П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 листопада 2019 р.м. ОдесаСправа № 491/777/19
Головуючий в І інстанції: Желясков О.О.
Дата та місце ухвалення рішення
16.09.2019 року м. Ананьїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді - доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Стас Л.В.
судді - Турецької І.О.
за участю секретаря - Колеснікова-Горобець І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Ананьївського відділення Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області старшого сержанта поліції Гамзяка Сергія Ярославовича на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 16 вересня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Ананьївського відділення Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області старшого сержанта поліції Гамзяка Сергія Ярославовича про визнання неправомірною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Ананьївського відділення Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області старшого сержанта поліції Гамзяка С.Я. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 866539 від 10.03.2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було безпідставно та неправомірно складено відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, з огляду на те, що ним не вчинялось правопорушення, яке йому інкримінується. Також позивач посилався на те, що в постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено про наявність свідків, здійснення фото- чи відеофіксації правопорушення та наявність доказів, які б підтверджували його вину у здійсненні вказаного правопорушення. Позивач вважає, що відповідач не мав права складати постанову на місці вчинення правопорушення, а повинен був скласти протокол та направити матеріали для розгляду до органу, уповноваженого розглядати такі справи.
Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 16.09.2019 року позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, поліцейський сектору реагування патрульної поліції №2 Ананьївського відділення Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області старший сержант поліції Гамзяк С.Я. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилався на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки звернення його зі скаргою до Головного управління Національної поліції в Одеській області не позбавляло його права звернутись до суду за захистом порушених прав. Апелянт зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови вимог чинного законодавства ним не порушувалось, саме у зв'язку з виявленням правопорушення, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідач вказує на те, що доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є компакт-диск із відеозаписом порушення, який не було надано до суду першої інстанції у зв'язку з тим, що докази по справі знаходились в ГУНП в Одеській області, яке проводило перевірку за скаргою ОСОБА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10.03.2019 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції №2 Ананьївського відділення Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області старшим сержантом поліції Гамзяком С.Я. було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 866539, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення адміністративного стягнення (штрафу) в розмірі 340 грн.
У постанові зазначено, що позивач 10 березня 2019 року о 19 год. 30хв. в м. Ананьїв по вул. Пролетарскій керував автомобілем ЛУАЗ д.н.з НОМЕР_1 НОМЕР_2 , в якого в темну пору доби не працювали задні габаритні вогні під час його буксирування.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду першої інстанції, який, задовольняючи позовні вимоги, посилався на те, що відповідачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження тих обставин, що позивач допустив порушення Правил дорожнього руху України.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
За змістом статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121-126, 127-1-129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
В свою чергу, ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення.
Наведені норми в їх сукупності свідчать про наявність у відповідача як посадової особи Національної поліції повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, крім іншого, шляхом розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
З огляду на зазначене, посилання позивача на неправомірне нескладання відповідачем протоколу по справі про адміністративне правопорушення, а також протиправний розгляд справи на місці вчинення адміністративного правопорушення є необґрунтованими та не свідчать про порушення процедури прийняття оскаржуваної постанови.
Стосовно доводів відповідача на пропуск позивачем строку на звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.
В ухвалі Ананьївського районного суду Одеської області від 10.09.2019 року встановлено, що позивачем не порушено строків звернення до суду, з огляду на вжиття позивачем заходів щодо оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в позасудовому порядку до вищого органу.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на те, що після отримання 10.03.2019 року постанови по справі про адміністративне правопорушення, позивач оскаржив її до Головного управління Національної поліції України в Одеській області. З матеріалів справи вбачається, що відповідь за наслідками розгляду поданої скарги позивач отримав лише 26.07.2019 року, та у межах десятиденного строку звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Аналогічно статтею 289 КУпАП визначено строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. Так, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Пунктом 3 частини 1 статті 288 КУпАП визначено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Судом першої інстанції вірно зазначив, що в даному випадку позивач скористався передбаченим п.3 ч.1 ст.2 88 КУпАП правом оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення до вищестоящого органу (вищестоящої посадової особи) та згодом, після отримання відповідної відповіді, у межах встановленого строку звернувся до суду за захистом порушених прав, а тому посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду є необґрунтованим.
Розглядаючи питання щодо суті виявленого порушення, колегія суддів зазначає наступне.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР), порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (п.п. 1.1, 1.9 Правил).
В ході розгляду даної справи встановлено, що відповідачем було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із виявленням порушення ОСОБА_1 вимог п. 31.6 ПДР України.
Пунктом 31.6 Правил дорожнього руху встановлено, що забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких: а) робоча гальмова система чи рульове керування не дають змоги водієві зупинити транспортний засіб або здійснити маневр під час руху з мінімальною швидкістю; б) у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів; в) під час дощу або снігопаду не працює склоочисник з боку розміщення керма; г) зіпсований тягово-зчіпний пристрій автопоїзда.
Відповідальність за порушення вказаного пункту ПДР передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП, згідно з якою керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В свою чергу, статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
У підтвердження скоєння позивачем адміністративного правопорушення, за яке він був притягнутий до адміністративної відповідальності, відповідачем був наданий відеозапис з автомобільного відеореєстратора, з якого вбачається, що автомобіль ЛУАЗ д.н.з. НОМЕР_2 , 10.03.2019 року у темну пору доби здійснював рух з непрацюючими задніми габаритними ліхтарями, у зв'язку з чим і був зупинений співробітниками Національної поліції.
Зі змісту норм КУпАП вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.
Відповідно до статті 31 Закону України від 2 липня 2015 року, № 580-VIII «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідачем до апеляційної скарги був долучений відеоматеріал з місця події, зафіксований відеореєстратором, встановленим на службовому автомобілі, який є доказом в адміністративній справі і безпосередньо свідчить про наявність та обставини правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.
Відповідно до статті 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
В даному випадку в обґрунтування неможливості надати докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідач посилався на те, що вони перебували в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області у зв'язку із розглядом скарги позивача, про що ним було зазначено в судовому засіданні суду першої інстанції.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Колегія суддів вважає, що вказані відповідачем обставини об'єктивно впливали на можливість надання відповідних доказів до суду першої інстанції, а тому апелянт не може бути позбавлений права подати такі докази до суду апеляційної інстанції.
За наслідком перегляду доданого відеозапису, встановлено, що відповідачем належними доказами підтверджено факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КАС України, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про незаконність оскаржуваної постанови серії ДПО18 № 866539 є безпідставним та необґрунтованим.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на те, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, на підставі ст.317 КАС України, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Ананьївського відділення Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області старшого сержанта поліції Гамзяка Сергія Ярославовича - задовольнити.
Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 16 вересня 2019 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Ананьївського відділення Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області старшого сержанта поліції Гамзяка Сергія Ярославовича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 866539 від 10.03.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судове рішення складено у повному обсязі 14.11.2019р.
Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Л.В. Стас
Суддя: І.О. Турецька