14 листопада 2019 рокуЛьвів№857/11311/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Бруновської Н.В., Макарика В.Я.,
при секретарі судового засідання: Герман О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 19 вересня 2019 року у справі №163/453/19 (головуючий суддя Чишій С.С. рішення проголошене о 12 у м. Любомль повний текст складений 24.09.2019р.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова винесена в порушенням вимог ст. 498, ч.ч. 1, 4 ст.526 МК України розглянута за його відсутності. У оскаржуваній постанові доказами винуватості зазначено протокол про порушення митних правил та документи одержані від литовських митних органів, які не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами його винуватості та не доводять наявності у його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів в повному обсязі шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару.
Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 19 вересня 2019 року позов задоволено повністю. Постанову в.о. начальника Волинської митниці ДФС Шелігацького Євгенія Сергійовича від 06.02.2019 року в справі про порушення митних правил №0043/20500/19 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 485 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу визнано протиправною і скасовано. Провадження в справі за протоколом про порушення митних правил №0043/20500/19 закрито.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки судом неповно та неправильно встановлені обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до винесення незаконного рішення. Зокрема доводи апелянта зводяться до того, що судом першої інстанції не взято до уваги документи надані митним департаментом при Міністерстві фінансів Литовської Республіки та їх переклади на транспортний засіб марки «RENAULT», модель «MEGANE SCENIC», ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 , був придбаний у компанії UAB «TD TRANSPORT», V.Boriseviciaus 4, НОМЕР_2 НОМЕР_3 , Marijampole, на ім'я громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закордонний паспорт НОМЕР_4 UA АДРЕСА_1 . NOVI АДРЕСА_2 , відповідно до рахунка-фактури (Pazyma-saskaita) серії TDT Nr. 03802 від 03.07.2018 року та квитанцією про отримання коштів (PINIGU PRIEMIMO KVITAS) серії TSC Nr. 0178611 від 03.07.2018 року, за ціною 5000 Євро, та на яку було оформлено експортну декларацію MRN №18LTKC0100EK09B1E9, від 03.07.2018 року. Разом з вищезазначеними документами митним департаментом Литовської Республіки була надана ксерокопія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на території України НОМЕР_5 , нотаріально посвідчене приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу на ім'я ОСОБА_1 , на якій стоять печатка компанії продавця UAB «TD TRANSPORT» з підписом фінансового директора та завірена інспектором з нагляду за митними процедурами Литовської Республіки. Крім цього, транспортний засіб марки «RENAULT», модель «MEGANE SCENIC», ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 , який був розмитнений на Волинській митниці ДФС за рахунком-фактурою (KAUFVERTRAG) Nr.2018/145, відповідно до якої продавцем вищезазначеного транспортного засобу є компанія «SPRL G.O.G GARAGE OLIVIER GREME» Chee de Couvin 87 НОМЕР_6 CHIMAY в адресу фізичної особи ОСОБА_3 паспорт НОМЕР_4 Україна АДРЕСА_2 , за ціною 1 800 Євро., датований 29.06.2018 року, а 03.07.2018 року був придбаний у компанії UAB «TD TRANSPORT», V.Boriseviciaus 4, НОМЕР_7 , Marijampole, на ім'я громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закордонний паспорт НОМЕР_4 UA АДРЕСА_1 . NOVI АДРЕСА_2 , відповідно до рахунка-фактури (Pazyma-saskaita) серії TDT Nr. 03802 від 03.07.2018 року та квитанцією про отримання коштів (PINIGU PRIEMIMO KVITAS) серії TSC Nr. 0178611 від 03.07.2018 року, за ціною 5000 Євро, та на яку було оформлено експортну декларацію MRN №18LTKC0100EK09B1E9, від 03.07.2018 року. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що митне оформлення легкового автомобіля «Рено Меган Сценік», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , здійснене 06.07.2018 року посадовою особою митного поста «Луцьк» Волинської митниці ДФС за поданою декларантом (митним брокером) ТОВ «Кастомс Брок Плюс» ОСОБА_4 митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA205100/2018/011413.
Згідно рахунку-фактури (документа під назвою «KAUFVERTRAG») №2018/145 від 29.06.2018 року вартість транспортного засобу становить 1800 євро, його продавцем виступала компанія «SPRL G.O.G. GARAGE ОLIVIER GREME», отримувачем - ОСОБА_5 .
За митне оформлення цього автомобіля при його митній вартості у 80 770,70 гривень було нараховано та сплачено 28 120,41 гривень митних платежів.
Державною фіскальною службою України отримано запит литовських митних органів від 16.10.2018 року про підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення транспортних засобів, серед яких також «Рено Меган Сценік», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
19.11.2018 року документи литовських митних органів ДФС України надіслало Волинській митниці ДФС для проведення перевірки.
Згідно експортної митної декларації Литовської Республіки MRN №18LTKC0100EK09B1Е9, довідки-рахунку (документа під назвою «Pazyma-Saskaita») серії TDT №03802 від 03.07.2018 року, квитанції про отримання коштів (документа під назвою «PINIGU PRIEMIMO KVITAS») серії НОМЕР_8 від 03.07.2018 року автомобіль «Рено Меган ОСОБА_6 » був проданий компанією UAB «TD TRANSPORT» громадянину ОСОБА_7 за ціною 5000 євро.
З огляду на різницю між вартістю транспортного засобу, заявленою і прийнятою під час митного оформлення, стосовно вартості в литовській експортній митній декларації розмір несплачених митних платежів службовою запискою УАМП Волинської митниці визначено у 23 667,99 гривень.
08.01.2019 року інспектор Волинської митниці ДФС склав щодо ОСОБА_1 протокол про порушення митних правил №0043/20500/19 за ознаками ст. 485 МК України. В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 за посередництвом брокера ТОВ «Кастомс Брок Плюс» ОСОБА_4 під час митного оформлення автомобіля «Рено Меган Сценік» вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в сумі 23 667,99 гривень, тобто заявив в митній декларації неправдиві відомості щодо відправника товару, неправдиві відомості необхідні для визначення митної вартості самого товару та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості.
06.02.2019 року в.о. начальника Волинської митниці ДФС ОСОБА_8 .С. виніс оскаржувану постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, відповідно до змісту протоколу №0043/20500/19 і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 71 003,97 гривні.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що оскільки визначення розміру митних платежів відноситься до об'єкта доказування в справі за ознаками ст. 485 МК України і, крім цього, прямо впливає на розмір штрафу за порушення митних правил, аналіз досліджених доказів дає підстави для висновку про неповноту і необ'єктивність провадження в справі про порушення митних правил.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Статтею 485 Митного кодексу України, в редакції чинній на час ввезення транспортного засобу позивачем, (далі - МК України) встановлено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Для притягнення до відповідальності, згідно з статтею 485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, вини у формі прямого умислу, а також наявність в діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру.
Відповідно до частини 1 статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
За змістом статті 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
При цьому, статтею 485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірного звільнення від сплати чи зменшення розміру сплати митних платежів, що вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості.
Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого статтею 485 МК України обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта вчинення такого на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати податків та зборів).
Згідно з частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Частиною 2 статті 264 МК України встановлено, що митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.
З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом (частини 5, 6 статті 264 МК України).
Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що під час митного оформлення транспортного засобу «Рено Меган Сценік», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 разом із митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA205100/2018/011413 подано рахунок-фактура №2018/145, згідно з яким вартість вказаного транспортного засобу 1800 Євро, продавець «SPRL G.O.G. GARAGE ОLIVIER GREME», отримувачем - ОСОБА_5 .
Будь-які докази щодо фальсифікації поданих до митного оформлення в Україні документів, їх недійсності чи недостовірності в матеріалах справи відсутні.
В свою чергу, підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил стали документи, надані митними органами Литовської Республіки.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що сама по собі експортна декларація підтверджує лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці та згідно з інформацією з мережі Інтернет-сайту щодо стану експортних MRN (для міжнародних перевезень) митна декларація №18LTKC0100EK09B1Е9 від 05.07.2018 не знайдено жодної інформації.
В свою чергу відповідач як суб'єкт владних повноважень не перевірив обставин завершення експорту транспортного засобу, не направив запиту компанії, яка фігурує відправником товару згідно з документами, наданих митними органами Литовської Республіки та документами, поданими до митного оформлення позивачем, в ході здійснення провадження та розгляду протоколу №0043/20500/19 не опитано декларанта (митного брокера) ТОВ «Кастомс Брок Плюс» ОСОБА_4 , який здійснював митне оформлення транспортного засобу та його декларування, про обставини декларування і надання йому відповідних документів.
За таких обставин отримані від митних органів Литовської Республіки документи, на переконання суду апеляційної інстанції, не є самодостатніми, беззаперечними і визначальними доказами винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил та не доводять наявності у діях позивача умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру шляхом надання неправдивих відомостей щодо відправника, отримувача та вартості товару.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, у справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
Суд апеляційної інстанції зауважує, що у судовому рішенні за результатами розгляду справи обов'язково повинен бути дотриманий критерій переконливості, так як для встановлення обставин у справі при її вирішенні необхідно, щоб докази однієї сторони переконували у наявності цих обставин більше, ніж докази іншої сторони переконували у протилежному.
За таких обставин, аналізуючи вимоги частини 1 статті 486, статті 489 МК України, щодо з'ясування обставин кожної справи та вирішення її з дотриманням вимог закону, а також приписів частини 1 статті 466 МК України, щодо застосування адміністративного стягнення за порушення митних правил не інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України, вимог пунктів 2 та 3 частини 1 статті 531 МК України, щодо підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо протиправності винесення постанови в справі про порушення митних правил №0043/20500/19 від 06.02.2019.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС - залишити без задоволення, рішення Любомльського районного суду Волинської області від 19 вересня 2019 року у справі №163/453/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Н. В. Бруновська
В. Я. Макарик