13 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 280/4747/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року, (суддя суду першої інстанції Кисіль Р.В.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Запоріжжя, в адміністративній справі №280/4747/19 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті Фінанс» про визнання протиправними та скасування постанов,-
27 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 16.08.2019 року ВП №59833851, визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 04.09.2019 року ВП №59833851.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржувані постанови прийняті відповідачем поза межами його повноважень, оскільки прийняті щодо боржника, який проживає, перебуває в місті Запоріжжя, на території міста Києва не працює та не має рухомого чи нерухомого майна на території м. Києва.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції з приводу правомірності відкриття виконавчого провадження відповідачем в м. Києві з підстав наявності у позивача відкритого карткового рахунку в установі ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» є необґрунтованими, оскільки жодних документів, які підтверджували б, що картковий рахунок № НОМЕР_1 , який оформлений на позивача, є поточним рахунком, в контексті ЗУ «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні», де акумулюються грошові кошти вкладника, що давало б підстави вважати їх майном в розумінні ст. 190 ЦК України, а не рахунком для обліку поточної заборгованості, на який мають надходити кошти для погашення кредитної заборгованості, як зазначено в листі третьої особи. Позивач зазначає, що чинним законодавством не передбачено, що сам по собі картковий рахунок є майном особи, в свою чергу відповідачем та третьою особою не доведено, що на картковому рахунку позивача наявні будь-які кошти, відтак не доведено факту наявності майна у позивача на території м. Києва.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.08.2019 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем був складений виконавчий напис №3108, відповідно до якого звернене стягнення з позивача, який є боржником за кредитним договором №30676К220513 від 24.05.2013, укладеним із Акціонерним товариством “Брокбізнесбанк”, правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Сіті Фінанс” (стягувач). Строк платежу за зазначеним кредитним договором настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 01.08.2018 по 13.06.2019. Сума заборгованості складає 33082,28 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 19864,33 грн, прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 15217,95 грн.
Крім того, за вчинення виконавчого напису з боржника також стягнено 500 грн.
На підставі зазначеного виконавчого напису, заяви третьої особи від 05.08.2019 відповідачем 16.08.2019 було відкрите виконавче провадження №59833851 про стягнення з позивача на користь третьої особи заборгованості в розмірі 35582,28 грн, про що складена оскаржувана постанова.
Крім того, 16.08.2019 в межах зазначеного виконавчого провадження відповідачем була прийнята постанова про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 3558,23 грн.
04.09.2019 відповідачем була прийнята постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою визначено, що відрахування із доходів позивача повинні спрямовуватися на погашення витрат на проведення виконавчих дій - 400 грн, суми боргу - 35582,28 грн, основної винагороди приватного виконавця 3558,23 грн. Загальна сума стягнення визначена у розмірі 39540,51 грн.
Постанова від 04.09.2019 направлена до виконання за місцем роботи позивача.
Вважаючи постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявний відкритий рахунок у ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», тобто у позивача наявне майно у вигляді рахунку та грошових коштів у м. Києві, відтак приватний нотаріус мала право на відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій по примусовому виконанню виконавчого напису, по якому позивач є боржником, в силу приписів ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження» за місцем знаходження майна боржника.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент прийняття виконавцем спірних постанов, далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.
Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 Закону.
При цьому, відповідно до пункту 10 частини 4 вказаної статті виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Частиною 1 статті 5 Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно із ч. 1-2 ст. 25 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” від 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон №1403) виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Частиною 1 ст. 27 Закону №1403 встановлено, що фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України “Про виконавче провадження”.
За змістом статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Як видно з копії паспорту позивача, він зареєстрований за місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 з 01.10.2003 року по даний час.
Разом з тим, спірні постанови про відкриття виконавчого провадження та звернення стягнення на заробітну платню боржника прийняті приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольгою Леонідівною.
В обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних постанов, відповідач зазначила, що виконавче провадження було відкрите відповідно до інформації, зазначеній в заяві стягувача про те, що ОСОБА_1 є власником карткового рахунку № НОМЕР_2 та наявних на цьому рахунку грошових коштів, що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс».
Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Згідно зі статтею 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
За приписами пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Пунктами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам).
Згідно з пунктами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.
Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.
Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.
Отже, виходячи з аналізу вказаних норм, колегія суддів приходить до висновку, що грошові кошти у формі записів на рахунках у банках є майном у розумінні статті 190 Цивільного кодексу України.
Як видно зі змісту заяви ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» про примусове виконання виконавчого напису, направленої приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Юхименко Ользі Леонідівні, стягувач просив приватного виконавця відкрити виконавче провадження саме за місцем знаходження майна боржника - грошових коштів на рахунку боржника та в разі встановлення доходів у боржника звернути стягнення на його заробітну плату.
До заяви про відкриття виконавчого провадження стягувачем було надано довідку про відкриття рахунку №1279/ДР/19 від 05.08.2019 року, в якій повідомляється, що у ОСОБА_1 для обліку поточної заборгованості відкрито рахунок № НОМЕР_2 від 01.08.2018 року в валюті гривня в ТОВ «ФК «СітіФінанс», що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41.
Суд зазначає, що ні заява стягувача про відкриття виконавчого провадження, ні довідка про відкриття рахунку жодним чином не підтверджують наявність грошових коштів боржника на рахунку № НОМЕР_2 від 01.08.2018 року в валюті гривня, відкритому в ТОВ «ФК «СітіФінанс», ні в заяві, ні в довідці не зазначено суму грошових коштів боржника, яка обліковується на відкритому рахунку. Також, в заяві про відкриття виконавчого провадження стягувачем не вказано можливості звернення стягнення на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_2 від 01.08.2018 року в валюті гривня, проте вказано про необхідність звернення стягнення на заробітну платню боржника, яку він отримує у ГНП у Запорізькій області.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що сама по собі наявність карткового рахунку, відкритого для обліку поточної заборгованості позивача по кредитній угоді, ще не свідчить про наявність у боржника майна у вигляді грошових коштів на території м. Києва.
З поданих приватному виконавцеві документів не випливає того факту, що позивач володіє майном, зокрема грошовими коштами, в м. Київ, які зокрема обліковуються на банківському на рахунку № НОМЕР_2 від 01.08.2018 року, що давало б право приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Юхименко Ользі Леонідівні відкривати виконавче провадження та вчиняти відповідні виконавчі дії з примусового виконання виконавчого документу за яким боржником виступає ОСОБА_1 . Відтак, з урахуванням викладеного, у відповідача були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса про стягнення з позивача грошових коштів.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов приватного нотаріуса виконавчого округу м.Києва Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження, звернення стягнення на заробітну платню позивача як боржника по виконавчому провадженню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що особливості розгляду справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця визначено ст. 287 КАС України.
У відповідності до ч. 4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 271 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Отже, з огляду на приписи ст. 287 та ст. 271 КАС України, адміністративні позови з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі у відкритому судового засіданні із проголошенням повного тексту судового рішення.
Між тим, як видно з матеріалів справи ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.09.2019 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.10.2019 року було прийнято в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що не відповідає вимогам ст. 271 КАС України.
У відповідності до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанови приватного виконавця.
Керуючись ст. 243, ст. 287, ст. 310, ст. 315, ст. 317, ст. 321,ст. 325 КАС України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року в адміністративній справі №280/4747/19 - скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 16.08.2019 року ВП №59833851.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 04.09.2019 року ВП №59833851.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай