Справа № 620/2074/19 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.
13 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, третя особа: Центральний відділ Державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
У липні 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, у якому просив протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Чернігівській області від 09.11.2018 №Ф-14287-17 про сплату боргу (недоїмки) із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено .
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права з неповним з'ясуванням оставин справи. Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги, вказує, що він з 25.02.2016 по 25.02.2019 проходив військову службу у лавах Збройних Сил України у зв'язку з плановою мобілізацією та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, а тому звільнений від виконання обов'язків, визначених п.2 ст.6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
12.11.2019 до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримав позицію суду першої інстанції.
У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради 17.08.2010, в якості фізичної особи - підприємця, та 04.03.2019, за власним рішенням, припинив підприємницьку діяльність, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.07.2019.
Відповідно до інтегрованої картки та інформаційних даних, наявних у відповідача, ОСОБА_1 знаходився на обліку у ГУ ДФС у Чернігівській області з 18.08.2010 та 04.03.2019 знятий з обліку за власним рішенням.
Відповідачем складено розрахунок єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 станом на 31.10.2018 на загальну суму 13455,07 грн., що підтверджується обліковою карткою позивача.
09.11.2018 ГУ ДФС у Чернігівській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14287-17, відповідно до якої станом на 31.10.2018 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (недоїмка) становить 13455,07 грн.
Вважаючи таку вимогу протиправною, позивач звернувся іх даним позовом в суд.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог та зазначив, що фізичні особи - підприємці, призвані до Збройних Сил України у зв'язку з мобілізацією, на особливий період, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, на весь строк їх військової служби звільняються від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проте фізичні особи - підприємці, прийняті на військову службу за контрактом, не звільняються від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за себе, а тому Головне управління ДФС у Чернігівській області правомірно, на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства України, сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-14287-17.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року № 2464-VI ( далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно ч.3 статті 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Приписами ст. 25 Закону України № 2464-VI визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Частинами 3 та 4 ст.25 Закону № 2464 передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Апелянт стверджує, що він звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки в період з 25.02.2016 по 25.02.2019 проходив військову службу у Збройних Силах України та приймав участь в антитерористичній операції.
Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом з 25.02.2016 по 25.02.2019, що підтверджується довідкою Чернігівського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27.02.2019 №4/144 (а.с.50).
Згідно з довідками Військової частини НОМЕР_1 від 25.01.2019 №61 та №62 ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей в період з 19.12.2016 по 29.03.2017, з 08.04.2017 по 03.08.2017, з 16.08.2017 по 29.01.2018.
08 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року № 1275-VII (далі - Закон № 1275-VII), яким розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено пунктом 92, відповідно до якого під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якщо вони не є роботодавцями.
Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи - підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів фізичною особою - підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована фізична особа - підприємець перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв'язку з виконанням обов'язків під час мобілізації, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).
Цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17.03.2014 №303 “Про часткову мобілізацію”, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про часткову мобілізацію”, та протягом усього особливого періоду.
Згідно з абзацом 2 пункту 7 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953, протягом особливого періоду, визначеного Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, та на весь період незаконного позбавлення волі на території проведення антитерористичної операції платники, визначені підпунктами 3, 4, якщо вони не є роботодавцями, та підпунктом 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, звільняються від виконання своїх обов'язків: у разі призову на військову службу під час мобілізації або залучення до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - з першого календарного дня місяця призову на військову службу під час мобілізації платника до останнього календарного дня місяця, в якому платника було демобілізовано або завершено його лікування (реабілітацію).
Таким чином, за змістом пункту 92 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (із змінами внесеними Законом України від 20.05.2014 №1275-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації") та пункту 7 Інструкції Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що підставою для звільнення від виконання обов'язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", є:
- призов на військову службу під час мобілізації;
- або залучення до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
Натомість, положення Закону №2464-VI та Інструкції не містять норми щодо звільнення від сплати єдиного внеску фізичної особи-підприємця, прийнятої на військову службу за контрактом.
Відтак, фізичні особи - підприємці, прийняті на військову службу за контрактом, не звільняються від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за себе.
Відповідно, якщо фізична особа - підприємець проходить військову службу за контрактом, то вона зобов'язана своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що чинним законодавством не передбачено пільг для фізичних осіб - підприємців, прийнятих на військову службу за контрактом у вигляді звільнення від сплати єдиного внеску.
Позивач як фізична особа - підприємець проходить військову службу за контрактом, а не був призваний на військову службу під час мобілізації або ж залучений до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
Зазначене свідчить про відсутність підстав для застосування до позивача підстав звільнення особи, від виконання його обов'язків, встановлених п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
При цьому, запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця позивача здійснено лише 04.03.2019.
Зазначене свідчить про правомірність формування Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області вимоги про сплату позивачем боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-14287-17.
Щодо доводів апелянта про пропуск відповідачем строку пред'явлення виконавчих документів до виконання, то предметом даного спору є визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-14287-17, а не постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
Відтак, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, третя особа: Центральний відділ Державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а обставини справи повністю відповідають висновкам суду.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 13.11.2019.
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді В.О.Аліменко,
Н.В.Безименної