П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 листопада 2019 р.м.ОдесаСправа № 654/1668/19
Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці виконавчого комітету Голопристанської міської ради Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці виконавчого комітету Голопристанської міської ради Херсонської області (далі - відповідач, Управління), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю, передбачену ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення. Також позивач просив зобов'язати відповідача зробити перерахунок та виплату недоотриманої суми одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, з урахуванням проведених виплат та зобов'язати відповідача зробити перерахунок та виплату недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до вимог ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з розрахунку мінімальної заробітної плати прийнятої у Держбюджеті на відповідний рік, з урахуванням проведених виплат та здійснення надалі виплат відповідно до Закону - 4 мінімальні заробітні плати, які відповідають Закону України "Про держбюджет" на відповідний рік.
В обґрунтування позову посилався на те, що перебуваючи на обліку в Управлінні як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалід ІІІ групи, звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку розміру одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 30 мінімальних заробітних плат та щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальні заробітні плати. Відмову відповідача у здійсненні перерахунку розміру одноразової компенсації за втрату здоров'я та щорічної допомоги на оздоровлення із посиланням на постанови Кабінету Міністрів України №285 від 14.05.2015р. та №526 від 12.07.2005р. вважає протиправними.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в обгрунтування якої посилався на помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, вказував на помилкове застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами в редакції від 21.04.2016 року № 1339-VIII) які зменшують виплату одноразової грошової допомоги, що встановлена Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ. З урахуванням викладеного апелянт просить рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року скасувати та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідач не скористався процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має статус учасника ліквідації ядерних аварій, категорія 1, згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.02.2019 року.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення, сім'ї та праці виконавчого комітету Голопристанської міської ради Херсонської області та має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорія, є інвалідом ІІІ групи.
11 квітня 2019 року позивач звернувся до Управління із заявою про проведення перерахунку та виплати одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 30 мінімальних заробітних плат та щорічної грошової допомоги на оздоровлення як інваліду ІІІ групи, виходячи із розрахунку 4 мінімальних заробітних плат. В обґрунтування розміру соціальної виплати посилався на ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За наслідками розгляду вказаної заяви відповідачем надано відповідь за вих. № 03-13/801 від 24.04.2019 року, в якій зазначено, що згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір щорічної допомоги на оздоровлення та компенсації визначає Кабінет Міністрів України. Так, повідомлено що щорічну допомогу позивачу виплачено у розмірах, визначених на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а компенсацію у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015р. № 285 № «Про компенсаційні виплати особам, які постарждали внаслідок Чорнобильсьої катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», що відповідає чинному законодавству.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що виплата позивачу разової грошової допомоги та компенсації у встановленому Кабінетом Міністрів України розмірі є правомірною, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України від 28.02.1991 р. № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).
Згідно ст. 48 вказаного Закону (у редакції до 2008 р.) одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат;
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується, зокрема, інвалідам III групи - чотири мінімальні заробітні плати…
Законом України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2008р., до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були внесені зміни, а саме викладено статтю у такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України» (п.28 розділу ІІ).
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008, пункт 28 розділу ІІ визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 01.01.2015 року, розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014р. № 76-VIII, що набрав чинності 01.01.2015р. ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладена в наступній редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
На виконання зазначених норм закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 14.05.2015р. № 285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», якою визначено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів і виконанні на них регламентних робіт, які стали інвалідами внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів і виконанні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів і виконанні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою у таких розмірах: інвалідам I групи - 379,3 гривні; інвалідам II групи - 284,4 гривні; інвалідам III групи - 189,6 гривні.
Разом з цим, 21 квітня 2016 року прийнято Закон України № 1339-VIII «Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо усунення дискримінаційного ставлення до громадян, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях та військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї», та який набрав чинності 22.05.2016 року.
Вказаним Законом внесені зміни, зокрема, до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яку викладено в наступній редакції: «Одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали інвалідами внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.»
В подальшому статтю 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено Законом України від 06.06.2017р. №2082-VIII «Про внесення зміни до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (який набув чинності з 28.06.2017р.) в новій редакції, яка є аналогічною за змістом попередній редакції.
При цьому, внесені переліченими законодавчими актами зміни неконституційними не визнавались.
Отже, з 01.01.2015 року виплата одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення здійснюються згідно ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом першої інстанції, виплата щорічної допомоги на оздоровлення була здійснена позивачу як інваліду ІІІ групи у розмірі 90,00 грн., передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562, що підтверджується матеріалами справи. Також позивачу була виплачена компенсація за шкоду заподіяну здоров'ю, передбачена ст. 48 Закону № 796-ХІІ у розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України 14.05.2015р. № 285, а саме: у розмірі 189,60 грн., що також підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність порушеного права позивача, оскільки у відповідача не було правових підстав для нарахування допомоги на оздоровлення та компенсації у розмірах інших, ніж встановлено постановами Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 та від 14.05.2015 року № 285, відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції чинній на момент спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги щодо протиправного застосування судом першої інстанції при вирішенні спору підзаконних актів, які мають нижчу юридичну силу поряд з нормами Закону, колегія суддів вважає помилковими, з огляду на те, що Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції чинній на момент спірних правовідносин, прямо встановлено, що компенсація та допомога, передбачені ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
У Рішенні №3-рп/2012 від 25 січня 2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Пічкур проти України" від 07.11.2013 року, висловив правову позицію, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначив, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою.
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні «Велікода проти України» від 03.06.2014 року, законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Отже, нарахування та виплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення та компенсації у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015р. № 285 № «Про компенсаційні виплати особам, які постарждали внаслідок Чорнобильсьої катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», не суперечить положенням Конституції України.
Відтак, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для її задоволення відсутні.
Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці виконавчого комітету Голопристанської міської ради Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 14.11.2019 року.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.