Справа №752/17384/19
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/14389/2019
12 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
при секретарі Коліснику В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року (суддя Хоменко В.С.) про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дітей,
встановила:
у серпні 2019р. позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року відкрито провадження у даній справі.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить ухвалу судді скасувати та прийняти постанову про направлення справи на розгляд до Троїцького районного суду Луганської області за підсудністю.
Відповідач посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки позивач зареєстрована у м. Луганську, а адреса зазначена у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, є фактичним, а не зареєстрованим місцем проживання позивача, тому дана справа підсудна Троїцькому районному суду Луганської області.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи її законною, а доводи апеляційної скарги безпідставними, оскільки вона звернулася до суду першої інстанції у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 28 ЦПК України за своїм зареєстрованим місцем перебування.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.57, 68), двічі у судове засідання не з'явився, тому відповідно до ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у його відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та її представника - адвоката Крикунова Д.О., які просили залишити ухвалу судді без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відкриваючи провадження у справі, суддя виходив з того, що дана справа підсудна Голосіївському районному суду міста Києва.
Такий висновок судді ґрунтується на нормах процесуального права та наданих позивачем документах.
Статтею 28 ЦПК України визначена підсудність справ за вибором позивача.
Частина 1 вказаної норми передбачає, що позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалася на те, що вона є внутрішньо переміщеною особою з м. Луганська та взята на облік внутрішньо переміщеної особи у Голосіївському районі м. Києва, де проживає у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною довідкою (с.с. 13 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі Закон) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Частиною 1 статті 5 Закону визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Абзац дев'ятий статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» визначає, що документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - це паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
Отже, взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у визначеному Законом порядку, є зареєстрованим місцем перебування такої особи.
Враховуючи, що позивач зареєстрована як внутрішньо переміщена особа, її місце перебування знаходиться у Голосіївському районі м. Києва, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11 січня 2017р. № 4534, суддя прийшов до правильного висновку, що даний позов підсудний Голосіївському районному суду м. Києва.
Доводи апеляційної скарги про те, що даний спір необхідно розглядати тільки за зареєстрованим місцем проживання позивача, суперечать положенням ст. 28 ЦПК України.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що при постановлені ухвали про відкриття провадження у справі суддею не були порушені норми процесуального права, які визначають правила підсудності, тому не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381- 383 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 листопада 2019 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк