13.11.2019 Справа № 920/918/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі
судді Жерьобкіної Є.А.,
за участю секретаря судового засідання Мудрицької С.Ю.,
Розглядається в порядку спрощеного позовного провадження справа № 920/918/19
за позовом Комунального підприємства “Ромнитеплосервіс” Роменської міської ради (вул. Щербакова, буд. 14, м. Ромни, Сумська область, 42000),
до відповідача Приватного підприємства “Виробничо-комерційне підприємство “Астарта” (1-й провулок Свободи, буд. 3, кв. 5, м. Ромни, Сумська область, 42000),
про стягнення 23 292 грн. 29 коп. заборгованості відповідно до договорів № 24 та № 4 про надання послуг з централізованого опалення та теплової енергії, укладених між сторонами 10.10.2008 та 04.01.2011,
за участю представників сторін:
від позивача: Лучко Б.О. (довіреність від 02.01.2019);
від відповідача: Алфімов В.В. (довіреність від 01.11.2019);
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою 23 292 грн. 29 коп., в тому числі: 8 057 грн. 05 коп. заборгованості за послуги із постачання теплової енергії відповідно до договорів № 24 та № 4 про надання послуг з централізованого опалення та теплової енергії, укладених між сторонами 10.10.2008 та 04.01.2011 на підставі виставлених рахунків та актів приймання - передачі виконаних робіт за період з жовтня 2009 року по серпень 2019 року, 7 975 грн. 86 коп. пені, 4 240 грн. 55 коп. інфляційних збитків та 3 018 грн. 83 коп. 3% річних.
Ухвалою господарського суду Сумської області 13.09.2019 відкрите провадження у справі № 920/918/19, визначено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; наданий відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву (з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; зазначено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. 6 ст. 252 ГПК України); відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Приватного підприємства “Виробничо-комерційне підприємство “Астарта” копії для долучення до матеріалів та оригінали для огляду судом актів приймання-передачі виконаних робіт за січень 2012 року, жовтень 2012 року, жовтень 2013 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, жовтень 2015 року, листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року; позивачу наданий семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; визначено, що заяви, клопотання і заперечення подаються сторонами в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10.
04.10.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 8071 від 04.10.2019), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову Комунального підприємства "Ромнитеплосервіс" до Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Астарта" про стягнення заборгованості за послуги із постачання теплової енергії, у зв'язку з незаконністю та необґрунтованістю позовних вимог та пропуском строку позовної давності; на виконання вимог ухвали господарського суду Сумської області від 13.09.2019 у справі №920/918/19 відповідач повідомляє, що акти приймання-передачі виконаних робіт за січень 2012 року, жовтень 2012 року, жовтень 2013 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, жовтень 2015 року, листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року у приватного підприємства “Виробничо-комерційне підприємство “Астарта” відсутні, у зв'язку з чим подати їх до господарського суду не має можливості. Відповідач зазначає, що відповідно до умов укладених між сторонами договорів про надання послуг з централізованого опалення та теплової енергії та вимог чинного законодавства України Приватним підприємством "Виробничо-комерційне підприємство "Астарта" підлягало сплаті за послуги з централізованого опалення з 10.10.2008 по 01.01.2011 в розмірі 8,66 х 53,46 = 462,96 грн., а з 01.01.2011 по даний час 16,85 х 53,46 = 900,80 грн. Загальна сума, яку відповідач повинен був сплатити за отримані послуги з централізованого опалення з 15.10.2009 по 15.04.2019 становить: (462,96 грн. х 8 міс. + 462,96 грн./2) + (900,80 грн. х 49 міс.) = 48074,36 грн. Згідно з розрахунком заборгованості позивача, ППВКП "Астарта" за надані послуги по опаленню за період з 01.10.2009 по 20.08.219 сплачено позивачу за отримані послуги з централізованого опалення 76173,36 грн. Як свідчать подані позивачем в обґрунтування позову письмові докази Приватним підприємством "Виробничо-комерційне підприємство "Астарта" в межах строку позовної давності не вчинялися будь-які дії по визнанню боргу за послуги із постачання теплової енергії, які надавалися протягом 2009 - 2010 років в розмірі 6685,27 грн. та протягом січня - квітня 2011 року в розмірі 3152,45 грн., всього 9837,72 грн. Згідно ст.266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Відповідно до частини 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Позивач подав клопотання (вх. № 8340 від 15.10.2019), в якому просить суд долучити до матеріалів справи копії актів приймання-передачі виконаних робіт від 30.01.2015, від 27.02.2015, від 31.03.2015, від 30.04.2015, від 30.10.2015, від 30.11.2015, від 29.02.2016, від 19.04.2016, від 29.03.2016. Позивач пояснює, що вказані документи обліковуються на підприємстві як пошкоджені в результаті аварії системи теплопостачання приміщення архіву. Разом з цим, в результаті інвентаризації документів 10 жовтня 2019 року, було виявлено відповідні акти непошкодженими.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 15.10.2019, для забезпечення права позивача подати відповідь на відзив, відповідача - заперечення на відповідь на відзив, відкладено розгляд справи; відповідачу встановлений семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень відповідно до ст. 167 ГПК України. Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України, за ініціативою суду, призначений розгляд справи по суті на 06.11.2019, 11:30 в судовому засіданні з повідомленням сторін.
21.10.2019 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 8576 від 21.10.2019), в якій зазначає, що комунальне підприємство доводило до відома споживачів інформацію про зміну існуючих цін та тарифів на житлово-комунальні послуги шляхом публікацій у міськрайонній газеті “Вісті Роменщини”, що підтверджується відповідними копіями витягів з газети. Щодо спливу строку позовної давності, у пункті 25 договорів сторони узгодили, що строк позовної давності за договором складає 5 років. Із наданих до суду доказів вбачається, що ПП “ВКП “Астарта” вчинені дії які свідчать про визнання боргу в межах узгодженого строку позовної давності, а саме: 23.05.2019, 15.01.2019, 26.06.2018, 10.05.2018, 30.12.2015, 07.07.2015, 26.12.2014, 04.12.2013. Додатково позивач надає довідку “Рух коштів між контрагентами”, яка підтверджує об'єктивність заявлених вимог та дає змогу помісячно відслідковувати виставлені відповідачу рахунки за отримані послуги і їх оплату.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.11.2019 відкладений розгляд справи по суті на 13.11.2019, 12:30; позивача зобов'язано у строк до 12.11.2019 подати обґрунтований розрахунок основного боргу з зазначенням конкретних періодів (місяців), за які виникла заявлена до стягнення заборгованість в сумі 8057 грн. 05 коп., без урахування періодів наданих послуг, що оплачені відповідачем (зазначити в рахунок яких періодів надання послуг зараховані оплати: періодів, заборгованість за які виникла раніше, періодів згідно з призначенням платежу, тощо).
11.11.2019 позивач, на виконання вимог ухвали суду від 06.11.2019, подав письмове пояснення (вх. № 9197 від 11.11.2019), в якому зазначає, що кошти, які надходили від відповідача, зараховувались позивачем у відповідності до зазначеного платником призначення платежу. Проте, зарахування надходжень відбувалось у межах виставлених КП «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради рахунків, надлишок коштів зараховувався в рахунок сплати існуючої заборгованості у порядку календарної черговості виникнення боргу. Згідно з доданим до пояснень розрахунком, заборгованість в сумі 8057 грн. 05 коп. виникла за період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року.
Позивач підтримує позовні вимоги.
Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, у зв'язку з пропуском позовної давності.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 10.10.2008 між сторонами був укладений договір № 24 про надання послуг з централізованого опалення та теплової енергії, за умовами якого позивач зобов'язується надавати відповідачу вчасно та відповідної якості теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені даним договором. Об'єкт споживача - приміщення магазину площею 44,55 кв.м., площа до розрахунку 53,46 кв.м.
Тарифи на послуги становлять: з централізованого опалення - 8,66 грн/м2; з постачання теплової енергії - 327, 08 грн/Гкал (п. 2 договору).
Договір діє строком до 10.10.2009 і набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про необхідність розірвання або перегляду договору. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 22, п. 26 договору).
04.01.2011 між сторонами був укладений новий договір № 4 про надання послуг з централізованого опалення та теплової енергії, за умовами якого позивач зобов'язується надавати відповідачу вчасно та відповідної якості теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені даним договором. Об'єкт споживача - приміщення магазину площею 44,55 кв.м., площа до розрахунку 53,46 кв.м.
Тарифи на послуги становлять: з централізованого опалення - 16,85 грн/м2; з постачання теплової енергії - 687,91 грн/Гкал. У разі зміни тарифів на послуги у встановленому чинним законодавством порядку розрахунки проводяться споживачем згідно нових тарифів з моменту введення їх в дію (п. 2 договору).
Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами та скріплення їх печатками і діє до 04.01.2012. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про необхідність розірвання або перегляду договору. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 22, п. 26 договору).
Відповідно до п. 4 договорів, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 5 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Пунктом 5 передбачено, що плата вноситься за послуги на розрахунковий рахунок виконавця послуг згідно з наданим рахунком.
За умовами п. 11 договорів, виконавець зобов'язаний забезпечувати вчасне та відповідної якості надання послуг згідно законодавства та умовами договору; надавати споживачеві в установленому законодавством порядку інформацію про перелік послуг, їх вартість, загальну суму місячного платежу, структуру тарифів, нормативів (норм) споживання, режиму надання послуг, їх споживчі властивості; повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміни тарифів.
Згідно з п. 9 договорів, споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг за період з жовтня 2009 року по серпень 2019 року, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 8057 грн. 05 коп. за період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року (згідно з розрахунком, що поданий позивачем 11.11.2019).
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
За приписами ст. 5 Закону, до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до ст. 9 Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно зі ст. 10 Закону, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на комунальні послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів.
Відповідно до ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що факт заборгованості відповідача в сумі 8057 грн 05 коп. за послуги з теплопостачання (опалення), отримані у період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року, підтверджується матеріалами справи, зокрема розрахунком заборгованості за період з 2009 року по 2019 рік, виставленими рахунками та актами приймання-передачі виконаних робіт за жовтень 2015 року - квітень 2016 року (а.с. 41-42, 46-48,160-164).
Посилання відповідача на те, що за послуги з централізованого опалення за період з 10.10.2008 по 01.01.2011 мав застосовуватись тариф в розмірі 8,66 грн/м2; а з 01.01.2011 по даний час 16,85 грн/м2 відповідно до п. 2 договорів, суд вважає необґрунтованими та не приймає до уваги, оскільки згідно з умовами договорів відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами). Пунктом 2 договору № 4 від 04.01.2011 визначено, що у разі зміни тарифів на послуги у встановленому чинним законодавством порядку розрахунки проводяться споживачем згідно нових тарифів з моменту введення їх в дію. Тарифи були встановлені рішеннями Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області у період з 2009 року по 2018 рік (а.с. 28-40), повідомлені відповідачу згідно з пп. 4 п. 11 договорів у засобах масової інформації (витяги з газети «Вісті Роменщини» - а.с. 173-186), визначені у виставлених споживачу рахунках та актах приймання-передачі виконаних робіт, які підписані сторонами.
Відповідач заявляє позовну давність до позовних вимог.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі ст. 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Частинами 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки предметом позову є стягнення заборгованості в сумі 8057 грн. 05 коп., що виникла за послуги, надані у період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року, пунктом 5 договору № 4 від 04.01.2011, за домовленістю сторін, встановлено позовну давність у 5 (п'ять) років, суд вважає, що з урахуванням строків розрахунків, визначених у договорі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу в межах строку збільшеної за домовленістю сторін позовної давності.
Відповідачем не спростований належними та допустимими доказами факт наявності заборгованості за послуги з теплопостачання в сумі 8057 грн. 05 коп.
Відповідач не подав ні доказів сплати боргу у повному обсязі за договором № 4 від 04.01.2011, ні аргументованих заперечень проти позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8057 грн. 05 коп. заборгованості за послуги з теплопостачання.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 договору № 4 від 04.01.2011, у разі порушення споживачем умов, передбачених п. 4 договору, споживач зобов'язується, крім суми заборгованості, сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
За несвоєчасну оплату послуг позивачем відповідачу нарахована пеня в сумі 7975 грн 86 коп. в розмірі 1% за період з 15.01.2019 по 20.08.2019, в тому числі виходячи з суми боргу в розмірі 9057 грн. 05 коп. за період з 15.01.2019 по 22.05.2019 та виходячи суми боргу в розмірі 8057 грн 05 коп. за період з 23.05.2019 по 28.08.2019.
Як встановлено судом, заборгованість в сумі 8057 грн 05 коп. виникла за період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року, відповідно - заборгованість в сумі 9057 грн. 05 коп. існувала з урахуванням попередніх періодів та була частково сплачена 23.05.2019.
Частиною шостою статті 232 ГК України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.
Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17 і від 22.11.2018 у справі № 903/962/17).
З урахуванням строків розрахунків, визначених у договорі та положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України правомірним є нарахування пені: за прострочення оплати послуг за лютий 2015 року з 06.03.2015 до 06.09.2015, за прострочення оплати послуг за березень 2015 року з 06.04.2015 до 06.10.2015, за прострочення оплати послуг за квітень 2015 року з 06.05.2015 до 06.11.2015, за прострочення оплати послуг за жовтень 2015 року з 06.11.2015 до 06.05.2016, за прострочення оплати послуг за листопад 2015 року з 06.12.2015 до 06.06.2016, за прострочення оплати послуг за грудень 2015 року з 06.01.2016 до 06.07.2016, за прострочення оплати послуг за січень 2016 року з 06.02.2016 до 06.08.2016, за прострочення оплати послуг за лютий 2016 року з 06.03.2016 до 06.09.2016, за прострочення оплати послуг за березень 2016 року з 06.04.2016 до 06.10.2016, за прострочення оплати послуг за квітень 2016 року з 06.05.2016 до 06.11.2016.
Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, що пеня за прострочення оплати послуг нарахована позивачем поза межами визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України строку, тому суд вважає відповідні нарахування неправомірними та відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 7975 грн 86 коп. за його необґрунтованістю.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховані 3 % річних в загальній сумі 3018 грн. 83 коп., за кожний місяць надання послуг за період з 06.11.2009 року по 20.08.2019 року, з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат.
Також відповідачу нараховане інфляційне збільшення суми боргу в загальній сумі 4240 грн 55 коп. за період з червня 2016 року по квітень 2019 року, в тому числі виходячи з суми заборгованості в розмірі 14 057 грн. 05 коп. за період з червня 2016 року по квітень 2018 року, виходячи з суми заборгованості в розмірі 10057 грн. 05 коп. за період з липня 2018 року по грудень 2018 року, виходячи з суми заборгованості в розмірі 9057 грн. 05 коп. за період з лютого 2019 року по квітень 2019 року.
Як вказано судом вище, згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).
До правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Суд вважає, що збільшена сторонами у договору позовна давність (п. 25 договору) не поширюється на стягнення 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу, оскільки відповідні вимоги заявлені на підставі ст. 625 ЦК України і про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України в разі несвоєчасного внесення платежів у договорі сторонами не зазначено.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову (відповідна позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17).
За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 257 ЦК України, нарахування 3% річних та інфляційних втрат мало здійснюватись за останні три роки, які передували зверненню позивача з позовом у справі (28.08.2019 - згідно з довідкою пошти ф20, а.с. 134), тобто з 28.08.2016 по 28.08.2019.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно своєчасної оплати наданих послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1078 грн. 24 коп. за період з 28.08.2016 по 20.08.2019 та інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 4240 грн 55 коп. за період з 28.08.2016 по 30.04.2019 (в межах періоду та сум заявлених позивачем до стягнення, враховуючи, що сума інфляційних втрат за період з 28.08.2016 по 30.04.2019 перевищує суму заявлену позивачем до стягнення), виходячи з суми заборгованості за кожний місяць надання послуг (в межах періоду), з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат.
Розрахунки перевірені судом в межах сум та періодів заявлених позивачем, за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.5.3 Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, ТОВ “ЛІГА: ЗАКОН”, 2019.
В іншій частині позовних вимог, щодо стягнення з відповідача 1940 грн 59 коп. 3% річних, суд відмовляє, у зв'язку зі спливом строку позовної давності, враховуючи, в тому числі те, що позивачем не надано суду доказів щодо наявності поважних причин її пропуску.
Відповідно до ч. 9 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Виробничо-комерційне підприємство “Астарта” (1-й провулок Свободи, буд. 3, кв. 5, м. Ромни, Сумська область, 42000, код ЄДРПОУ 21113599) на користь Комунального підприємства “Ромнитеплосервіс” Роменської міської ради (вул. Щербакова, буд. 14, м. Ромни, Сумська область, 42000, код ЄДРПОУ 30880163) 8 057 грн. 05 коп. заборгованості за послуги із постачання теплової енергії, 4 240 грн. 55 коп. інфляційних збитків, 1078 грн. 24 коп. 3% річних, 1921 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Відповідно до ст. ст. 241, 256 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено 15.11.2019.
Суддя Є.А. Жерьобкіна