Справа № 2340/4893/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Руденко А.В.
13 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Мельничука В.П.;
за участю секретаря: Несін К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року (розглянута у письмовому порядку, м. Черкаси, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за розглядом заяви Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про роз'яснення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною відмови у переведенні на посаду та зобов'язання перевести на посаду, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Черкаській області), в якій просив:
- визнати протиправною відмову щодо переведення на посаду начальника Смілянського управління Головного управління ДФС у Черкаській області;
- зобов'язати перевести позивача на посаду начальника Смілянського управління Головного управління ДФС у Черкаській області.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області щодо переведення ОСОБА_1 на посаду начальника Смілянського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області.
Зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 39392109) вчинити дії щодо переведення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на посаду начальника Смілянського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області.
Зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаській області подати до Черкаського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду у 30-денний строк від дати набрання ним законної сили.
29.05.2019 року відповідачем подано заяву про роз'яснення рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 у справі №2340/4893/18 в частині зобов'язання Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області вчинити дії щодо переведення ОСОБА_1 на посаду начальника Смілянського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви зазначив, що наказом Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області №422-о від 13.11.2018 ОСОБА_2 14.11.2018 призначений на посаду начальника Смілянського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області та обіймає вказану посаду по даний час. Законом України «Про державну службу» не передбачено підстав для звільнення ОСОБА_2 з вказаної посади, а виконання рішення можливе лише шляхом його звільнення з вказаної посади.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.
Відповідно до п.13 ст.10 КАС України, суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.229 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
За наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.2 ст.313 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.
Згідно ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у роз'ясненні судового рішення у справі.
Відмовляючи у роз'яснення судового рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення є цілком зрозумілим, а питання порушені у заяві стосуються виконання судового рішення.
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановляння ухвали.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Вказана стаття передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.
Незрозумілість судового рішення є оціночним поняттям, а доцільність роз'яснення судового рішення приймається на розсуд суду, який має відштовхуватись від раціональних критеріїв.
Виходячи з положень ст. 254 КАС України, роз'яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Пунктом 19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визначено, що в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Отже, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановляння додаткового рішення цим же судом.
Також, роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для таких, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Роз'яснено може бути постанову чи ухвалу суду у разі, якщо без такого роз'яснення її неможливо виконати, оскільки високою є імовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Роз'яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов'язкового характеру.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.08.2016 року по справі №К/800/51749/16.
Колегія суддів звертає увагу на те, що дана стаття передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.
Незрозумілість судового рішення є оцінним поняттям, а доцільність роз'яснення судового рішення приймається за розсудом суду, який має відштовхуватись від раціональних критеріїв (здоровий глузд, зрозумілість для звичайної розумної людини без юридичної освіти).
Колегія суддів зветає увагу на те, що як вбачається з зазначених у заяві про роз'яснення постанови суду питань, заявник не просить роз'яснити суть прийнятого рішення, а ставить питання, які відносяться до безпосереднього виконання рішення суду, зокрема, зазначає про існуючі механізми виконання рішення суду.
Проте, колегія суддів зазначає, що роз'яснення судового рішення за своєю суттю є одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановляння додаткового рішення цим же судом.
При цьому, роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що здійснюють його виконання. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Отже, роз'яснення судового рішення має бути зумовленим його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом не дотримані вимоги ясності та визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Разом з тим, конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а зі змісту закону суд доходить висновку, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
Процесуальна процедура роз'яснення судового рішення виключає можливість будь-яким чином змінювати його зміст, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.
Проте, колегія суддів зазначає, що роз'яснення судового рішення за своєю суттю є одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановляння додаткового рішення цим же судом.
При цьому, роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що здійснюють його виконання. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Отже, роз'яснення судового рішення має бути зумовленим його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом не дотримані вимоги ясності та визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Разом з тим, конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а зі змісту закону суд доходить висновку, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
Процесуальна процедура роз'яснення судового рішення виключає можливість будь-яким чином змінювати його зміст, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що заявником не вказано, у чому саме полягає незрозумілість рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 вцілому чи її резолютивної частини.
Згідно резолютивної частини рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 у справі №2340/4893/18 відповідача зобов'язано вчинити дії щодо переведення ОСОБА_1 на посаду начальника Смілянського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області.
Таким чином, рішенням суду від 11.02.2019 у справі №2340/4893/18 встановлено, що способом захисту порушеного права позивача є його переведення на посаду начальника Смілянського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області.
Зі змісту заяви про роз'яснення судового рішення вбачається, що відповідачу зрозуміле судове рішення щодо того, що для виконання рішення суду він зобов'яний перевести позивача на посаду начальника Смілянського управління ГУ ДФС у Черкаській області.
Разом з цим, заявник (відповідач у справі) вважає незрозумілими для нього дії, які він повинен вчинити для переведення позивача на посаду. Однак суд зазначає, що і дії, які повинен вчинити позивач для виконання рішення суду, а саме: звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Смілянського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, відповідачу також відомі. Що саме такі дії повинні бути вчинені відповідачем, зазначено як у рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 11.02.2019, так і у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №2340/4893/18, в яких зазначено, що працевлаштування останнього не може бути підставою для порушення законних прав позивача.
Щодо посилання позивача на відсутність підстав для звільнення ОСОБА_2 із займаної посади згідно ст.ст. 87,88 Закону України «Про державну службу», колегія суддів зазначає наступне.
Правовідносини у сфері державної служби регулюється Законом України «Про державну службу», який є спеціальним актом вищої юридичної сили в системі законодавства про державну службу та визначає особливості правового регулювання у даній сфері. При цьому у випадку не урегульованості або неповної урегульованості трудових правовідносин осіб, які мають статус державного службовця, застосовуються положення Кодексу законів про працю України.
Ст. 41 Закону України «Про державну службу» передбачає підстави переведення державного службовця на іншу посаду державної служби.
Отже, чинне законодавство містить положення як щодо звільнення з державної служби, так і щодо переведення державного службовця на іншу посаду. При цьому дії, які потрібно вчинити відповідачу щодо ОСОБА_2 для виконання судового рішення від 11.02.2019 у справі №2340/4893/18, мають бути обрані ним самостійно в межах наданих дискреційних повноважень згідно з вищезазначеними нормативними актами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що суд не наділений повноваженнями визначати, які конкретно дії має вчинити відповідач щодо звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Смілянського управління ДФС у Черкаській області для мети виконання судового рішення, а саме: переведення на вказану посаду позивача ОСОБА_1 , адже згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Таким чином, до дискреційних повноважень суду відноситься лише перевірка законності дій та рішень, вчинених відповідачем щодо ОСОБА_2 у разі звернення останнього з позовом до суду.
З огляду на зазначене рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 у справі №2340/4893/18 є зрозумілим, тому підстави для його роз'яснення відсутні.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та є таким, що не відповідають обставинам справи.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 229, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області - залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
(Повний текст виготовлено - 13 листопада 2019 року)
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак,
В.П. Мельничук