Іменем України
14 листопада 2019 року
Київ
справа № 676/6166/16-а
провадження № К/9901/44802/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Вдовичинського А.В. від 24 квітня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Матохнюка Д.Б., Боровицького О.А., Сапальової Т.В. від 1 червня 2017 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просила:
- визнати протиправною відмову Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Кам'янець-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до заяви про призначення пенсії від 16 серпня 2016 року та поданих довідок про заробітну плату для визначення розміру пенсії.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2017 року позовні вимоги . ОСОБА_1 було задоволено.
Визнано протиправною відмову Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Зобов'язано Кам'янець-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до заяви про призначення пенсії від 16 серпня 2016 року та поданих довідок про заробітну плату для визначення розміру пенсії.
Стягнуто з Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на користь ОСОБА_1 551,20 грн судового збору.
Стягнуто з Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на користь держави 551,20 грн судового збору.
3. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що наданими позивачкою доказами доведено, що остання в спірні періоди працювала на посаді фельдшера і загальний трудовий стаж складає понад 26 років, а тому має право на пенсію за вислугу років, передбачену пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а відповідачем доказів на спростування вищезазначеного, не надано.
4. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2017 року апеляційну скаргу Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області задоволено частково.
Постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2017 року змінено.
Абзац 3 резолютивної частини постанови Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2017 року викладено в наступній редакції:
«Стягнути з Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ: 37993783; р/р 31215256700001; код класифікації: 22030106) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційна картка платників податків № НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 556,72 грн».
Абзац 4 резолютивної частини постанови виключено.
В решті постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2017 року залишено без змін.
5. Змінюючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалюючи постанову суд першої інстанції не вірно вирішив питання щодо розподілу судових витрат, стягнувши двічі суму судового збору з відповідача на користь позивача та на користь Державного бюджету України.
Відповідно до спільного листа Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України та Державної судової адміністрації України від 9 березня 2017 року «Про виконання судових рішень щодо стягнення судового збору, накладення штрафу (як засобу процесуального примусу)» за рішеннями про стягнення судового збору стягувачем (боржником) є Державна судова адміністрація України.
Отже, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з Державної судової адміністрації України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Кам'янець-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2017 року та ухвалити нову постанову.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 1 серпня 1981 року по 6 липня 1988 року працювала медстатистом в клініці Київського НДІ педіатрії, акушерства та гінекології; з 22 серпня 1988 року по 18 листопада 1998 року - фельдшером медсанчастини Читинського авіазагону цивільної авіації (з 1993 року ВАТ «Читаавіа»); з 18 лютого 1999 року по 10 вересня 2002 року - фельдшером медпункту ЗАТ «Сибавиа ТЕК»; з 11 вересня 2002 року по 18 вересня 2003 року - фельдшером здравпункту ВЛЕК ВАТ «Читаавіа»; з 19 вересня 2003 року по 2 серпня 2004 року - фельдшером здравпункту медико-санітарної частини ВАТ АК «Читаавіа»; з 2 серпня 2004 року по 13 червня 2007 pоку - фельдшером здравпункту (медичної сестри здравпункту аеровокзалу) в ВАТ «Читаавіа»; з 14 червня 2007 року по 2 травня 2012 року - медичною старшою сестрою в ВАТ авіакомпанія «Даурія», з 14 листопада 2012 року по 19 січня 2013 року - фельдшером здравпункту Читинського центру ОВД федерального державного унітарного підприємства «Державна корпорація по організації повітряного руху в Російській Федерації»; з 21 жовтня 2013 року працює на посаді фельдшера здравпункту Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту.
16 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Кам'янець-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області листом від 5 жовтня 2016 року повідомило ОСОБА_1 про відмову у призначенні їй пенсії за вислугу років в зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу в 25 років 6 місяців станом на 1 січня 2016 року та 26 років станом на 16 серпня 2016 року, оскільки згідно наданих документів її спеціальний стаж було визначено 16 років 00 місяців 00 днів. Управлінням не було зараховано позивачці до спеціального стажу періоди роботи фельдшером 1 категорії в ВАТ «Читаавіа» з 11 вересня 2002 року по 18 вересня 2003 року та фельдшером здоровпункту аеровокзалу (медичної сестри) з 2 серпня 2004 року по 13 червня 2007 року, а також період роботи в Київському НДІ педіатрії, акушерства та гінекології з 1 серпня 1981 року по 6 липня 1988 року, оскільки направлено запит для уточнення.
8. Вважаючи таке рішення відповідача неправомірним ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом.
9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років, в установах та закладах, перелік яких затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909.
Позивачка не має права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Оскільки періоди роботи фельдшером в ВАТ «Читаавіа» з 11 вересня 2002 року по 18 вересня 2003 року та фельдшером здравпункту аеровокзалу (медичної сестри) з 2 серпня 2004 року по 13 червня 2007 року до пільгового стажу не зараховано, так як пункти охорони здоров'я, які не пройшли акредитацію, як заклади охорони здоров'я, а також, які створені на підприємствах і не входять до складу поліклінік чи амбулаторій, не передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909.
Зазначено, що у зв'язку із надходженням додаткових документів, період роботи ОСОБА_1 з 1 серпня 1981 року по 6 липня 1988 року медстатистом в клініці Київського НДІ педіатрії, акушерства та гінекології зараховано до пільгового стажу.
10 Відзиву на касаційну скаргу Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2017 року ОСОБА_1 не подано.
11. Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
13. Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років.
14. Розділом 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 передбачено, що до закладів і установ віднесені: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санітарно-курортні заклади, санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. В зазначених закладах і установах право на призначення пенсії за вислугу років мають право: лікарі та середній медичний персонал.
15. Пунктом 2 Примітки до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
16. Згідно із пунктом 1.2 Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28 жовтня 2002 року № 385 до амбулаторно-поліклінічних закладів в Україні відносяться здравпункти або пункти охорони здоров'я.
17. Визначення поняття «заклад охорони здоров'я» наведено в статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19листопада 1992 року № 2801-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.
18. Відповідно до частини другої статті 16 цих Основ заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами за наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців.
19. Порядок і умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної та фармацевтичної практики визначаються актами законодавства України.
20. Відповідно до пункту 1 Порядку державна акредитація закладу охорони здоров'я - це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров'я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності.
21. Згідно з пунктом 2 Порядку акредитації підлягають незалежно від форми власності усі заклади охорони здоров'я.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
22. Відповідно до вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
23. Як убачається з трудової книжки на ім'я позивачки, ОСОБА_1 з 11 вересня 2002 року по 18 вересня 2003 року працювала фельдшером здравпункту ВЛЕК ВАТ «Читаавіа»; з 19 вересня 2003 року по 2 серпня 2004 року - фельдшером здравпункту медико-санітарної частини ВАТ АК «Читаавіа»; з 2 серпня 2004 року по 13 червня 2007 pоку - фельдшером здравпункту (медичної сестри здравпункту аеровокзалу) в ВАТ «Читаавіа».
24. Відповідно пункту 2 Примітки до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
25. Офіційним визнанням статусу закладу охорони здоров'я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності, відповідно до пункту 1 Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 765, є державна акредитація закладу охорони здоров'я.
26. Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку акредитації підлягають незалежно від форми власності усі заклади охорони здоров'я. Акредитація проводиться один раз на три роки, перша акредитація закладу проводиться не пізніше ніж через два роки від початку здійснення діяльності.
27. Таким чином, підприємство офіційно набуває статусу закладу охорони здоров'я на підставі акредитації.
28. В матеріалах справи містяться копії ліцензій виданих ВАТ «Читаавіа», якими підтверджено право підприємства здійснювати медичну діяльність.
Строк дії зазначених ліцензій охоплює спірний період роботи позивачки в ВАТ «Читаавіа» на посаді фельдшера здравпункту.
29. З листа управління Пенсійного фонду РФ в м. Чита Забайкальського краю від 21 серпня 2012 року № 7985, адресованого відповідачу, убачається, що в РФ медична діяльність організацій і установ які мають право на здійснення медичної діяльності підлягає обов'язковому ліцензуванню у встановленому порядку. Медична діяльність установ охорони здоров'я і їхніх структурних підрозділів в Р Ф акредитації не підлягає.
30. Частиною 4 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).
31. Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року, укладеною між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
32. Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
33. Частиною 2 статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
34. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
35. Зібраними по справі доказами підтверджено, що ОСОБА_1 з 11 вересня 2002 року по 18 вересня 2003 року працювала фельдшером здравпункту ВЛЕК ВАТ «Читаавіа»; з 19 вересня 2003 року по 2 серпня 2004 року - фельдшером здравпункту медико-санітарної частини ВАТ АК «Читаавіа»; з 2 серпня 2004 року по 13 червня 2007 pоку - фельдшером здравпункту (медичної сестри здравпункту аеровокзалу) в ВАТ «Читаавіа», тобто працювала в сфері охорони здоров'я населення.
36. Оскільки на час звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ОСОБА_1 мала понад 26 років спеціального стажу роботи в закладах охорони здоров'я, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку визнавши протиправною відмову Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та зобов'язав відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до заяви про призначення пенсії від 16 серпня 2016 року.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
37. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанцій та рішення суду першої інстанції, змінене рішенням суду апеляційної інстанції, є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2017 року та постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2017 року, змінену рішенням суду апеляційної інстанції, - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
судді Я.О. Берназюк
І.В. Желєзний