Справа № 340/813/19 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар
13 листопада 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді: Черпіцької Л.Т.
суддів: Пилипенко О.Є., Глущенко Я.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною постанови та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просив: визнати відсутність у позивача листів від 08.02.2018 року та від 12.10.2018 року №1890/0/248-18; визнати протиправною постанову про закінчення виконавчого провадження від 05.03.2019 року та зобов'язати відповідача відновити виконавче провадження.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що державним виконавцем всупереч вимог Закону України "Про виконавче провадження" протиправно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, однак виконавцем стягувачу не направлялися постанови, а рішення суду не виконано.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року закрито провадження в частині позовних вимог щодо визнання відсутності у позивача листів від 08.02.2018 року та від 12.10.2018 року №1890/0/248-18.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження прийнята правомірно, оскільки суду були надані докази щодо фактичного виконання рішення суду.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.
Ст. 268 КАС України визначені особливості повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду окремих категорій адміністративних справ. У справах, визначених ст. ст. 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 4 ст. 229, п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2018 року Кіровоградським окружним адміністративним судом у справі №823/1145/17 прийнято рішення (набрало законної сили 17.07.2018 року), яким зокрема зобов'язано Міністерство соціальної політики України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 12 квітня 2017 року та від 09 червня 2017 року.
25.07.2018 року Кіровоградським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 823/1145/17, яким зобов'язано Міністерство соціальної політики України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 12 квітня 2017 року та від 09 червня 2017 року.
04.12.2018 року позивач звернувся до департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження.
На підставі чого, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башіловим В.О. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 58132357 від 21.01.2019 року, якою зокрема зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Відповідно до супровідного листа від 21.01.2019 року за вих. № 58132357/21 постанова направлена сторонам виконавчого провадження.
08.02.2019 року Міністерство соціальної політики України листом за вих. №2738/0/2-19/45 повідомило відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання рішення суду.
05.03.2019 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башіловим В.О. винесено постанову ВП №58132357 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із надходженням листа Міністерства соціальної політики України від 08.02.2019 року за вих. №2738/0/2-19/45 та додатків наданих відповідей. Відповідно до супровідного листа від 05.03.2019 року за вих. № 58132357/21 постанова направлена сторонам виконавчого провадження.
Вважаючи, постанову про закінчення виконавчого провадження від 05.03.2019 року протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини між сторонами врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон №1404-VIII).
Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII).
Так, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII передбачено обов'язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону №1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до приписів ст. 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
На підставі викладеного, згідно аналізу положень Закону №1404-VIII та наявних в матеріалах справи копій документів виконавчого провадження, колегія суддів вважає, що державним виконавцем було вчинено передбачені дії щодо примусового виконання рішення суду зобов'язального характеру.
З матеріалів справи вбачається, що старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башіловим В.О. 05.03.2019 року постанову про закінчення виконавчого провадження № 58132357 за виконавчим листом № 823/1145/17 винесено на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Підставою для висновку державного виконавця про фактичне виконання Міністерством соціальної політики України в повному обсязі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року у справі №823/1145/17 слугував лист Міністерства соціальної політики України від 08.02.2019 року № 2738/0/2-19/45 до якого додано листи Міністерства соціальної політики України від 24.07.2018 року №931/0/51-18/217 адресований Національній поліції України та ОСОБА_1, лист від 24.07.2018 року №933/0/51-18/217 адресований Державній службі України з питань праці та ОСОБА_1 , лист від 24.07.2018 року №932/0/51-18/217 адресований Виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України та ОСОБА_1 , в яких зазначено про розгляд повторно звернень ОСОБА_1 від 12.04.2017 року та від 09.06.2017 року.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження винесено на підставі відповідних підтверджуючих документів щодо фактичного виконання рішення суду.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 271, 272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 13 листопада 2019 року.
Головуючий - суддя: Л.Т. Черпіцька
Судді: О.Є. Пилипенко
Я.Б. Глущенко