справа №755/7256/18 головуючий у І інстанції: Котющенко В.П.
провадження 22-ц/824/13343/2019 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
12 листопада 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: судді-доповідача Сліпченка О.І., Сушко Л.П., Гуля В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 липня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В травні 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приват банк» (далі АТ КБ «Приват банк» та/або Банк) звернулось з вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 17.08.2013 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 1300,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв'язку з порушеними зобов'язаннями за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 03.04.2018 року має заборгованість в розмірі 25523,26 грн., з яких: 2187,32 грн. - тіло кредиту, 3149,90 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом, 18494,46 грн. - нараховано пені, а також відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил банківських послуг: 500,00 гривень - штраф (фіксована частина), 1191,58 гривень - штраф (процентна складова).
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 вищезазначену заборгованість та судові витрати.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 липня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 2187 грн. 32 коп., яка складається із тіла кредиту та судовий збір - 1762 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками, пенею та штрафами, АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Зазначає, що місцевий суд не врахував того, що матеріали справи містять докази наявної заборгованості у відповідності до наданого розрахунку, а тому підстав для відмови в задоволенні позову в повному обсязі не вбачає.
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами;
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів
3) показань свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не був ознайомлений з правилами та умовами користування кредитом, нарахування відсотків проводилось за різною процентною ставкою без попередження відповідача, а нарахування штрафів та пені є подвійним притягненням відповідача до відповідальності.
З таким висновком, апеляційний суд повністю погодитись не може з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 17 серпня 2013 року відповідачем ОСОБА_1 складена та підписана Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Згідно інформації викладеної у вказаній заяві ОСОБА_1 , останній підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
За таких обставин, підписавши Анкету-заяву, банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.
Така позиція відповідає позиції Верховного Суду у справах N 441/569/17 від 21.03.2018 року, N 755/18246/15-ц від 07.03.2018 року, 755/2720/16-ц від 06.02.2018 року, де зазначено, що підписання заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «КБ «Приватбанк», свідчить про бажання отримати кредитні кошти та підтвердження, що особа ознайомлена і погоджується з Умовами та Тарифами банку.
При цьому Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та правила були чинними під час укладення договору.
Відповідно до розрахунку наданого банком, у ОСОБА_1 станом на 03 квітня 2018 року має заборгованість в розмірі 25 523,26 грн., з яких: 2 187,32 грн. - тіло кредиту, 3 149,90 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом, 18 494,46 грн. - нараховано пені, а також відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил банківських послуг: 500,00 гривень - штраф (фіксована частина), 1 191,58 гривень - штраф (процентна складова).
Як було зазначено, АТ КБ «ПриватБанк» оскаржує рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками, пенею та штрафами.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Відповідно до п. 2.1.1.12.6 на боргові зобов'язання за кредитом і овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі встановленому Тарифами банку, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Пунктом 2.1.1.5.6 Умов передбачено, що у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку.
У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як вже було зазначено, відповідач ознайомився з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді та погодився з ними, що засвідчив своїм підписом (а.с.12).
Відповідно до ч.1 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно із ч. 3 цієї ст.10561 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У ч. 4 указаної ст.10561 ЦК України передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Відповідно до «Умов та правил надання банківських послуг» розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком у випадку інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку та погодження клієнта на нові умови, а також шляхом надсилання СМС-повідомлень.
З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові.
Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.66-68) розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами становив, станом початок розрахункового періоду - 17 серпня 2013 року, 30,00% на суму залишку заборгованості за кредитом, яка діяла по 29 серпня 2014 року (дата, що міститься у розрахунку заборгованості).
01 вересня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку збільшив процентну ставку до 34,80%., а з 01 квітня 2015 року до 43,20%.
Таким чином, з урахуванням зменшення та збільшення відсоткової ставки банком у односторонньому порядку (ст.10561 ЦК України), без повідомлення позичальника, апеляційний суд вважає, що стягненню підлягає заборгованість по процентам, нарахована за період з 17 серпня 2013 року (дата визначена позивачем у розрахунку заборгованості) по 29 серпня 2014 року (остання дата, коли проценти нараховувалися по відсотковій ставці 30,00%).
Як зазначено в розрахунку наданому позивачем заборгованість у відповідача перед Банком 29 серпня 2014 року становила 104 грн. 51 коп.
Таким чином, місцевий суд прийшов до вірного висновку, що позивач не мав права застосовувати новий розмір процентів за користування кредитом, які були змінені в односторонньому порядку, однак не врахував того, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за процентами нарахована у відповідності до укладеного договору у вищезазначений період.
Доводи позивача, що відповідач визнав нові Тарифи та погодився з їх зміною не заслуговують на увагу, оскільки з розрахунку вбачається, що останній не сплачував проценти у відповідному розмірі, а доказів повідомленим про збільшення розміру процентної ставки матеріали справи не містять.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості по штрафам та пені колегія суддів зазначає наступне.
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до розрахунку заборгованість за штрафами складає 1691,58 грн., що відповідає умовам та правилам банківських послуг.
Разом з тим, процентна складова штрафу підлягає зменшенню з урахуванням п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, штраф у розмірі 5% від ціни позову буде складати 139,6 грн. (2187,32 (тіло) + 104.51(відсотки) + 500 (штраф фіксована частина) =2791,83 грн., відповідно 5% становить 139,6 грн.).
Загальна сума штрафів складає 639,6 грн.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до положень ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Керуючись ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Такі висновки викладені у правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 18 494,46 грн. не підлягають до задоволення, оскільки недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, не допускається.
Колегія суддів зауважує, що відповідач жодним чином не спростовував доводи позивача та надані докази на підтвердження позовних вимог, а тому апеляційний суд не приймає до уваги висновки Великої ПалатиВерховного Суду у постанові від 03липня 2019 року (справа № 342/180/17), в якій вказано на неналежне підтвердження укладення кредитного договору між АТ КБ «Приватбанк» та позичальником.
Відповідно до ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності спрямований на забезпечення сторонам та іншим особам, що беруть участь у справі, широкої можливості в захисті своїх прав, свобод і інтересів, а також прав, свобод і інтересів інших осіб.
Цей принцип закріплений і в п. 4 ч. З ст. 129 Конституції, згідно з яким однією з засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Принцип змагальності в позовному провадженні обумовлений тим, що в цьому провадженні суд розглядає спори між суб'єктами, які мають протилежні правові інтереси.
Принцип змагальності пов'язаний з принципом рівності учасників судового процесу перед законом і судом (п. 2 ч. З ст. 129 Конституції, ст. 5 ЦПК, ст. 7 Закону України «Про судоустрій України»). Цей зв'язок виявляється в тому, що особам, які беруть участь у справі і займають рівне процесуальне положення, повинна бути забезпечена рівна процесуальна можливість доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 27 і ст. 60 ЦПК).
Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що окрім стягненого тіла кредиту наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування у розмірі 104.51 грн. та штрафами - 639,6 грн.
Враховуючи те, що місцевим судом було невірно з'ясовано обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню в оскаржуваній частині з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами та штрафів.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем було сплачено судовий збір у сумі 4 405 грн. (1762+2643), позовні вимоги задоволено частково, що в сумі складає 2931,43 грн. (11,49% від 25 523,26 грн.)
Відповідно до задоволених позовних вимог, судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції, який повинен бути покладений на відповідача складає - 505 грн. 93 коп.
Таким чином, рішення місцевого суду підлягає зміні в частині розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 липня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по процентам та штрафам скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по процентам в розмірі 104(сто чотири) грн.51 коп. та заборгованість по штрафам в розмірі 639(шістсот тридцять дев'ять)грн.. 60 коп., що в сумі складає 744(сімсот сорок чотири) грн. 11 коп.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 липня 2019 року змінити в частині розподілу стягнених судових витрат з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570), визначивши їх розмір в сумі 505 (п'ятсот п'ять) грн. 93 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: