ради Городищенського району Черкаської області за місцем проживання характеризується позитивно, згідно вимоги від 29 жовтня 2019 року №4001/61-2019 до кримінальної відповідальності притягується не вперше, допомоги потерпілій у лікуванні не надавав, не примирився, визнавши свою вину не проявив у своїй поведінці в судовому засіданні ознак щирого каяття щодо вчиненого.
Обставинами, які пом”якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , на досудовому слідстві встановлено щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину, з чим суд погоджується частково, беручи до уваги обставини встановлені в судовому засіданні та вбачає встановленою лише обставину і доведеною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому у виді активного сприяння у розкритті злочину.
Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд встановив рецидив злочину та вчинення злочину стосовно особи похилого віку, оскільки злочин вчинено не вперше та з врахуванням того, що громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років і особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року, а потерпіла ОСОБА_5 досягла 66 річного віку, то на час вчиненя відносно неї злочину, вона дійсно набула статусу особи похилого віку.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого і у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів.
Прокурор просив призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням іспитового строку обвинуваченому, а потерпіла висловилась про недостатність виду покарання запропонованого прокурором, остільки воно не може змінити поведінку потерпілого.
З врахуванням вище наведеного, суд, приходить до переконання, що виправленню, перевихованню обвинуваченого ОСОБА_4 може сприяти лише покарання пов'язане з обмеженням волі у виді ізоляції від суспільства, остільки він не приховує цілеспрямованості умислу протиправності вчиненого, усвідомлення свого положення, що не вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив злочин по відношенню до жінки, яка є особою похилого віку, обмежена у здатності здійснити захист самостійно, протистояти отриманню тілесних ушкоджень від особи чоловічої статі та молодого віку, не використання та реалізації можливості права на звернення за захистом до правоохоронних органів, якщо обвинувачений вважав за необхідне припинити протиправні дії потерпілої щодо нього напротязі тривалого часу, крім цього не надав допомоги потерпілій, як першої медичної, так і у лікуванні, не попросив вибачення, перебуваючи із потерпілою у сімейних відносинах.
Визначене обвинуваченому покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, остільки, суд, вважає своїм обов'язком перед законом та учасниками процессу, належно оцінити відомості про особу винного, його поведінку, ставлення до вчиненого, обставини, які впливають на призначення покарання і прийняти законне, обгрунтоване, мотивоване рішення.
Запобіжні заходи до обвинуваченого ОСОБА_4 на досудовому слідстві, як, і під час судового розгляду, не обиралися. Клопотання про обрання обвинуваченому запобіжних заходів до набрання вироком суду законної сили, до суду не подавалося.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, потерпілою повідомлено про відсутність намірів отримувати відшкодування від обвинуваченого за вчинені ним дії і їй є зрозумілим право вирішувати питання понесених витрат на лікування в порядку цивільного судочинства.
У кримінальному провадженні процесуальні витрати, які підлягають стягненню на користь Держави, не встановлені.
Керуючись ст. ст. 370,373, 374,393 КПК України, суд, -
ухвалив:
Визнати ОСОБА_4 винуватим в пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.122 Кримінального Кодексу України і призначити покарання у виді 1 (одного) року 6 місяців обмеження волі.
Строк покарання засудженому ОСОБА_4 обчислювати з дня прибуття і постановки на облік у виправному центрі.
Запобіжний захід на час вступу вироку в закону силу стосовно ОСОБА_4 судом не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
У кримінальному провадженні процесуальних витрат, які підлягають стягненню на користь Держави, не встановлено.
Виконання вироку покласти на Городищенський районний сектор філії Державної Установи «Центр пробації» в Черкаській області.
Вирок суду першої інстанції, може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Городищенський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду, при цьому, вирок не може бути оскаржено з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1