79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.11.2019 р. справа № 914/1837/19
м. Львів
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом:Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача:Підприємства теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго», м. Самбір, Львівська область
про:
стягнення 1604,30 грн.
Суддя Артимович В.М.
При секретарі судового засідання Струк Н.Р.
За участю представників:
від позивача: Вознюк Є.В. - представник;
від відповідача: не з'явився.
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Підприємства теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» про стягнення 1604,30 грн., з яких 536,28 грн. пені, 1068,02 грн. трьох відсотків річних.
Ухвалою від 11.09.2019 р. суд відкрив провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи по суті на 02.10.2019 р.
В судове засідання 06.11.2019 р. з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав повністю. Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, відзиву на позов не подав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. За таких обставин суд розглядає справу за наявними матеріалами.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
1.Описова частина рішення.
1.1.Позиція позивача.
Позивач зазначає, що 15.09.2017 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник) та Підприємством теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» (Споживач) укладено договір № 6101/1718-ТЕ-21 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2654820,69 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2017 р., від 30.11.2017 р., від 31.12.2017 р., від 31.01.2018 р., від 28.02.2018 р., від 31.03.2018 р., від 30.04.2018 р. Однак, відповідач в порушення умов договору невчасно оплатив поставлений йому газ.
Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Отже на підставі п. 8.2. договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 536,28 грн., яку просить стягнути з відповідача.
Крім того, керуючись ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу 1068,02 грн. - 3% річних, які просить стягнути з відповідача.
Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь сплачений за подання позовної заяви судовий збір.
1.2. Позиція відповідача. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
1.3. Заяви та клопотання сторін. Ні позивач, ні відповідач будь-яких клопотань та заяв суду не подавали.
2.Мотивувальна частина рішення:
2.1.Фактичні обставини, встановлені судом:
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15.09.2017 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник) та Підприємством теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» (Споживач) укладено договір № 6101/1718-ТЕ-21 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1).
Згідно п. 3.7 договору приймання-передача природного газу, передана постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданих природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2654820,69 грн. за період з жовтня 2017 р. по квітень 2018 р., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2017 р., від 30.11.2017 р., від 31.12.2017 р., від 31.01.2018 р., від 28.02.2018 р., від 31.03.2018 р., від 30.04.2018 р.
У відповідності до розрахунку заборгованості, який наявний в матеріалах справи, відповідачем оплату за поставлений природний газ здійснено з простроченням строків, передбачених умовами договору постачання природного газу.
Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Отже, на підставі п. 8.2. договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 536,28 грн., яку просить стягнути з відповідача.
Крім того, керуючись ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу 1068,02 грн. 3% річних, які просить стягнути з відповідача.
Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь сплачений за подання позовної заяви судовий збір.
2.2. Норми права, застосовані судом. Оцінка суду.
Суд, проаналізувавши матеріали та з'ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об'єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги, слід задоволити з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Підприємством теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» (споживач) укладено договір № 6101/1718-ТЕ-21 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1).
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Факт поставки відповідачу природного газу підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2017 р., від 30.11.2017 р., від 31.12.2017 р., від 31.01.2018 р., від 28.02.2018 р., від 31.03.2018 р., від 30.04.2018 р.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з умов договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору).
Однак, всупереч умовам договору, споживачем отриманий у грудні 2017 р. газ, остаточно оплачено 30.01.2018 р., отриманий у січні газ, остаточно оплачено 28.03.2018 р., отриманий у лютому газ, остаточно оплачено 27.04.2018 р., отриманий у березні газ, остаточно оплачено 27.04.2018 р., отриманий у квітні газ, остаточно оплачено 08.05.2018 р., що підтверджується банківськими виписками про рух коштів по рахунку позивача, долученими до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
З огляду на викладене, за прострочення сплати основного боргу за поставлений природний газ, позивачем правомірно нараховано відповідачу 536,28 грн. пені, яка підлягає до стягнення з відповідача.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку трьох відсотків річних, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1068,02 грн. трьох відсотків річних підлягають до задоволення.
Суд звертає увагу, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами доводів позовної заяви.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 1921,00 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Підприємства теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» (81400, Львівська область, м. Самбір, вул. С. Крушельницької, будинок 9; ідентифікаційний код 05506477) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 536,28 грн. пені, 1068,02 трьох відсотків річних та 1921,00 грн. судового збору.
3. Наказ відповідно до ст. 327 ГПК України видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 15.11.2019 р.
Суддя Артимович В.М.