Справа № 320/1569/19 Суддя першої інстанції: Лисенко В.І.
07 листопада 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Костюк Л.О. та Чаку Є.В.,
за участю секретаря - Денисюк А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року, яке оголошене о 16 год. 44 хв. та складене в повному обсязі 18 липня 2019 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібзавод №3» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У квітні 2019 року ТДВ «Запорізький хлібзавод №3» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області (процесуальним правонаступником якого є Головне управління ДПС у Київській області) від 29 грудня 2018 року № 0039721402.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року вказаний адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції надав неналежну оцінку дослідженим доказам та неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що фактичне здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Доброкрай» та ТОВ «Чугуївський масло завод» не підтверджується належним чином оформленими первинними документами.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, у якому зазначив, що суд першої інстанції надав належу оцінку доказів, що приєднані до матеріалів справи, та дійшов до вірного висновку про незаконність податкового повідомлення-рішення від 29 грудня 2018 року № 0039721402.
Під час судового засідання представник відповідача підтримала апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити у її задоволенні посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року - без змін виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та сторонами справи не заперечується, що Головне управління ДФС у Київській області провело документальну позапланову виїзну перевірку ТДВ «Запорізький хлібзавод №3» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Доброкрай» та ТОВ «Чугуївський масло завод» за період діяльності - серпень 2018 року, за результатами якої склало акт від 23 листопада 2018 року № 1040/10-36-14-02-13/00378038.
На підставі вказаного акту перевірки було винесене податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2018 року № 0039721402 про зменшення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 971113 грн 00 коп.
Не погоджуючись із вказаним рішенням контролюючого органу, ТДВ «Запорізький хлібзавод №3» звернулося до суд з адміністративним позовом про визнання його протиправним і скасування.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТДВ «Запорізький хлібзавод №3», суд першої інстанції виходив з того, що реальність фінансово-господарських операцій у повній мірі підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Також суд першої інстанції зазначив, що відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з'ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентами позивача господарських операцій.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Під час проведення перевірки відповідач встановив обставини, які поставили під сумнів фактичне здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Доброкрай» та ТОВ «Чугуївський масло завод». У зв'язку з цим контролюючий орган визнав незаконним декларування податкового кредиту за операціями із зазначеними контрагентами, що стало підставою для зменшення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
У відповідності до абз. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на додану вартість на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Зазначені норми права вказують на те, що право на нарахування податкового кредиту виникає за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, а також оформлення такої операції належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Відтак, під час здійснення контролю за правомірністю формування ТДВ «Запорізький хлібзавод №3» податкового кредиту підлягає перевірці фактичне виконання ТОВ «Доброкрай» та ТОВ «Чугуївський масло завод» взятих на себе зобов'язань за відповідними договорами.
Згідно з актом перевірки від 23 листопада 2018 року № 1040/10-36-14-02-13/00378038 підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про неможливість встановлення джерела походження товару, який був предметом поставки за операціями з ТОВ «Доброкрай» та ТОВ «Чугуївський масло завод», по ланцюгу постачання.
Такий висновок був зроблений за результатами аналізу інформації, що міститься в АІС «Єдиний реєстр податкових накладних».
Також в акті перевірки від 23 листопада 2018 року № 1040/10-36-14-02-13/00378038 містяться посилання на недоліки в оформленні видаткових накладних, які полягають у відсутності реквізитів довіреності, за якою отримано товар, в також прізвища й ініціалів особи, яка прийняла товар.
Перевіряючи обґрунтованість зазначених висновків податкового органу, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 05 березня 2019 року у справі №814/344/14, відповідно до якої не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.
У постанові Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 810/3790/17 зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Отже, повідомлені відповідачем обставини самі по собі не є достатніми для зменшення позивачу від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
З метою повного з'ясування обставин справи та усунення будь-яких сумнівів щодо здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Доброкрай» і ТОВ «Чугуївський масло завод», колегія суддів вважає необхідним дослідити документи, які стосуються відповідних поставок.
Суд встановив, що між ТДВ «Запорізький хлібзавод №3» та ТОВ «Доброкрай» був укладений договір поставки борошна від 07 листопада 2014 року №101х.
На підтвердження фактичного виконання зазначеного договору позивач надав суду копії специфікацій, у яких визначені найменування товару, його характеристики, кількість та ціна, а також умови поставки і порядок розрахунків. Графік поставок був визначений листом від 01 серпня 2018 року № 432/1.
Передача борошна від продавця до покупця підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними. Перевезення товару здійснював автомобільний перевізник ТОВ «Трест-С».
До матеріалів справи приєднані також копії посвідчень про якість борошна, яке було предметом поставки. Вказані посвідчення містять посилання на державний номерний знак автомобіля , який забезпечував перевезення товару.
Відомості про транспортні засоби, що здійснювали перевезення товару, зазначені у товарно-транспортних накладних та посвідченнях про якість борошна - узгоджуються між собою.
Також між ТДВ «Запорізький хлібзавод №3» та ТОВ «Доброкрай» був укладений договір поставки зерна від 31 липня 2018 року № 3107-2.
На підтвердження фактичного виконання зазначеного договору позивач надав суду копії специфікацій, у яких визначені найменування товару, його характеристики, кількість та ціна, а також умови поставки і порядок розрахунків, а також видаткових накладних.
Приймання-передача зерна від продавця до покупця на складі ДП «Агросервіс 2000». Зазначена обставина підтверджується тристоронніми актами прийому-передачі, які підписані представниками ТДВ «Запорізький хлібзавод №3», ТОВ «Доброкрай» та ДП «Агросервіс 2000».
Крім того до матеріалів справи приєднані копії складських квитанцій, виданих зерновим складом - ДП «Агросервіс 2000», які підтверджують переоформлення товару з ТОВ «Доброкрай» на ТДВ «Запорізький хлібзавод №3».
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» складська квитанція є одним із видів документів, що видаються зерновим складом на підтвердження прийняття зерна.
Позивач надав також копії карток аналізу зерна, які складалися ДП «Агросервіс 2000» у зв'язку з переоформленням товару з ТОВ «Доброкрай» на ТДВ «Запорізький хлібзавод №3» та копію листа ДП «Агросервіс 2000» від 04 грудня 2018 року № 174/1 про підтвердження передачі зерна від ТОВ «Доброкрай» до ТДВ «Запорізький хлібзавод №3».
Дослідивши зазначені документи, колегія суддів встановила, що видаткові накладні про передачу товару за договором поставки борошна від 07 листопада 2014 року №101х та договором поставки зерна від 31 липня 2018 року № 3107-2, дійсно містять лише підпис особи, яка здійснювала приймання товару, без зазначення прізвища й ініціалів, реквізитів довіреності.
За висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 20 серпня 2019 року у справі №822/112/15, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
Приєднані до матеріалів справи письмові докази у своїй сукупності підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та отримання товару позивачем від ТОВ «Доброкрай».
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ТДВ «Запорізький хлібзавод №3» додатково надало копію доручення від 03 січня 2018 року, згідно з яким товариство уповноважило начальника МХП Дацик Ю.В. отримувати та передавати товарно-матеріальні цінності за договорами купівлі-продажу, поставки, комісії та іншими господарсько-правовими угодами.
Крім того, позивач надав до суду копії договорів, на підставі яких ТОВ «Доброкрай» придбало борошно і зерно, які в подальшому були поставлені ТДВ «Запорізький хлібзавод №3» за договором поставки борошна від 07 листопада 2014 року №101х та договором поставки зерна від 31 липня 2018 року № 3107-2.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що фактичне здійснення поставки товару від ТОВ «Доброкрай» до ТДВ «Запорізький хлібзавод №3» підтверджується матеріалами.
Між ТДВ «Запорізький хлібзавод №3» та ТОВ «Чугуївський масло завод» був укладений договір поставки від 12 квітня 2018 року № П1-3/5. За вказаним договором позивач придбав олію соняшникову нерафіновану українського походження.
Згідно з п. 1.2 договору від 12 квітня 2018 року № П1-3/5 найменування, одиниці виміру, кількість товару та ціна визначаються у додатках до цього договору.
До матеріалів справи приєднана копія додатку № 5 до договору поставки від 12 квітня 2018 року № П1-3/5, відповідно до якого загальна кількість товару становить 514 тон, загальна вартість - 11358372 грн 00 коп.
Фактична передача товару від продавця до покупця підтверджується видатковою накладною від 01 серпня 2018 року № Ав0000028 та актом прийому-передачі товару від 01 серпня 2018 року.
В акті від 23 листопада 2018 року № 1040/10-36-14-02-13/00378038 відсутні посилання на наявність недоліків в оформленні первинних документів, що були надані для перевірки. Єдиною підставою для невизнання податкового кредиту, задекларованого на підставі податкової накладної ТОВ «Чугуївський масло завод» став висновок податкового органу про неможливість встановлення походження олії соняшникової, яка була предметом поставки.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що акт перевірки не містить опису конкретних обставин, які з'ясовані у результаті «дослідження ланцюгу постачання», і які конкретно порушення податкового законодавства з боку позивача встановлено у результаті цих досліджень.
У свою чергу ТДВ «Запорізький хлібзавод №3» під час розгляду справи в суді першої інстанції надало копії договорів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, які містять інформацію про походження товару.
Так, виробником олії соняшниковою було ТОВ «Саундагро». Наявність у вказаного товариства виробничих потужностей для переробки продуктів рослинного походження підтверджується копією наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області від 14 березня 2018 року № 196 «Про державну реєстрацію потужності в Братському районі».
Між ТОВ «Чугуївський масло завод» та ТОВ «Саундагро» був укладений договір про надання послуг із переробки давальницької сировини від 27 квітня 2018 року № ДП-27/04-18.
Насіння соняшника, яке було передане для переробки, ТОВ «Чугуївський масло завод» придбало у ТОВ «С-Компані» на підставі договору поставки від 30 березня 2018 року № КП-30/03/18-1.
Перевезення товару на замовлення ТОВ «Чугуївський масло завод» забезпечувало ТОВ «МИРТРАНС» відповідно до договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 17 квітня 2018 року № ТЕП-17/04/18.
Отже, надані позивачем письмові докази підтверджують походження товару - олії соняшникової, яка була предметом поставки за договором від 12 квітня 2018 року № П1-3/5.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ТДВ «Запорізький хлібзавод №3» та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 29 грудня 2018 року № 0039721402.
Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 08 липня 2019 року та не можуть бути підставою для його скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді Л.О. Костюк
Є.В. Чаку
Постанова складена у повному обсязі 13 листопада 2019 року.