Іменем України
14 листопада 2019 року
Київ
справа №826/15342/17
адміністративне провадження №К/9901/11174/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (далі - Уповноважена особа) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2018 року (суддя Маруліна Л.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року (колегія суддів: Вівдиченко Т.Р., Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Міський Комерційний Банк" Оберемка Романа Анатолійовича, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» Оберемка Романа Анатолійовича щодо не внесення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом, відомостей про ОСОБА_1 за договором строкового банківського вкладу Ваш Стабільний № 2630/03/192166 від 19.06.2014 року;
- зобов'язати Уповноваженої особи Фонду надати Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за договором строкового банківського вкладу Ваш Стабільний № 2630/03/192166 від 19.06.2014 року у публічному акціонерному товаристві «Міський комерційний банк» за рахунок Фонду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року, адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач - Уповноважена особа подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що укладений позивачем із банком правочин є нікчемним у відповідності до положень пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отримані платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, грошових коштів позачергово та раніше за інших кредиторів банку. Вказує, що кошти позивачем безпосередньо не вносилися, а надійшли з іншого рахунку.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Дослідивши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами встановлено, що 19.06.2014 між ОСОБА_2 та ПАТ «Міський комерційний банк» на користь третьої особи - ОСОБА_1 був укладений Договір строкового банківського вкладу «Ваш Стабільний» № 2630/03/192166 на строк 30 днів з 19.06.2014 року по 19.07.2014 року, із сумою вкладу 10000 євро, в зазначеному Договорі міститься відмітка проте, що позивач з 1 липня набула прав та обов'язків за цим Договором.
19.06.2014 позивачем було видано довіреність на ОСОБА_2 на здійснення представництва інтересів за вказаним Договором.
Згідно з умовами договору, вкладником вважається особа, яка відкриває депозитний рахунок в банку на користь третьої особи, до моменту першого звернення у банк особи, на користь якої відкрито депозитний рахунок, з метою його використання. Після першого звернення у банк особи, на користь якої відкрито депозитний рахунок, з метою використання депозитного рахунку та ідентифікації цієї особи, вкладником вважається особа, на користь якої відкрито депозитний рахунок.
Так, під час першого звернення до банку з метою використання рахунку, особа, на користь якої відкрито рахунок, має надати необхідні документи для здійснення її ідентифікації та заповнити картку із зразками підписів.
Тому, позивач вважає, що 19.06.2014 року в день укладення Договору банком було здійснено її ідентифікацію, як вкладника, відповідно до вимог зазначеного Договору.
В подальшому, а саме 20 листопада 2014 року, на підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року №732 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №124 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Міський комерційний банк», згідно з яким, із 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «МКБ».
Постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року №187 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «МКБ».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 20 березня 2015 року №64 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «МКБ» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «МКБ» Тимошенка Костянтина Володимировича строком на один рік із 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року включно. При цьому, 09 листопада 2015 року рішенням виконавчої дирекції Фонду №201 змінено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «МКБ», а саме всі повноваження ліквідатора ПАТ «МКБ» делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Оберемку Роману Анатолійовичу із 12 листопада 2015 року.
Враховуючи викладені обставини, позивач звернулася із заявою від 15.04.2015, яку банком отримано 16.04.2015, просила надати інформацію з приводу невключення ОСОБА_1 до зазначеного реєстру.
Листом вих. № 13.4/9082 від 16.06.2015 року від Уповноваженої особи Фонду отримала відповідь, що виплата гарантованої суми відшкодування під час дії тимчасової адміністрації та ліквідації по депозитному вкладу № НОМЕР_1 , укладеному з позивачем призупинено до завершення перевірки правомірності укладення правочину.
Листом від 19.06.2015 року № 02-036-20169/15 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивача повідомлено про те, що інформація про вклади ОСОБА_1 відсутня в переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
В матеріалах справи міститься лист, адресований представнику за довіреністю ОСОБА_2 від 12.07.2017 року № 853 від Уповноваженої особи Фонду в якому повідомляється, що суму коштів по депозитному договору № 2630/03/192166 «Ваш стабільний» від 19.06.2014 року заблоковано, у зв'язку з тим, що вказаний договір підпадає під ознаку нікчемності з підстав визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачених пунктом 3 частиною сьомою статті 38 Закону, адже кошти на рахунку № НОМЕР_2 були залучені на вклад (депозит) після встановлення Правлінням Національного банку України обмежень щодо діяльності Банку, в тому числі на залучення коштів на рахунки фізичних осіб і заборони зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків відкритих у ПАТ «МКБ».
Також, повідомлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02.11.2015 р. по справі № 760/12894/15-ц в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «МКБ» про стягнення коштів відмовлено, зважаючи на зазначене, уповноважена особа Фонду не має підстав для включення позивача до реєстру вкладників.
Також судами встановлено, що 08.07.2015 ОСОБА_1 звернулась до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ПАТ «МКБ», третя особа - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Міський комерційний банк» та просила стягнути з відповідача суму коштів в розмірі 15 955, 44 євро, з яких: 10000,00 євро - сума банківського вкладу, 31,64 євро - відсотки за період з 19.06.2014 року по 19.07.2014 року, 5640,99 євро - індекс інфляції, 282, 81 євро - 3 % річних.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02.11.2015 року по справі по справі № 760/12894/15-ц в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 09.12.2015 року рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 02 листопада 2015 року - залишено без змін.
Позивач, вважаючи протиправними рішення відповідача щодо невнесення її до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі, гарантованих державою, звернулась до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач є вкладником ПАТ «Міський комерційний банк» в розумінні положень Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому повинна бути включена до переліку вкладників.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.
Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI, в редакції, станом на дату укладення договору банківського вкладу, визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Уповноважена особа вважала нікчемним договір банківського вкладу між банком і позивачем з підстави, передбаченої пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.
Разом з тим, зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Міський комерційний банк", оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Відповідач, в свою чергу, не довів належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ "Міський комерційний банк" щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.
Відповідно до статті 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.
Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом.
Доводи заявника касаційної скарги відносно того, що переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отримання її позачергово та раніше за інших кредиторів банку, судом касаційної інстанції сприймаються критично, оскільки останні фактично є припущеннями Уповноваженої особи, в той же час, жодних доказів на підтвердження зобов'язання позивача повернути кошти ініціатору відповідного перерахунку після отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду, надано не було.
Отже судами встановлено, що 24 червня 2014 року між позивачем та ПАТ «Міський комерційний банк» укладено договір строкового банківського вкладу №2630/03/192166 «Ваш стабільний», відповідно до якого банк відкрив позивачу строковий депозитний рахунок № НОМЕР_1 . Пунктом 1.2 цього договору встановлено заборону залучення вкладу від третьої особи.
З виписки по особовим рахункам позивача встановлено, що 19.06.2014 ОСОБА_2 перерахував на рахунок позивача 10000 євро, що підтверджується платіжним дорученням.
Отже, вклад розміщено на рахунку ПАТ «Міський комерційний банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. Водночас, Уповноваженою особою не наведено правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Міський комерційний банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.
Стосовно доводів касаційної скарги щодо заборони банку відкривати рахунки та проводити будь які операції, за якими збільшуються гарантована сума відшкодування суд зазначає що постанова Правління Національного банку України від 23.05.2014 №309/БТ «Про віднесення ПАТ „Міський комерційний банк" до категорії проблемних» відповідно до положень статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для банку обмеження відповідачем не надано. При цьому невиконання посадовими особами Банку приписів постанови НБУ про віднесення банку до категорії проблемних не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) саме відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.
Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку після отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Міський комерційний банк» за рахунок Фонду.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 КАС України, суд
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський Комерційний Банк" Оберемка Романа Анатолійовича залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді А.І. Рибачук
С.Г. Стеценко