Іменем України
14 листопада 2019 року
Київ
справа №357/14112/16-а
адміністративне провадження №К/9901/23719/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2017 року (суддя Кошель Б.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року (колегія суддів: Оксененко О.М., Губська Л.В., Федотов І.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Київській області про визнання протиправною відмови Головного управління Національної поліції в Київській області у призначенні йому одноразової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності; зобов'язання відповідача призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з виконанням службових обов'язків та захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та встановленням ІІ групи інвалідності в розмірі встановленому законодавством на день її виплати.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року, позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Київській області у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Київській області призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності відповідно до Закону України «Про Національну поліції».
В задоволенні інших вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга відповідача мотивована, зокрема, тим, що станом на момент звернення із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у ГУ Нацполіції були відсутні підстави для її призначення, оскільки стаття 97 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII не передбачала такої підстави для отримання одноразової грошової допомоги, як отримання захворювання або поранення (контузії), травми або каліцтва, пов'язаного з проходженням в служби в органах внутрішніх справ, Порядок № 4 вказане питання також не врегульовував. Крім того, посилається на помилковість розміру одноразової грошової допомоги, який судами встановлений в розмірі 200 кратному прожиткового мінімуму.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження.
Справу передано до Верховного Суду.
У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами встановлено, що , у період з 01.03.1999 по 07.11.2015 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 на підставі наказу №1о/с був зарахований на службу в Головне управління Національної поліції в Київській області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 21 січня 2016 року №14о/с позивача було звільнено зі служби в поліції.
Відповідно до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0198363 від 14.04.2016 за результатами первинного огляду ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, причиною інвалідності зазначено захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
З копії довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках вбачається, що у позивача ступінь втрати професійної працездатності у відсотках становить 70 %.
Свідоцтвом про хворобу №25/Зв від 19.01.2016, виданим Військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Київській області» підтверджено наявність у позивача захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Позивач звернувся до Головного управління національної поліції в Київській області із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, додавши до заяви необхідні документи.
Однак, листом відповідача від 25.05.2016 № 29/Д-283 у виплаті допомоги йому було відмовлено з посиланням на те, що Закон України «Про національну поліцію» не передбачає одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, причиною інвалідності яких стало захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а тому вирішити питання про призначення позивачу цієї допомоги немає правових підстав.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що за працівниками поліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України від 20.12.1990 № 565-XII «Про Національну поліцію». Той факт, що позивач після звільнення зі служби в ОВС був прийнятий на службу в органи поліції, не позбавляє його права на отримання відповідної допомоги.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону України № 565-ХІІ «Про міліцію» та Порядком № 850.
Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 580-VIII «Про Національну поліцію» (набрав чинності 7 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII.
Разом з тим, за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.
Відповідно до ч. 1 ст. 97 Закону №580 одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, зокрема, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч. 2 ст. 97 Закону №580).
Відповідно до частини першої статті 99 Закону №580, розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб на час виплати такої допомоги:
4) визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності:
а) I групи - 120 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб;
б)II групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб;
в) III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.
Механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського визначений Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, які затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 (далі Порядок №4, в редакції на момент виникнення спірних відносин).
Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку №4).
За змістом підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 99 Закону № 580-VIII поліцейським, яким внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції встановлено ІII групу інвалідності розмір одноразової грошової допомоги складає 70 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.
З огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, колегія суддів погоджується з висновками про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням йому інвалідності, по причині захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Оскільки позивачу з 14.04.2016 встановлено ІІ групу інвалідності в результаті захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тобто після звільнення останнього з органів Національній поліції та у період коли діяв Закон № 580-VIII, то позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому статтею 99 Закону № 580-VIII.
У зв'язку із тим, що останнім місцем служби позивача було ГУ Нацполіції в Київській області, то на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону № 580-VIII, у зв'язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII та Порядку № 4.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 822/764/18.
Стосовно посилання відповідача щодо розміру одноразової грошової допомоги, колегія суддів зазначає, що судами не вказано конкретний розмір, а вірно зазначено, що допомога повинна бути призначена та виплачена відповідно до Закону України «Про Національну поліції».
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді А.І. Рибачук
С.Г. Стеценко